Рішення № 9337845, 19.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2009 р.                                                   Справа № 18/2367

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 19.11.2009 року          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси” м. Черкаси

про розірвання договору, повернення майна та стягнення 51 898 грн. 79 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” до товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси” про стягнення заборгованості згідно договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ від 18.07.2008 року в розмірі 51 898 грн. 79 коп., в т.ч.: 43 163 грн. 57 коп. –заборгованість по лізингових платежах, 6717 грн. 07 коп. –незавершений лізинговий платіж, 2 018 грн. 15 коп. –пеня; розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ від 18.07.2008 року, а також про зобов’язання відповідача повернути предмет лізингу за договором №0351 –вантажний фургон ізотермічний ТАТА LРТ613/58, шасі Y6D38132785L74972, держаний номер АА2339НР, вартістю 48775, 00 грн.

          Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 51898 грн. 79 коп. заперечував, оскільки позивачем пропущено тридцятиденний строк встановлений ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. В частині вимог позивача про розірвання договору фінансового лізину транспортних засобів та повернення предмету лізингу, провадження у справі просив припинити, оскільки згідно акту приймання –передачі від 12.11.2009 року відповідач надав свою згоду про розірвання договору фінансового лізингу та повернув транспортний засіб позивачу.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 19.11.2009 року за згодою представника відповідача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2367.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

          Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 18.07.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Ізумруд - Черкаси” (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного договору лізингодавець придбаває у власність предмет лізингу і надає його лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і правил ( додаток №1).

Згідно додатку №2 до договору фінансового лізингу предметом лізингу був автомобіль марки ТАТА LРТ613, шасі Y6D38132785L74972, 2008 року виготовлення.

Відповідно до п. 1.1 додатку №1 до договору фінансового лізингу, лізингоотримувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов’язується оплатити лізингодавцеві лізингові платежі до оплати в строки, зазначені в Графіку лізингових платежів (додаток №3 до договору лізингу), та інші платежі, зазначені в ст. 5 договору лізингу. Зобов’язання зі сплати лізингових платежів наступають із моменту передачі предмета лізингу лізингоотримувачеві, тобто з дати підписання сторонами акту прийому –передачі предмета лізингу.

20.08.2008 року лізингодавець передав лізингоотримувачу предмет лізингу, що підтверджується копією акту – прийому передачі (додаток №4 до договору фінансового лізингу).

Відповідно до п. 5.7. договору фінансового лізингу строк лізингу складає 48 місяців, починаючи з дати підписання акту прийому –передачі предмету лізингу.

Відповідач в свою чергу зобов’язання по оплаті лізингових платежів виконав не повністю, частково сплативши позивачу 48 725 грн. 02 коп.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 43 163 грн. 57 коп. –заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 20.03.2009 року по 20.08.2009 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5.1. додатку №1 до договору фінансового лізингу, у разі прострочення встановлених договором лізингу строків оплати або при частковій оплаті лізингоотримувач зобов’язується не пізніше трьох банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати на р/р лізингодавця пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті (заборгованості) за кожний календарний день прострочення.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 2 018 грн. 15 коп. пені нарахованої відповідно до умов п. 5.1. додатку № 1 до договору фінансового лізингу та з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

У зв’язку з вимогою про дострокове розірвання договору фінансового лізингу, позивач також просив суд стягнути з відповідача незавершений лізинговий платіж в розмірі 6717 грн. 07 коп.

Відповідно до п. 10.7 додатку №1 до договору фінансового лізингу при достроковому розірванні договору лізингу через будь –які обставини незавершений лізинговий період оплачується лізингоотримувачем у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.06.2009 року порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси”.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство боржника відбулася в газеті „Голос України” № 132 від 18.07.2009 року.

Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство.

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

Тому суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону, зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону як це, зокрема, зазначено в п. 8.13. Рекомендацій Вищого господарського суду України, від 04.06.2004 року за № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

          Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, що передбачено ч. 2 ст. 14 Закону.

          Як зазначалося вище, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси” було опубліковане в газеті „Голос України” № 132 від 18.07.2009 року.

Позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент - Лізинг” про стягнення заборгованості з відповідача згідно договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ від 18.07.2008 року в розмірі 51 898 грн. 79 коп., розірвання договору фінансового лізингу та про зобов’язання відповідача повернути предмет лізингу за договором №0351 надійшла до господарського суду Черкаської області 21.09.2009 року, тобто після закінчення тридцятиденного строку встановленого ч. 1 ст.14 Закону.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2009 року зі справи №18/1509 затверджено реєстр вимог кредиторів та зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення 30 - денного строку після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, або не заявлені взагалі –вважаються погашеними.

Таким чином, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” про стягнення заборгованості в розмірі 51898 грн. 79 коп. не вбачається, в зв’язку з пропуском тридцятиденного строку, встановленого Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Що ж стосується вимог позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів від 18.07.2008 року та повернення предмету лізингу, то судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 року, № 723/97-ВР лізингодавець має право, зокрема, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 8.2. додатку №1 до договору фінансового лізингу передбачено, що лізингодавець має право розірвати договір лізингу або відмовитися від виконання договору лізингу в односторонньому порядку, без відшкодування лізингоотримувачу яких –небудь збитків, викликаних цим розірванням або відмовою, у випадку, якщо заборгованість лізингоотримувача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 16.10.2009 року №2669, в якому повідомив про розірвання договору фінансового лізингу від 18.07.2008 року в односторонньому порядку та вимагав повернути предмет лізингу – транспортний засіб.

Під час розгляду справи, представник відповідача надав суду акт приймання –передачі від 12.11.2009 року, згідно якого лізингоодержувач підтвердив свою згоду на розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ від 18.07.2008 року та добровільно повернув транспортний засіб –вантажний автомобіль ТАТА LРТ613/58, шасі Y6D38132785L74972.

Згідно вищевказаного акту, лізингоодержувач передав, а лізингодавець прийняв транспортний засіб –вантажний автомобіль ТАТА LРТ613/58, що був предметом договору фінансового лізингу від 18.07.2009 року.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто, положеннями ст. 651 ЦК України передбачено декілька способів розірвання договорів, зокрема, за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною або в односторонньому порядку (постанова ВГСУ від 26.05.2009 року зі справи №18-13/4784).

Враховуючи досягнення згоди між сторонами стосовно розірвання договору, а також повернення предмету лізингу позивачу, суд дійшов висновку, що в цій частині позову відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог позивача про розірвання договору фінансового лізингу від 18.07.2008 року та про повернення предмету лізингу –транспортного засобу.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. N 15, та зареєстрованою у Мін'юсті України 19.05.93 р. за N 50 передбачено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів.

                    Як вбачається з платіжного доручення №1222 від 10.09.2009 року позивачем сплачено державне мито лише за розгляд спору майнового характеру.

Державне мито за розгляд позову про розірвання договору фінансового лізингу позивач не сплатив.

          Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “б” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року розмір ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. недоплаченого державного мита.

Водночас судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Оскільки, досягнення згоди між сторонами стосовно розірвання договору, а також повернення предмету лізингу позивачу відбулося після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі, то судові витрати в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 49, п. 1 –1 ст. 80, ст. ст. 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Кив-0351/ДЛ від 18.07.2008 року, а також про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси” повернути предмет лізингу за договором №0351 –вантажний фургон ізотермічний ТАТА LРТ613/58, шасі Y6D38132785L74972, держаний номер АА2339НР, вартістю 48775, 00 грн. –припинити.

2.          В решті вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд - Черкаси”, м. Черкаси –в позові відмовити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг”, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, м. Київ, ідентифікаційний код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “Альфа –Банк” у м. Києві, МФО 300346 в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію в м. Черкаси для зарахування на реєстраційний рахунок УДК м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222 - 85 грн. 00 коп. державного мита за розгляд справи в господарському суді Черкаської області.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд –Черкаси”, вул. Героїв Сталінграда, 22, кв. 97, м. Черкаси, ідентифікаційний код 35523220, р/р 26001051506489 в ЧФ КФ “ПриватБанк”, МФО 354347 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг”, вул. М. Гринченка, 4, оф. 130, м. Київ, ідентифікаційний код 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ “Альфа –Банк” у м. Києві, МФО 300346 - 572 грн. 75 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 24.11.09 року.