Ухвала суду № 93384828, 07.12.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8900/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ПАТ «Промінвестбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним договору про іпотечний кредит №147/8-07,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ПАТ «Промінвестбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним договору про іпотечний кредит №147/8-07.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.09.2020 вказана позовна заява залишена без руху, із зазначенням недоліків які слід усунути. Так в ухвалі було вказано на те, що:

позивач просить визнати недійсними: Договір про іпотечний кредит №147/8-07 від 10.12.2007 р., Іпотечний Договір №328/23-2007 від 13.12.2007 р.,Іпотечний Договір №329/23-2007 р. від 13.12.2007р. Разом із тим, із Іпотечного Договір №328/23-2007 р. від 13.12.2007р. вбачається, що предметом іпотечного договору є нерухоме майно а саме: домоволодіння а саме:житловий будинок (літ. А), сарай (літ. б), вбиральня (літ. В), огорожа (поз №), споруда (поз. І), загальною площею 87,3 м.кв., житловою площею 50,5 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_1 ; згідно Іпотечного Договору №329/23-2007 р. від 13.12.2007р., укладеного для забезпечення вимоги Іпотекодержателя що випливають з договору про іпотечний кредит №147/8-2007 від 10.12.2007, предметом договору є нерухоме майно, а саме земельна ділянка площею 0,2500 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить Майновому поручителю ОСОБА_2 ; у позовній заяві не обґрунтовано підстави звернення в інтересах ОСОБА_2 до суду позивачем ОСОБА_1 , враховуючи що ОСОБА_2 є стороною оскаржуваного договору. Вказану особу, ОСОБА_2 , як власника майна та сторону оскаржуваного договору, не залучено до участі у справі, копії позовної заяви з додатками для такої не надано; до позовної заяви підтверджуючих документів про право власності на вказане нерухоме майно. Зокрема відсутній Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день звернення до суду, що позбавляє суд можливості встановити кому саме належить спірне майно на день звернення до суду. Відсутність вищевказаних даних може призвести до того, що будуть порушення права та інтересів інших осіб, які не залучені до справи як учасники по справі; позивачем не додано документ про сплату судового збору, так в ухвалі про залишення позовної зави без руху було визначено суму судового збору 1681,60 грн. яку слід сплатити позивачу за подання до суду вказаного позову.

Позивачу було надано строк для усунення зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліків, а саме:три дні з моменту отримання ухвали.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.09.2020 була направлена позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно трекінгу з офіційної сторінки Укрпошта в мережі Інтернет, позивачем ухвалу про залишення позовної зави без руху отримано 14.09.2020. Разом із тим станом на 07.12.2020 недоліки позовної зави не усунуто.

Конституцією України гарантується право на судовий захист, водночас, виходячи зі змісту ч.2 ст. 68 Конституції України, необізнанність із законами не звільняє від юридичної відповідальності.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в України визнається і діє принцип верховенства права, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).

Суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).

В даному випадку позивач отримавши ухвалу про залишення позовної заяви без руху, будучи обізнаним із встановленим судом строком для усунення недоліків позовної заяви відповідно міг, усунути виявлені недоліки, або скористатися своїм правом на подання клопотання про продовження вказаного строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» ПАТ «Промінвестбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним договору про іпотечний кредит №147/8-07, – визнати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош