Рішення № 9337791, 17.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р.                                                                                 Справа № 09/2710

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представника позивача –Гончаренко В.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Дистриб’ют»м. Черкаси про стягнення 655856,16 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 655856,16 грн., у тому числі: 578202,42 грн. боргу, 69072,06 грн. пені, 8581,68 грн. три проценти річних;

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов контракту поставки від 10 липня 2008 року № 33д позивач поставив відповідачу товар, в порушення умов контракту відповідач оплату за товар здійснював з порушенням встановленого строку та не у повному обсязі, за неналежне виконання грошових зобов’язань відповідачу нараховані договірна пеня та три проценти річних, встановлених ст.625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, не повідомивши причини, хоча про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду повноважному представнику 04 листопада 2009 року, тобто за сім днів до судового засідання.

Не подання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення його представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Згідно ст.75 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.10.2009 року у справі №14/2481 про визнання відповідача банкрутом введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та накладений арешт на все майно боржника шляхом оголошення заборони його відчуження, також заборонено вчинення будь-яких дій щодо розпорядження майном.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 жовтня 2009 року у справі №14/2481 відмовлено у визнанні ТОВ «Скарлет-Дистриб’ют»банкрутом, провадження у справі про його банкрутство припинено, знятий мораторій на задоволення вимог кредиторів та скасований арешт на майно боржника, накладений ухвалою суду від 01.10.2009 року.          

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 листопада 2009 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, пояснила, що відповідач ухиляється від оплати за поставлений товар, хоча як встановлено менеджерами, товар проданий.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

          10 липня 2008 року сторони уклали контракт поставки № 33д (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець (позивач у справі) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу у справі) каву смажену та розчинну під торгівельними марками «TCHIBO»та «DAVIDOFF»в обумовлений сторонами строк, а покупець (відповідач у справі) зобов’язався своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його.

          Згідно п. 1.1 Контракту найменування, кількість, ціна та вартість партії товару визначаються на підставі видаткових накладних, що складаються на кожну партію товару.

          Відповідно до п. 6.1 Контракту загальна вартість контракту визначається із сум вартостей партій товару, що складаються на підставі видаткових накладних.

          Пунктом 6.5 Контракту сторони встановили, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі на умовах відстрочення платежу на 42 календарних дні з дати виписки видаткової накладної на партію товару. Допускається дострокова, попередня оплата та оплата партії товару частинами в межах встановленого строку до повної оплати.

          Датою оплати товару вважається дата отримання грошей від покупця на рахунок продавця (п. 6.7 Контракту).

          Згідно п. 9.1 Контракту за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть майнову відповідальність, встановлену цим контрактом та чинним законодавством.

          Відповідно до п. 9.2 Контракту покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату за товар у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення. В цьому випадку продавець має право вимагати від покупця сплатити всю суму заборгованості та пеню за весь період несвоєчасної оплати. Питання прав та відповідальності сторін, які не передбачені цим контрактом, вирішуються відповідно до законодавства України (п.9.4 Контракту).

          Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання своїх обов’язків за цим контрактом та сплати збитків у повному обсязі (п. 9.5 Контракту).

          На виконання умов Контракту позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 643363,38 грн., що підтверджується видатковими накладними від 25.07.2008 № РН-0000127 на суму 158996,26 грн., від 04.08.2008 № РН-0000146 на суму 27475,26 грн., від 08.08.2008 № РН-0000179 на суму 31979,46 грн., від 18.08.2008 № РН-0000209 на суму 38703,18 грн., від 26.08.2008 № РН-0000267 на суму 126042,00 грн., від 08.09.2008 № РН-000460 на суму 25362,90 грн., від 15.09.208 № 0000532 на суму 34104,90 грн., від 22.09.2008 № РН-0000612 на суму 200699,40 грн., товарно-транспортними накладними.

          Відповідач здійснив оплату за товар невчасно та не у повному обсязі на загальну суму 57871,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.09.2008 року № 0000274.

          Відповідачем було повернуто поставлений товар на загальну суму 1124,53 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення товару від 01.08.2008 № СД-0179230 на суму 207,02 грн., від 01.10.2008 № СД-0191902 на суму 917,49 грн.

          На підставі угоди про залік взаємних вимог від 30.12.2008 року, та акту про взаємозалік однорідних вимог проведено зарахування в рахунок на суму 6164,67 грн., як часткове погашення суми боргу відповідача перед позивачем, оскільки позивач мав борг перед відповідачем по договору про надання маркетингових послуг № 19 від 01.03.2008 року.

05 серпня 2009 року за вих. № 06/08/09-ю позивач направив відповідачу претензію на суму 645158,26 грн.

          У листі від 25.08.2009 року за вих. № 317/01-09 відповідач гарантував до 25.09.2009 року погасити вищезазначену заборгованість в сумі 645158,26 грн. по договору поставки № 33д від 10 липня 2008 року.

10 серпня 2009 року за вих. № 06/08/09-ю позивач направив відповідачу лист з проханням підписати акт звірки взаєморозрахунку.

У листі від 19.08.2009 року № 311/01-09 відповідач повідомив, що не в змозі підписати акт звірки взаєморозрахунку, у зв’язку з тим, що генеральний директор відповідача Борисенко С.О. знаходиться у відпустці.

14 серпня 2009 року за вих. № 07/08/09-юр позивач направив відповідачу вимогу на здійснення платежу.

          Відповідач грошові кошти не перерахував, відповідної відповіді не надав.

Станом на день подання позовної заяви (26 жовтня 2009 року) заборгованість відповідача перед позивачем становить 578202,42 грн., що підтверджується вищенаведеними доказами.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи обставини справи, приписи ГК України, зокрема, ст.ст.264-271 ГК України суд вважає, що до правовідносин між позивачем та відповідачем, не врегульованих ГК України, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу та умови контракту.

Позивач (продавець за контрактом) свої зобов’язання виконав належним чином, відповідач (покупець за контрактом) товар отримав, але зобов’язання з оплати за товар виконав невчасно та не у повному обсязі, заборгованість по контракту становить в сумі 578202,42 грн.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З огляду на вищевикладені обставини та норми законодавства, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 578202,42 грн. основного боргу за поставлений по Контракту товар.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.2 Контракту покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату за товар у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочення. В цьому випадку продавець має право вимагати від покупця сплатити всю суму заборгованості та пеню за весь період несвоєчасної сплати.

Позивач нарахував, передбачену Контрактом пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення з 03.11.2008 року по 03.05.2009 року, яка згідно розрахунку становить 69072,06 грн. У розрахунку пені врахований договірний 42-денний строк відстрочення платежу, розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов’язання зроблений вірно і він відповідає умовам Контракту та обставинам справи.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у Контракті не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 8581,68 грн. три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 03.11.2008 року по 03.05.2009 року.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 578202,42 грн. основного боргу, 69072,06 грн. договірної пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 8581,68 грн. три проценти річних від простроченої суми.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 6560,00 грн. в рахунок оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 6796,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Дистриб’ют», м. Черкаси, вул. Громова, 138, ідентифікаційний код 30284612 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧІБО Україна», м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 38, 4-й поверх, ідентифікаційний код 35255240 –578202,42 грн. основного боргу, 69072,06 грн. договірної пені, 8581,68 грн. процентів та 6796,00 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    СУДДЯ                                                                                Н.М. Курченко

          Повне рішення підписано 20 листопада 2009 року.