Рішення № 9337973, 23.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2009 р. Справа № 12/2439

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача Овдіюка Д.В. за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_3 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом приватного підприємства «Л»Транс»до субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 16388 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 2249 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 464 грн. 40 коп. 3% річних, 13674 грн. збитків (курсової різниці гривні до долара США) у звязку з невиконанням грошового зобовязання щодо оплати послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно заявки № 37 від 14.04.2008 року та відшкодування судових витрат: 245 грн. сплаченого державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 8000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд його задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві (а.с. 58) та поясненнях його представників у судовому засіданні, зокрема за безпідставністю усіх вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від відповідача у формі факсограми Заявку № 37 від 14.04.2008 року на перевезення автомобільним транспортом вантажу у міжнародному сполученні, за змістом якої узгодили умови перевезення вантажу, в тому числі і суму суму фрахта, яка складає «4300 у.е. нал после выгрузки оплата за печати».

За твердженнями позивача, на оплату послуг, наданих відповідно до Заявки, ним було направлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-00000251 від 25.04.2008 року на суму 20640 грн., акт здачі-прийняття робіт № 1-00000251 загальною вартістю з ПДВ 20640 грн., податкову накладну № 251 від 25.04.2008 оку на ту ж суму, CMR № 145395, копії яких відповідачем долучені до матеріалів справи у якості письмових доказів.

Вимога позивача вих. № 231 від 11.11.2008 року про сплату заборгованості у розмірі 4300 доларів США (по курсу НБУ) відправлена поштою 12.11.2008 року, відповідачем не виконана.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2009 року у справі № 03/620 повністю задоволено позов приватного підприємства «Л»Транс», стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на його користь 20640 грн. боргу за невиконання зобовязання по розрахунках за виконані позивачем перевезення вантажу в міжнародному сполученні по заявці № 37 від 14.04.2008 року та судові витрати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року вищеназване рішення місцевого суду від 19.03.2008 року у справі № 03/620 залишено без змін, апеляційна скарга відповідача без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші право чини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу (далі ЦК) України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 ст. 181 Господарського кодексу (далі ГК) України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоотримувачу), а вантажовідправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні норми закріплені, відповідно, ст.ст. 909, 929 ЦК України.

Відповідно до ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі, його укладення підтверджується складенням перевізного документа.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст.ст. 4, 9 п. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женеві, ратифікованою Україною згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»N 57-V від 1 серпня 2006 року, перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34, 35 ч. 2 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом ст.ст. 44, 49 ч. 5, 84 ч. 5 ГПК України, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат, повязаних з розглядом справи, суми, понесені стороною на оплату цих послуг, відшкодовуються повністю або пропорційно задоволеній частині позову залежно від прийнятого рішення з розглядом якої вони повязані.

З урахуванням викладеного суд вважає, що сторонами було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні шляхом обміну факсограмами заявки № 37 від 14.04.2008 року.

Наявність і розмір невиконаного грошового зобовязання відповідача за цим договором встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 19.03.2009 року у справі № 03/620, яке набрало законної сили і має преюдиційне значення для вирішення даного спору, невиконання цього грошового зобовязання станом на час розгляду даної справи відповідачем допустимими доказами не спростовано, навпаки підтверджено в судовому засіданні відповідачем і його представником, розрахунок позивача розміру інфляційних втрат і 3% річних судом перевірений і визнаний вірним, тому позовні вимоги в цій частині визнає обґрунтованими, доказаними і їх задовольняє, заперечення відповідача в цій частині безпідставними і відхиляє.

У договорі сторони визначили неіснуючу грошову одиницю зобовязання, тому вимога позивача про стягнення 13674 грн. збитків (курсової різниці гривні до долара США) фактично є односторонніми тлумаченням і зміною умов договору, що недопустимо. За таких обставин вимогу позивача в цій частині суд визнає безпідставною і в її задоволенні йому відмовляє.

Із договору № 15-р від 05.11.2008 року про надання послуг, акта приймання наданих послуг від 20.08.2009 року, платіжного доручення № 859 від 02.09.2009 року, пояснень представників сторін у даному судовому засіданні вбачається, що 8000 грн. позивачем сплачено адвокату ОСОБА_4 за надання останнім послуг у справі № 03/620. За таких обставин вимогу позивача про відшкодування цих судових витрат суд вважає безпідставною і в її задоволенні відмовляє.

Згідно п. "а" ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 102 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 338 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, інд. 18034, АДРЕСА_1 на користь приватного підприємства «Л»Транс», ідентифікаційний код 34396288, інд. 45612, смт. Торчин, вул. Незалежності, 45 2249 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 464 грн. 40 коп. 3% річних, 338 грн. судових витрат.

В решті позову в частині стягнення 13674 грн. збитків, 8000 грн. витрат на правову допомогу адвоката відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя В.М. Грачов