Рішення № 93381468, 07.12.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2210/20

Справа № 235/6932/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Малькевич Н.В., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Малькевич Н.В., з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував в трудових відносинах з 13.02.2006 року.

Наказом від 16.07.2020 року № 1030/к позивач був звільнений з шахти за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Останній робочий день - 16.07.2020 року, що стверджується наказом про звільнення.

В день звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок, у зв`язку з чим на день подачі позову утворилася заборгованість у розмірі 82163,40 гривень, яка вказана у довідці після утримання обов`язкових платежів.

Враховуючи положення статті 117 КЗпП України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний сплатити йому середній заробіток за весь період затримки розрахунку (по день постановлення рішення), а саме з 17 липня 2020 року по день ухвалення рішення, розмір якого станом на 26.10.2020 року становить 68235,48 гривень, із наступного розрахунку: 988,92 * 69 де:

-988,92 гривень - середньоденний заробіток, визначений відповідачем;

-69- кількість робочих днів, які вважаються днями затримки розрахунку при звільненні, із них 10 в липні 2020 року, 20 днів в серпні 2020 року, 22 дні в вересні 2020 року та 17 днів в жовтні 2020 року.

Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на його користь заборгованість з заробітної в сумі 82163,40 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 липня 2020 року по день ухвалення судового рішення, розмір якого станом на 26.10.2020 року складає 68235,48 гривень.

Ухвалою суду від 29.10.2020 року відкрито провадження, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначила, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. На думку відповідача заявлений позов не підлягає задоволенню. Звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Позивачу в якості сум, що підлягають сплаті при звільненні було нараховано 82163,40 гривень, за винятком обов`язкових утримань.

Даний факт підтверджується довідкою №1660 від 04.10.2020 року, яка долучена до позовної заяви самим позивачем. Суми в довідках зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів.

В день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку у відділі кадрів підприємства, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку. Але, з невідомих причин, позивач до бухгалтерії не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. В заяві, наказі про звільнення від 16.07.2020 року вимоги про остаточний розрахунок теж не має.

Останній день праці позивача 16.07.2020 - 4 зміна, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю (скорочено ВКТ) від 09.11.2020 року.

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення розрахунку 16.07.2020 року, та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надає. Представник відповідача зазначає, що позивач взагалі не звертався з вимогою про розрахунок. У такому випадку, на думку представника відповідача, відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.

На думку представника відповідача, оскільки з дня звільнення позивач не пред`являв жодного разу вимог про виплату належних йому при звільненні сум, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про заборгованість по заробітній платі є безпідставними.

Представником відповідача 06.11.2020 року в приміщенні суду отримано ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів, з дотриманням ст. 190 ЦПК України.

Середньоденний заробіток позивача складає за останні 2 місяці 988,92 гривень.

Даний факт підтверджується довідкою від 04.10.2020 року № 1661, яка долучена до матеріалів справи позивачем.

За таких обставин, відповідач вважає, що період затримки розрахунку виплат, належних працівникові при звільненні, слід вважати з дня отримання представником відповідача копії позовної заяви - 06.11.2020 року (дата, коли відповідачу стало відомо про вимогу позивача).

Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.

Представник відповідача вважає, що при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, що не з вини підприємства виникла непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (форс- мажорна обставина, як вимушений простой на підприємстві).

Відповідач просить суд врахувати інтереси відповідача, які полягають у збереженні підприємством свого матеріального та фінансового становища і платоспроможності, та надає суду підтвердження свого важкого фінансового стану.

З огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, щоб суд визначив як компенсаційний характер, а не каральну функцію для відповідача.

Позовні вимоги за затримку розрахунку при в розмірі 64879,22 гривень не відображають дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Тому для запобігання перетворенню відповідальності відповідача на каральну санкцію суд має застосовувати право на зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6- 113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даних справ необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В даному випадку такою позицію є постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) в якій Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16.

Суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц), у справі 226/398/17 (№ 22-Ц/804/2267/20).

Право суду на зменшення розміру за затримку розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Право повинно насолоджуватися справедливістю, прагнути до досконалості.

Враховуючи вищевикладене, усяке явище, яке перешкоджає підприємству належне виконати свої обов`язки перед працівником, якщо підприємство проявляло належну дбайливість щодо цього, виключає вину підприємства та не перетворює відповідальність відповідача на каральну санкцію.

Таким чином, на думку представника відповідача, звільнення позивача здійснене у повній відповідності до норм чинного законодавства України про працю.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач до позову додав заяву про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки .

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 у період з 13.02.2006 року по 16.07.2020 року працював у ДП «ВК «Краснолиманська». Звільнений 16.07.2020 р. за ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с.5-7).

Відповідно до довідки від 21.10.2020 року № 1660, яка долучена до позову, заборгованість ДП «ВК «Краснолиманська» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 82163,40 гривень, а саме: січень 2020 - 5839,83; лютий 2020 - 8547,32; березень 2020 - 9011,24; квітень 2020 - 11322,83; травень 2020 - 14611,10; червень 2020 - 16207,18; липень 2020 - 16623,90. Дані суми вказані після утримання обов`язкових податків та зборів (а.с.8).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , відповідно до довідки № 1661 від 21.10.2020 року, складає - 988,92 гривень (а.с.9).

В наказі № 1030/к від 16.07.2020 року, яким звільнено ОСОБА_1 за згодою сторін, вказано, що останній день праці ОСОБА_1 на підприємстві 16.07.2020 року (а.с.10). Це також підтверджується довідкою про відмітки, в якій зазначено, що ОСОБА_1 16.07.2020 року став до роботи о 00.01, закінчив роботу о 06.39, дана довідка долучена представником відповідача до відзиву на позов.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складала 82163,40 гривні, станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена. Оскільки сума заборгованості в розмірі 82163,40 гривень нарахована вже за винятком податків та зборів, то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Останній день праці позивача на підприємстві відповідача 16.07.2020 року.

У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Останній день роботи позивача 16.07.2020 року, тому період за який підлягає стягненню середній заробіток починається з 17 липня 2020 року (наступний день після звільнення) та закінчується днем постановлення рішення суду - 07.12.2020 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку за період з 17.07.2020 року (наступний день після дати звільнення) по 07.12.2020 року (день постановлення рішення суду). Розрахунок середнього заробітку: середньоденна заробітна плата - 988,92 гривень, кількість робочих днів - 100, 988,92*100 = 98892,00 гривень. Суд не вбачає підстав для зменшення даної суми.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У поданному позові вимога про стягнення заробітної плати об`єднана з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень. Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 988,92 гривень, та 840,80 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Малькевич Н.В., до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 82163 (вісімдесят дві тисячі сто шістдесят три) гривні 40 копійок, без утримання з цієї суми податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98892 (дев`яносто вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду, в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 988 (дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача: Малькевич Наталія Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, буд.149 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 1912 від 27 грудня 2017 року.

Відповідач: ДП «ВК «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження: м. Родинське, вул. Перемоги, 9.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2020 року.

Суддя: