Рішення № 93387283, 07.12.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/1227/16-ц

ЄУН № 329/1227/16-ц

Провадження 2/329/166/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року смт. Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевої Н.М.,

при секретарі – Синяк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2011р. між ПАТ КБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є позивач згідно договору № 2 від 31.05.2017р. відступлення права вимоги за кредитними договорами, та відповідачем був укладений кредитний договір № 3389-003/11Р, відповідно до умов якого банком надано кредит у сумі 96000грн., строком до 10.03.2018р., і сплатою 20% річних за користування кредитними коштами.

В порушення умов договору відповідач порушує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 24.10.2016р. утворилася заборгованість в сумі 118 504грн 56коп, яка складається з:

63 871грн 51коп – заборгованості за кредитом,

29 510грн 47коп - заборгованості за відсотками,

13 106,18 грн. – пені за несвоєчасне повернення кредиту,

12016,40 грн. – пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Просить в суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» не з`явився, заявою просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач заявою позов визнав частково, на 30 000грн залишку тіла кредиту, просить застосувати строк позовної давності у спорі, пред`явив до заліку грошові вимоги в сумі 48 750грн, що ґрунтуються на договорі між ним та банком, пояснивши, що повідомлення про укладення договору відступлення права вимоги не отримував, строки сплати кредиту порушив через проведення ООС (АТО), а також просить відмовити у задоволенні позову в частині стягненні пеней, позаяк проживає в зоні ООС (АТО).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою від 13.12.2016р. Чернігівського районного суду Запорізької області провадження у справі відкрито згідно підсудності, визначеної розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 (а.с.31).

Заочним рішенням від 04.12.2017р. суду позов задоволено (а.с.72).

Ухвалою від 03.06.2020р. зазначене рішення скасовано, справу призначено до розгляну в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.09.2020р. залучено до участі у справі позивача (а.с.158), а також закрито підготовче провадження з витребуванням у позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р. станом на 03.09.2020р., додаток №1 до кредитного договору № 3389-003/11Р від 10.03.2011р. (а.с.159).

Ухвалою від 23.09.2020р. клопотання позивача задоволено, витребувано у ПАТ «Правекс Банк» письмове повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р.; розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р. станом на 03.09.2020р. або до заміни кредитора; розрахунок зарахованих на погашення заборгованості сум за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р.; додаток №1 до кредитного договору № 3389-003/11Р від 10.03.2011р., з вказівкою надати зазначені докази протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали (а.с.173). Зазначена ухвала банком отримана і не виконана.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та учасниками справи не спростовується, що 10.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс-Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 3389-003/11Р, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 96 000грн., на строк до 10.03.2018 року зі сплатою 20% річних (а.с. 5-11).

Відповідно до п.4.4 Кредитного договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів вказаних в колонці «погашення основної суми кредиту» Додатка 1 до даного Договору, щомісяця до «10» числа наступного місяця.

Пунктом 4.5 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця у строк до «10» числа місяця включно, наступного за місяцем нарахування процентів, а також на момент припинення строку користування Кредитом, зазначеного в п.1.2 Договору.

Відповідно до п.9.1.Кредитного договору банк має право достроково припинити строк користування кредитом та вимагати погашення заборгованості за Кредитом в повному обсязі, включаючи сплату суми боргу за кредитом, що залишилася, належних процентів, пені та штрафних санкцій.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

За матеріалами справи відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим за розрахунком банку станом на 26.10.2016р. утворилася заборгованість в сумі 118 504грн 56коп, яка складається з 63 871грн 51коп заборгованості за кредитом, 29 510грн 47коп заборгованості за відсотками, 13 106грн 18коп – пені за несвоєчасне повернення кредиту, 12 016грн 40коп – пені за несвоєчасне повернення відсотків.

З позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості банк звернувся 29.11.2016р., згідно поштового штемпелю (а.с.27).

31.05.2017р. між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого право грошової вимоги за договором кредиту № 3389-003/11Р від 10.03.2011р. укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та відповідачем, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», що підтверджується додатком до договору (а.с.110-122).

Вимог про визнання недійсним цього правочину загалом або в частині суду не заявлено.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Зокрема, частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора на підставі зазначеного договору.

Згідно з п.9.3 Кредитного договору, у разі настання подій, зазначених у п. 9.1 Договору банк направляє письмове повідомлення за адресою місця проживання позичальника.

Докази направлення відповідачу банком зазначеного письмового повідомлення в матеріалах справи відсутні і в порядку ч. 7 ст. 81 ЦПК України суду не надані. Доказів направлення ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відповідачу повідомлення у матеріалах справи також відсутні.

Відповідач отримання цього повідомлення заперечує.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З викладеного випливає, що відповідач про заміну кредитора у зобов`язанні не повідомлявся, тому продовжував вносити платежі в погашення зобов`язань за кредитним договором на користь банка як до укладення цього договору, так і після, про що надав суду копії квитанцій, загалом погасивши 48 750грн кредиту та процентів (а.с.131-159).

Як випливає з договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між банком та позивачем 31.05.2017р., останньому відступлено право вимоги за тілом кредиту в сумі 53 328грн 36коп та за процентами в сумі 618грн 48коп станом на 31.05.2017р., тобто в сумі меншій, ніж заявлена до стягнення у позові (без врахування пеней).

На підставі викладеного суд приймає до уваги копії квитанцій про сплату відповідачем боргу за кредитним договором на загальну суму 48 750грн, внесені після виконання банком розрахунку суми боргу в позові, з грудня 2016р. по червень 2017р., адже те, що ці грошові кошти сплачені, встановлено поза розумним сумнівом і позивачем не спростовано, але суду не надано розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р. станом на 03.09.2020р. або до заміни кредитора; розрахунок зарахованих на погашення заборгованості сум за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10.03.2011р.

Враховуючи, що судовий розгляд для витребування, зокрема, і цих розрахунків відкладався тричі, і банком ухвала про витребування доказів отримувалася неодноразово, але не виконана без пояснення причин, а також враховуючи, що сторонами у справі розрахунок суми боргу при поданні позову в частині заборгованості з тіла кредиту та відсотків не оспорюється, суд вважає за потрібне врахувати сплачені відповідачем кошти і стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 44 631грн 98коп (93 381грн 98коп (63 871грн 51коп заборгованості з тіла кредиту + 29 510грн 47коп заборгованості з відсотків станом на жовтень 2016р.) – 48 750грн виплаченого відповідачем з грудня 2016р. по червень 2017р.).

У стягненні пеней за період із серпня 2014 по жовтень 2016р. слід відмовити на підставі ст. 2 Закону України від 02.09.2014р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", позаяк ця вимога не ґрунтується на законі.

Підстав застосування позовної давності у спорі суд не вбачає.

Судові витрати слід розподілити пропорційно задоволених вимог, стягнувши з відповідача на користь банку 669грн 48коп (1777,57х44631,98/118504,56) як особи, яка їх понесла при зверненні із позовом.

Керуючись ст. ст. 512, 526, 527,530, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.12, 13, 18, 141, 247, 258, 264-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором № 3389-003/11Р від 10 березня 2011 року в сумі 44 631 (сорок чотири тисячі шістсот тридцять одна) гривня 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс - Банк», що знаходиться за адресою: 01021 м. Київ Кловський узвіз, 9/2, ЄДРПОУ 14360920, МФО 321024, судові витрати в сумі 669 (шістсот шістдесят дев`ять) гривень 48 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра та Гарантія», місцезнаходження: вулиця Авiаконструктора Iгоря Сiкорського, буд. 8, офіс 34, Київ, 04112, код ЄДР 38750239, IBAN: 57 300346 НОМЕР_1 в АТ «Альфа Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1

Суддя: Д.О. Покопцева