Рішення № 93389110, 15.10.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13071/19

Провадження № 2-др/522/63/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.

при секретарі судового засідання Шеян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Таранської Аліни Миколаївни про зняття заборони відчуження з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Таранської Аліни Миколаївни про зняття заборони відчуження з нерухомого майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про закриття провадження по справі задоволено, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Таранської Аліни Миколаївни про зняття заборони відчуження з нерухомого майна закрито.

11 вересня 2020 представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що в зазначеному рішенні не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13 жовтня 2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі сторони позивача.

У судове засідання 15 жовтня 2020 року сторони не з`явились, про час і місце судового засідання були сповіщені належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про доцільність задоволення заяви на підставі наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 січня 2020 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про закриття провадження по справі задоволено, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Таранської Аліни Миколаївни про зняття заборони відчуження з нерухомого майна закрито у зв`язку з тим, що позивачем добровільно знято заборону відчуження.

11 вересня 2020 представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій зазначив, що в зазначеній ухвалі не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з ч. 3 ст. 142 ЦПК України: у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Положеннями ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Заявником, на виконання вимог статті 178 ЦПК України, подано до суду розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи.

Сума судових витрат заявником зазначено у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат до якого додано договір щодо надання правничої допомоги з додатком, акт приймання-передачі наданої правової допомоги, розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стороною відповідача на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України надано:

- договір про надання правової допомоги від 17 липня 2019 р. та від 06 вересня 2019 року;

- акти приймання-передачі наданих послуг від 20.01.2020 р., від 21.01.2020 р.

- рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Водночас доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У справі №821/1594/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Складність справи може бути обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань. Тому насамперед потрібно враховувати суть справи.

Кодекси вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.

Кодекси передбачають, що в разі зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник унаслідок неправомірних дій сторони, суд може покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На думку суду присудження потерпілій стороні справедливої сатисфакції можливо внаслідок порушення її прав, що не викликає заперечень.

Так, з наданих доказів, і з урахуванням співмірності виконаних робіт, суд враховуючи справедливість сатисфакції, вважає, що заява підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору у розмірі 768.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 250 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 13, 43, 49, 76-81, 89, 133, 137, 141, ч. 2, 4 ст. 183, ч. 1 ст. 223, 229, 241, 246, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 270, 354, 429 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Приватний нотаріус Таранської Аліни Миколаївни про зняття заборони відчуження з нерухомого майна, – задовольнити.

Стягнути із АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст додаткового рішення суду виготовлено 23 жовтня 2020 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена