Рішення № 9337994, 26.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2009 р.                                                                                 Справа № 09/2738

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представників позивача –Звєрєвич В.В. директор, Молчанова О.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "БОФФО" м.Черкаси до відкритого акціонерного товариства "Черкаський будинок торгівлі" м.Черкаси про стягнення 28417,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 28417,39 грн. боргу за поставлений товар по договору №297 від 01 вересня 2007 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір на реалізацію продукції №297, на виконання умов якого відповідач отримав від позивача товар, однак не сплатив його вартість у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча був повідомлений про місце та час розгляду справи в установленому порядку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду 06.11.2009 року. Нез’явлення представника відповідача та не подання ним письмового відзиву не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

          У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

01 вересня 2007 року сторони уклали договір №297 на реалізацію продукції (далі –Договір), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов’язався передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець зобов’язався приймати та оплатити на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від продавця покупцю та є невід’ємними частинами цього договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом продавця та за рахунок продавця. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної (розділ 1 Договору).

          У пункті 3.2 Договору сторони встановили, що покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого продавцем товару по мірі її реалізації, не пізніше 14 банківських днів з дня її реалізації, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання продавцем усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

          Відповідно до п. 4.5 Договору продавець (позивач у справі) має право вимагати, а покупець (відповідач у справі) повинен повернути неоплачений товар протягом трьох днів з моменту отримання письмової вимоги продавця.

          На виконання умов Договору позивач передав на реалізацію відповідачу товар на загальну суму 51323,53 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки по Договору за період з 01.10.2008 року по 30.11.2008 року, видатковими та податковими накладними, наявними у матеріалах справи. В порушення умов договору відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в сумі 22906,14 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, платіжними дорученнями, накладними на повернення товару, протоколом погашення зустрічних вимог.

Умовами договору сторони обумовили обов’язок покупця оплачувати кожну партію переданого товару по мірі її реалізації, не пізніше 14 банківських днів з дня її реалізації. Звірку реалізації кожної партії товару сторони не проводили. Однак відповідач визнав заборгованість за переданий позивачем на реалізацію товар в сумі 28419,39 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків по Договору №297 від 01.09.2007 року станом на 23.09.2009 року.

30 вересня 2009 року позивач направив відповідачу лист №21 з вимогою повернути неоплачений і нереалізований товар протягом трьох днів з моменту отримання вимоги та оплатити поставлений і реалізований товар. Відповідач вимогу отримав 01.10.2009 року за вх.№726, що підтверджено відміткою на листі, однак нереалізований товар не повернув, оплату за реалізований товар в сумі 28417,39 грн. не здійснив, що підтверджується двостороннім актом звірки по Договору станом на 20.10.2009 року. Отже, станом на 20.10.2009 року товар позивача реалізований, але сума 28417,39 грн. залишилась відповідачем не оплачена.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими повному задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву.

З огляду на викладені норми законодавства та наявні у справі докази, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 28417,39 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме 284,17 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 530,17 грн.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаський будинок торгівлі», м. Черкаси, бул. Шевченка, 207, ідентифікаційний код 01564161 на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "БОФФО" м.Черкаси, вул. Ярославська, 34/5, ідентифікаційний код 25584841 –28417,39 грн. боргу та 530,17 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.           

СУДДЯ                                                                                Н.М.Курченко

          Повне рішення підписане 30 листопада 2009 року.