
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/12138/20
2-з/357/176/20
У Х В А Л А
іменем України
09 грудня 2020 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
В С Т А Н О В И В:
07 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Одночасно з позовом, позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 6802 від 24.07.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № V01/232/72231 від 12.08.2016 року та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 38217,88 грн., в рамках виконавчого провадження № 59832378.
В обгрунтування зазначила наступне.
У листопаді 2020 року згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження їй стало відомо про відкрите виконавче провадження № 59832378, яке перебуває на примусовому виконанні у Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ). З тексту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження відкрито 19.08.2019 року з примусового виконання виконавчого напису № 6802, виданого 24.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем. Згідно з виконавчим написом запропоновано стягнути з неї – ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору V01/232/72231 від 12.08.2016 року та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 38217,88 грн. Банк пред`явив виконавчий напис до Білоцерківського МВ ДВС.
Згідно Автоматизованої системи виконавчого провадження по виконавчому провадженню № 59832378, 06.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС також винесено Постанову про арешт коштів боржника. Відповідно до вказаної постанови накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих нею рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови.
Вона, ОСОБА_1 вважає, що вищевказаний виконавчий напис є таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства, та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, про що нею подано відповідний позов до суду.
З огляду на викладене, вважає, що є необхідність у забезпеченні позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити поновлення її порушених прав та інтересів. Адже, наявні обґрунтовані підстави, що за час розгляду судом позовної заяви, на підставі оскаржуваного виконавчого напису, на виконання якого державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 59832378 06.11.2020 року винесено Постанову про арешт коштів боржника, будуть вчинятись примусові виконавчі дії, спрямовані на позбавлення її грошових коштів та особистого майна.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, задовольнити, з таких підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наданих до суду матеріалів убачається, що 24 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем було вчинено виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за № 6802, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № V01/232/72231 від 12.08.2016 року та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 38217,88 грн.
19 серпня 2019 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рябоконем М.В. на виконання виконавчого напису № 6802 від 24 липня 2019 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59832378.
06 листопада 2019 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Рябоконем М.В. в рамках ВП № 59832378 було винесено постанову про арешт коштів боржника та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Заявник ОСОБА_1 не погоджуючись з виконавчим написом за № 6802 від 24 липня 2019 року, вважаючи, що даний виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства, звернулася до суду з позовною заявою про визнання вищезазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та не вчинення зазначених дій, завдасть заявнику ОСОБА_1 матеріальної шкоди.
Підстав для зустрічного забезпечення судом не встановлено.
Отже, враховуючи обставини справи, а також те, що на даний час заявником ОСОБА_1 оскаржується виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводиться стягнення грошових коштів, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 24 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 6802 підлягає задоволенню, оскільки не вжиття зазначених заходів, може в подальшому ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно, тобто без залучення державної виконавчої служби.
На підставі викладено та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 12, 18, 81, 149, 150, 153, 157, 258, 353, 354 ЦПК України, Конституцією України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, - задовольнити.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 24 липня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 6802 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № V01/232/72231 від 12.08.2016 року та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 38217,88 грн.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківській міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутніми в судовому засіданні при оголошенні ухвали мають право на її оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов
Судове рішення № 93406578, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області було прийнято 09.12.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 357/12138/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: