Рішення № 93384743, 25.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2201/20 Справа №754/12863/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25 листопада 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Панченко О.М.

за участі секретаря судового засідання - Загуменній К.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли КП «Світоч» м.Києва, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (відповідач 1), Державного реєстратора Алієва Г.А. огли КП «Світоч» м. Києва (відповідач 2), третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії. Мотивувала вимоги позову тим, що 23.10.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту №032/29-424К, відповідно до умов якого Відповідач-1 надає Третій особі кредит в сумі 105 340,21 доларів США (з урахуванням умов Додаткової угоди №1 від 29.07.2009р. до Кредитного договору). 23.10.2007 р. в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, між Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Іпотечний договір №032/06-159і, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В., в реєстрі №6022. Предметом іпотеки за договором іпотеки є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На момент укладення договору іпотеки квартира належала третій особі на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2003 року. 12.09.2019 НБУ надав дозвіл АТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Укрсоцбанк» на реорганізацію шляхом приєднання ПАТ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк». Після звернення за допомогою до адвоката, позивачу стало відомо, що 27.04.2019 Державним реєстратором Алієвим Гусейном Азіз Огли Комунального підприємства «Світоч» м.Києва прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу «Індексний номер: 46685723 від 27.04.2019р. 20:29:19, на підставі якого Державним реєстратом внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №31381308 про право власності АТ «Укрсоцбанк» на квартиру, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерузоме майно №173396315 від 11.07.2019р. На думку позивача, при здійсненні реєстрації не було враховано, що кварира відповідає критеріям встановленим ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак на час дій мараторію не може бути звернуто стягнення. Таким чином, зважаючи на обставини викладені у позові, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрто провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року за заявою позивача вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 55,9 (кв.м) , за адресою АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою суду від 22.11.2019 року здійснено заміну відповідача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа Банк».

Протокольними ухвалами суду від 23.07.2020 року, 05.10.2020 року витребувано матеріали реєстраційної справи.

08.10.2020 року до суду надійшли матеріали реєстраційної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про розгляд справи повідомлені в установленому законом порядку шляхом направлення судових викликів, крім того, представник АТ «Альфа Банк» був присутній в судових засіданнях призначених судом раніше.

Третя особа у справі в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В даному випадку слід зазначити про посилання Європейським судом з прав людини на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов» язань за Кредитним договором, між Позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено Іпотечний договір №032/06-159і, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В., в реєстрі №6022. Заставна вартість предмета іпотеки становить 130000 Доларів США (656 500 грн.).

Договір іпотеки забезпечував виконання кредитного договору від 23.10.2007 року, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 про надання кредитних коштів в розмірі 105 340,21 дол. США.

Звертаючись до суду з заявленим позовом позивач вказує, що при здійснені реєстрації не було враховано, що будинок позивача відповідає критеріям встановленим ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відтак на час дій мараторію не може бути звернуто стягнення.

Так, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 вказаного Закону державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційний дій обов`язкове використовує відомомсті Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав є Єдиним державним реєстром судових рішень.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяждень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації , чи його дубліката.

При цьому, відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабіенту Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, аб о засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу) . У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Разом з тим, 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунтком 61 Порядку передбачено, що протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Крім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.05.2020 по справі № 644/3116/18, квартира, яка використовується як місце постійного проживання, під час дії тимчасового мораторію на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності банку як забезпечення виконання кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа у справі ОСОБА_2 отримав кредит в іноземній валюті, заставлене нерухоме майно використовується позивачем як місце постійного проживання, площа кварттири не перевищує за 140 кв.м.

Відповідно до положення ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Пунктом 3.3. іпотечного договору визначено, що даний пункт цього договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, серед іншого, шляхом прийняття предмета іпотеки в порядку визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Отже, умовами іпотечного договору сторонами погоджено право іпотекодержателя у разі наявності заборгованості за кредитним договором задовольнити вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації' права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекожержателем іпотекодавцеві і боржникові.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач надавав відповідну згоду на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи, дії державного реєстратора щодо державної реєстрації за відповідачем права власності на квартиру позивача не можна вважати законними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, так як під час судового розгляду не встановлено та відповідачами в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості позовних вимог, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли, КП «Світоч» м. Києва, третя особа: ОСОБА_2 про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Скасувати реєстраційний запис державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли Комунального підприємства «Світоч» м. Києва про право власності № 31381308 від 27.04.2019 р. Акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 00039019 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1820935680000.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на корсить ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960.50 грн.

Стягнути з Державного реєстратора Алієва Гусейна Азіза Огли КП «Світоч» м. Києва на корсить ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 960.50 грн.

Рішення суду, що набрало законної сили є підставою внесення запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820935680000, квартира за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня отримання його копії через Деснянського районного суду м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Панченко