Рішення № 9337967, 26.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2009 р.                                                   Справа №18/2549

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 26.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна” м. Київ

до приватного підприємства “Юніпор” м. Черкаси

про стягнення 59349 грн. 97 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Вінкхаус Україна” до приватного підприємства “Юніпор” про стягнення заборгованості згідно договору купівлі –продажу товарів № 531/09 від 25.09.2008 року в розмірі 59 349 грн. 97 коп. з яких: 50 491 грн. 32 коп. - основний борг, 7 392 грн. 83 коп. –інфляційні збитки та 1465 грн. 82 коп. –3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалось, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.11.2009 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2549.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 25.09.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна” (продавець) та приватним підприємством “Юніпор” (покупець) було укладено договір купівлі –продажу товарів за №531/09.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору продавець зобов’язався поставити та передати у власність покупця фурнітуру виробництва фірми WІNКНАUS та складові, комплектуючі для виробництва віконних систем інших виробників (далі –товар), а покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Станом на 05.10.2009 року відповідачем не оплачено товар на загальну суму 50 491 грн. 32 коп., який поставлений згідно наступних видаткових накладних:

-          №4319 від 01.09.2008 року на суму 2905 грн. 39 коп.;

          - №4622 від 15.09.2008 року на суму 7080 грн. 00 коп.;

          - № 4918 від 26.09.2008 року на суму 29 784 грн. 77 коп.;

          - №6133 від 26.11.2008 року на суму 10721 грн. 16 коп. (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).

Товар було прийнято представником відповідача, що підтверджується копіями довіреностей серій ЛАГ №965020 від 26.09.2008 року, ЛАГ №965015 від 15.09.2008 року, ЯМТ №306902 від 26.11.2008 року, ЛАГ №965009 від 29.08.2008 року.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 50 491 грн. 32 коп. –заборгованості по договору купівлі –продажу товарів №531/09 від 25.09.2008 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.7.1. договору покупець зобов’язаний сплатити 100% вартості замовленого товару, протягом 3 -х банківських днів з дня виставлення продавцем рахунку –фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Позивачем для оплати вартості поставленого товару було виставлено наступні рахунки - фактури:

-          №6723 від 29.08.2008 року на суму 2905 грн. 39 коп.;

          - №7211 від 15.09.2008 року на суму 7080 грн. 00 коп.;

          - № 7657 від 26.09.2008 року на суму 29 784 грн. 77 коп.;

          - №9532 від 26.11.2008 року на суму 10721 грн. 16 коп.

Вищезазначені рахунки –фактури були отримані відповідачем в день їх складення, що підтверджується копіями довіреностей серій ЛАГ №965020 від 26.09.2008 року, ЛАГ №965015 від 15.09.2008 року, ЯМТ №306902 від 26.11.2008 року, ЛАГ №965009 від 29.08.2008 року, оскільки в довіреностях на отримання товару відповідач посилався саме на виставлені рахунки фактури.

Отже, з урахуванням п. 7.1. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

-          за видатковою накладною №4319 від 01.09.2008 року до 03.09.2008 року;

          - за видатковою накладною №4622 від 15.09.2008 року до 18.09.2008 року;

          - за видатковою накладною № 4918 від 26.09.2008 року до 01.10.2008 року;

-          за видатковою накладною №6133 від 26.11.2008 року до 01.12.2008 року.

Також слід зазначити, що звертаючись до суду позивач направив відповідачу копію позовної заяви з доданими рахунками-фактурами та іншими документами, а також під час розгляду справи, повторно направляв відповідачу зазначені рахунки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 50 491 грн. 32 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 7 392 грн. 83 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції та 1465 грн. 82 коп. –3% річних.

Як вбачається з письмового пояснення позивача від 26.11.2009 року, інфляційні збитки та 3% річних нараховані за наступні періоди:

за видатковою накладною № 6133 на суму боргу в розмірі 10721 грн. 16 коп. з 26.11.2008 року по 05.10.2009 року;

за видатковою накладною № 4622 на суму боргу в розмірі 7 080 грн. 00 коп. з 15.09.2008 року по 05.10.2009 року;

за видатковою накладною № 4319 на суму боргу в розмірі 2 905 грн. 39 коп. з 29.08.2008 року по 05.10.2009 року;

за видатковою накладною № 4918 на суму боргу в розмірі 29 784 грн. 77 коп. з 26.09.2008 року по 05.10.2009 року.

Перевіривши період нарахування та розмір інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що даний розрахунок є невірним, оскільки позивачем не враховано п. 7.1. договору при встановленні періоду, за який нараховуються інфляційні втрати.

Таким чином сума інфляційних втрат за період з 02.12.2008 року по 05.10.2009 року нарахованих на суму боргу в розмірі 10721 грн. 16 коп. становить 1222 грн. 21 коп., за період з 19.09.2008 року по 05.10.2009 року нарахованих на суму заборгованості в розмірі 7 080 грн. 00 коп. складає 1062 грн. 00 коп., за період з 04.09.2008 року по 05.10.2009 року на суму боргу 2905 грн. 39 коп. складає 473 грн. 58 коп., за період з 02.10.2008 року по 05.10.2009 року - на суму боргу 29784 грн. 77 коп. становить 4467 грн. 72 коп.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку становить 7 225 грн. 51 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 167 грн. 32 коп. інфляційних втрат відмовити, у зв’язку з необґрунтованим нарахуванням.

Перевіривши період нарахування та розмір 3% річних, суд дійшов висновку, що сума 3% річних нарахована в меншому розмірі ніж це передбачено договором та чинним законодавством.

Проте позивач самостійно визначив період та суму відсотків, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Юніпор”, вул. Героїв Дніпра, 53, кв. 96, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33684117, п/р 26000301000109 в РФ ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 354938 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Вінкхаус Україна”, вул. Лугова, 9, м. Київ, ідентифікаційний код 32380145, р/р 26000401028979 у Київській регіональній дирекції “Райффайзен банк Аваль”, МФО 322904 –50 491 грн. 32 коп. –основної заборгованості, 7 225 грн. 51 коп. –інфляційних втрат, 1 465 грн. 82 коп. –3% річних, 591 грн. 83 коп. витрат на сплату державного мита та 235 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 27.11.2009 року.