Рішення № 93388806, 03.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5027/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

судді Постигач О.Б.

за участю секретаря судового засідання Тимощук І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої Данчак Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виселення та зняття з реєстрації -,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_1 , зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 24.03.2008 року між ВАТ АБ „Укргазбанк” в особі Львівської філії ВАТ АБ „Укргазбанк”, правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №69-р, відповідно до якого з врахуванням наступних змін та доповнень від 02.07.2008 р., банк надав відповідачу ОСОБА_3 невідновлювальну кредитну лінію з лімітом в 69617,00 доларів США по 23.03.2028 р. із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 13,8 % річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 50,5 кв. м. На момент укладення кредитного договору та договору іпотеки ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована в с.Борщовичі Пустомитівського району Львівської області. Згідно довідки ЛКП «Нове» від 12.03.2008 р. №087 в квартирі АДРЕСА_1 з 22.01.2007 р. була прописана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором 17.09.2010 р. Залізничний районний суд м.Львова ухвалив рішення у справі №1309/2-1509/10 про задоволення позову банку: «Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк» - 86253,07 дол. США та 63543,82 грн. заборгованості по поверненню кредиту. Звернуто стягнення на заставлене майно ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1 . Виселено без надання іншого житлового приміщення всіх фізичних осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку всіх фізичних осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 ». У зв`язку з апеляційним переглядом рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17.09.2010 р. виконавче провадження з виконання виконавчого листа про виселення фізичних осіб з квартири-предмета іпотеки було закінчено поверненням виконавчого листа в орган, що його видав, у відповідності до ч.1 ст.48 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2014 р., за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , рішення Залізничного районного суду м.Львова від 17.09.2010 р. в частині зобов`язання Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку всіх фізичних осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні цієї вимоги відмовлено, в решті рішення залишено без змін. 19.07.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження №59598190, боржником за яким є ОСОБА_3 , щодо стягнення 86253,07 дол. США та 63543,82 грн. заборгованості по поверненню кредиту. В рамках цього виконавчого провадження, зокрема, 23.07.2019 р. проведено опис та арешт квартири-предмета іпотеки та постановою від 17.09.2019 р. призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості цієї квартири. Також на запит приватного виконавця листом Залізничної районної адміністрації від 30.09.2019 р. №32-4340 отримано інформацію, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєтровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 22.01.2007 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з 23.09.2016 р. та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 23.09.2016 р. Таким чином, позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 23.09.2016 р., тобто, вже після ухвалення рішення суду від 17.09.2010 р. і після апеляційного перегляду рішення суду від 20.03.2014 р., без дозволу і відома позивача вселилась разом з донькою ОСОБА_5 , 2003 р.н. в квартиру-предмет іпотеки та зареєструвала своє і доньки місце проживання за адресою цієї квартири. Зазначені дії перешкоджають реалізації квартири-предмета іпотеки в примусовому порядку та вчинені з порушенням норм чинного законодавства про іпотеку та договору іпотеки, укладеного між сторонами. Враховуючи наведене просять позов задоволити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 23 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

10.11.2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки від 24.03.2008 року. Предметом вказаного договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . Ця квартира була набута відповідачкою у власність, частково, на підставі свідоцтва про право власності виданого 27.10.1999 року Львівською міською радою, та, частково, на підставі свідоцтва про право на спадщину №3-215 від 21.02.2006 року, тобто задовго до укладення договору іпотеки та відповідно договору кредиту, а отже, зазначена квартира не придбавалась за кошти отримані в кредит, на забезпечення якого було укладено договір іпотеки. Звертає увагу суду на те, що громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, оскільки позивач, у позовній заяві не зазначив житлового приміщення, що надається особі, яку виселяють, та яке мало б бути зазначено у рішенні суду, за таких умов, підстави для виселення відповідачів - відсутні. Просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічно наведеним в позовній заяві, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надала пояснення аналогічно наведеним у відзиві на позов, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради надала пояснення виключно щодо вимоги позивача про виселення неповнолітньої ОСОБА_5 та вказала, що заперечує проти задоволення даної вимоги.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзиву не подали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , представника третьої особи органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 24.03.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки. /а.с. 9-13/.

Згідно п. 1.1 вказаного договору, такий забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 69-р від 24.03.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 23.03.2028 року повернути кредит у розмірі 30000 доларів США, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,3 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором.

Згідно п.2.1 предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат та кухні, житловою площею 28 кв.м., загальна площа квартири – 50,5 кв.м. та належить іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру, виданого 27.10.1999 року року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-215, виданого 21.02.2006 року.

02.07.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки, згідно з яким п. 1.1 договору іпотеки викладено у наступній редакції: «Цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 29-р від 24.03.2008 року та додатку зі змінами та доповненнями до цього кредитного договору від 02.07.2008 року, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавець зобов`язаний іпотекодержателю не пізніше 23.03.2028 року повернути кредит у розмірі 69617 доларів США 00 центів, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,8 % річних та штрафні санкції у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором /а.с. 14-15/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17.09.2010 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі філії АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про стягнення заборгованості за договором позики, виселення та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк» - 86253,07 дол. США та 63543,82 грн. заборгованості по поверненню кредиту. Звернуто стягнення на заставлене майно ОСОБА_3 - квартиру АДРЕСА_1 . Виселено без надання іншого житлового приміщення всіх фізичних осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 . Зобов`язано Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку всіх фізичних осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі філії АБ «Укргазбанк» - 24500 грн. штрафних санкцій. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Львівської філії АБ «Укргазбанк» - судові витрати по справі - 120 грн. оплати за інформаційно-технічне забезпечення та 1700 грн. сплаченого судового збору /а.с. 20-23/.

На виконання вказаного рішення суду 05.01.2011 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено виконавчий лист щодо виселення без надання іншого житлового приміщення всіх фізичних осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 /а.с. 29/.

В подальшому постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Паньків М.Ф. про повернення виконавчого документа від 03.02.2014 року виконавчий лист № 2-1509/2010 виданий 05.01.2011 р. Залізничним районним судом м. Львова про виселення без надання іншого житлового приміщення всіх фізичних осіб, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 повернуто в орган, що його видав /а.с. 30/.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 20.03.2014 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17.09.2010 року в частині зобов`язання відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області зняти з реєстраційного обліку всіх фізичних осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні цієї вимоги – відмовлено. В решті рішення залишено без змін /а.с. 24-28/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Пиць А.А. від 19.07.2019 року відкрито виконавче провадження про солідарне стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 86253,07 дол. США та 63543,82 грн. заборгованості по поверненню кредиту /а.с. 31-32/.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Пиць А.А. від 23.07.2019 року описано та накладено арешт на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та постановою від 17.09.2019 року призначено суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні /а.с.33-35, 36-37/.

З листа Залізничної районної адміністрації ЛМР від 30.09.2019 року адресованого приватному виконавцю Пиць А.А. вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – з 22.01.2007 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – з 23.09.2016 року; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – з 23.09.2016 року /а.с. 38/.

Позивач звернувся до суду з вимогами про виселення та зняття з реєстрації відповідачів, що є необхідним для відчуження квартири для задоволення його вимог по кредитному договору №69-р від 24.03.2008 року.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України № 898-IV від 05.06.2003 «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якого є нерухоме майно - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому статтею 40 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 Житлового кодексу Української РСР.

В установленій практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року №6-197цс16, від 21 грудня 2016 року №6-1731цс16, роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження 314-317цс18).

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення), що є предметом іпотеки і придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК Української РСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 не була придбана за кредитні кошти, а належить іпотекодавцю на підставі особистої приватної власності, що не заперечується сторонами, позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.

Крім цього, суд зазначає, що на вказаний спір поширюються приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII.

Згідно з п.1 ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 м2 для квартири та 250 м2 для житлового будинку.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 3 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що зазначений Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій не звільняє від виконання зобов`язання, а є відстроченням виконання певних обов`язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта.

Встановлений ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов`язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Як вбачається з матеріалів справи, забезпечена квартира загальною площею 50,5 кв.м. належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру, виданого 27.10.1999 року року та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3-215, виданого 21.02.2006 року. Назва кредитного договору дає підстави віднести його до споживчого кредитування та за предметом у іноземній валюті, що в сукупності поширює на цей спір, приписи ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про виселення та зняття з реєстрації відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що квартира була придбана за кредитні кошти, що у відповідачів є інше житло, куди б вони могли переселитись, а відтак вимога про виселення не переслідує легітимну мету та не може бути задоволена.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2020 року.

Суддя /підпис/ Постигач О.Б.

З оригіналом згідно

Суддя Постигач О.Б