Ухвала суду № 93387449, 08.12.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 6/759/4/20

ун. № 759/10855/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.

за участю секретаря судового засідання - Волошина А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державне підприємство «СЕТАМ», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчих листів такими , що не підлягають виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва з липня 2017 року перебуває заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державне підприємство «СЕТАМ», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Визначено головуючого суддю Величко Т.О.

02.11.2020 року згідно розпорядження №473 керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва, здійснено повторний авторозподіл справи у зв`язку з відстороненням головуючого по справі.

02.11.2020 року здійснено повторний авторозподіл справи в програмі КП-Д3 та справа розподілена судді Бабич Н.Д.

Ухвалою суддді від 05.11.2020 року під головуванням судді Бабич Н.Д., вказану заяву прийнято до провадження, відновлено провадження у справі та призначено до розгляду (а.с. 56-57, том №8).

Звертаючись до суду з даною заявою, заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суду визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню, які видано на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2020 р. у справі № 2-1156-1/10 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. З врахуванням зміни підстав заяви (а.с. 131-136, том № 1) посилається на те, що стягувач ПАТ "ОТП Банк" 05.11.2010 р., відступило право вимогу ТОВ "ОТП Факторинг Україна", до моменту набрання вказаного рішення законної сили 22.03.2011 р., а тому були відсутні підстави для видачі виконавчих листів саме стягувачу ПАТ "ОТП Банк". На думку, заявників з 05.11.2020 р. ПАТ "ОТП Банк" (як вважають заявники до ухвалення остаточного рішення про стягнення заборгованості) втратив усі права вимоги за кредитним договором та договором поруки.

На підставі викладеного просили, визнати виконавчі листи у справі № 2-1156-1/10, такими, що не підлягають виконанню.

В судове засідання учасники процесу не з`явились, причини неявки суду не відомі, про час та місце слухання заяви повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності учасників процесу у відповідності до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви. Також судом взято до уваги, що такого роду заяви повинні бути розглянуті протягом 10 днів, та зважаючи на те, що заява до суду надійшла 18.07.2017 року та станом на 08.12.2020 р. не розглянута по суті, що призводить до порушення прав стягувача.

Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.431 ЦПК України, виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 11.06.2010 року у справі № 2-1156-1/10, Святошинським районним судом м. Києва постановлено заочне рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором ( а.с. 64-67, том №1).

13.05.2011 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчі листи у справі № 2-1156-1/10, за рішенням суду від 11.06.2010 р. (а.с. 4-5, 6-7 том №1).

Як вбачається з виконавчих проваджень ВП№30905084 та ВП №30906248 представник стягувача ПАТ "ОТП Банк" Кузнєцова Т.О. 20.01.2012 року звернулася до Головного управління юстиції у м. Києві з заявами про відкриття виконавчого провадження, де боржниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пред`явивши виконавчі листи до виконання в примусовому порядку (а.с. 2-242, том №3, а.с.1-218 том №4, а.с.2-250 том № 51-250 том №6, а.с.1-31 том №7).

27.01.2012 р. постановою головного державного виконавця Крайчинського С.С. відкрито виконавче провадження, в якому стягувач - ПАТ "ОТП Банк", боржник - ОСОБА_2 (а.с. 68-69, том №1).

Постановою віщд 27.01.2012 р. було відкрито виконавче провадження, де стягувачем є ПАТ "ОТП Банк" , а боржником ОСОБА_1 (а.с. 70-71, том №1).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 р., залишено без змін (а.с. 225-226, том №1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.07.2017 р., відкрито касаційне провадження у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зупинено виконання рішення Святошинського районного суд м. Києва від 11.06.2010 р. до закінчення касаційного провадження (а.с. 227, том № 1).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м.Києві Гречухом О.Я. 04.10.2017 р. зупинено виконавче провадження ВП №30906248 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 20.07.2017 р. (а.с. 228-229, том №1).

18.06.2019 р. з Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м.Києві до суду надійшли матеріали виконавчих проваджень ВП№30905084 та ВП №30906248 (а.с. 2-242, том №3, а.с.1-218 том №4, а.с.2-250 том № 51-250 том №6, а.с.1-31 том №7).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 було оскаржено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2012 р. (а.с. 64, том № 3)

21.01.2015 р. ухвалою суду замінено сторону у виконавчому провадженні у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с. 197, том № 4). Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.04.2015 р., ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 25.01.2015р. скасовано, питання направлено на новий розгляд. Ухвалою суду від 22.03.2016 р. провадження у справі про заміну сторони виконавчого провадження, зупинено (а.с. 182-184, том № 6).

Ухвалою суду від 22.01.2015 року зупинено провадження у справі про заміну стягувача ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "Факторинг Україна", боржник ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що на момент прийняття даної ухвали, цивільні справи 759/21912/14-ц (суддя Миколаєць І.Ю.) про заміну стягувача з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "Факторинг Україна", боржник ОСОБА_2 , та справи 759/21153/14-ц (суддя Сенько М.Ф.) про заміну стягувача з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "Факторинг Україна", боржник ОСОБА_1 , не розглянуті по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке невиконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 грудня 2019 року провадження № 61-16520сво18

Таким чином, судом встановлено, що на момент прийняття даної ухвали, стягувачем за рішенням Святошинського районого суду м. Києва від 11.06.2010 р. є ПАТ "ОТП Банк", оскільки не відбулось заміни сторони виконавчого провадженян згідно встановленого законом порядку, зокрема винесення ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Встановлено, що Постановою Верховного суду від 30.06.2020 року, рішення Сятошинського районного суд м. Києва від 11.06.2010 р. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2017 р. у частині позову ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без змін. Поновлено виконання заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 р. (а.с. 46-55, том №8).

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналізуючи зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку про те, що відсутні процесуальні підстави для визнання виконавчих листів такими, що підлягають виконанню, оскільки було встановлено, що на даний час стягувачем за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2010 року, є ПАТ "ОТ Банк", а тому посилання заявників, що ПАТ "ОТП Банк" не є стягувачем та не міг пред`являти до виконання виконавчі листи є безпідставним.

За наведених обставин та наданих документів вимоги заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню не є обґрунтованими, належним чином та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 80, 259, 353-355, 431, 432 ЦПК України, ст.ст. 34, 39 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Державне підприємство «СЕТАМ», Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.Д. Бабич