Вирок № 93377687, 08.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6578/20

провадження № 1-кп/415/1356/20

ВИРОК

Іменем України

"08" грудня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020130240001448 від 09 жовтня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Матвєєвка Новоросійського району Актюбінської області Російської Федерації, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Беднарського А.Є.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2020 року, у ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_1 , проходячи по території колишнього Центру зайнятості населення міста Лисичанська, розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, 177, знайшов пакет чорного кольору, в якому знаходились 36 предметів схожих на патрони калібру 5,45 х 39 мм, які відповідно до висновку судової експертизи зброї від 13 жовтня 2020 року №19/113/7/5-461е, є бойовими припасами, військовими проміжними малоімпульсними патронами калібром 5,45 х 39 мм зразка 1974 року, що придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом.

ОСОБА_1 впізнав у вказаних предметах бойові припаси, а саме: патрони калібру 5,45 х 39 мм, та керуючись раптово виниклим умислом на придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу, залишив вказаний пакет з патронами собі, які зберігав та носив при собі до моменту виявлення та вилучення співробітниками поліції в присутності понятих під час огляду місця події 09 жовтня 2020 року в період часу з 16 години 15 хвилин до 16 години 45 хвилин, проведеного в районі зруйнованої АЗС, розташованої по вулиці Генерала Потапенка міста Лисичанська.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він його в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 02 жовтня 2020 року, у ранковий час, більш точний час не пам`ятає, він проходячи по території колишнього Центру зайнятості населення міста Лисичанська, розташованого за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги, знайшов пакет чорного кольору, де знаходились 36 предметів схожих на патрони калібру 5,45 х 39 мм. Пакет з патронами залишив собі та зберігав і носив їх без передбаченого законом дозволу до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції 09 жовтня 2020 року. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину. В скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів (ч.1 ст. 263 КК України);

- особу винного, який не одружений, не працює, у побуті характеризується задовільно (а.с. 30), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с.31), амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря – психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 32), в силу ст. 89 КК України не судимий (а.с.34-35);

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки останній вчинив умисне кримінальне правопорушення проти громадської безпеки та громадського порядку, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суспільна небезпека якого визначається тим, що такі дії призводять до створення сприятливих умов для вчинення кримінальних правопорушень з використанням бойових припасів.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчинене ним кримінальне правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому кримінальному правопорушенні, приймаючи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності кримінальних протиправних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 :

- судової експертизи зброї № 19/113/7/5/465е від 13.10.2020 (а.с. 20-23), що згідно довідки Луганського НДЕКЦ (а.с. 24) складає 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України (в редакції Закону України № 2617-VІІІ від 22.11.2018), спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, санкцією ч. 1ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Отже, враховуючи, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, є бойові припаси, вбачається необхідність застосування спеціальної конфіскації вказаних предметів за відсутності ознак їх знецінення.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- 20 патронів (повернуті після проведення експертизи), які є бойовими припасами, військовими проміжними малоімпульсними патронами калібром 5,45 х 39 мм зразка 1974 року, придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом, що відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 15.10.2020 (а.с.27), знаходяться на складі зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованого у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області, - підлягають конфіскації у власність держави;

- -16 гільз калібром 5,45 х 39 мм військових проміжних малоімпульсних патронів зразка 1974 року, що відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 15.10.2020 (а.с.27), знаходяться на складі зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованого у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області, - підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення судової експертизи зброї № 19/113/7/5/465е від 13.10.2020 у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп. (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- 20 патронів (повернуті після проведення експертизи), які є бойовими припасами, військовими проміжними малоімпульсними патронами калібром 5,45 х 39 мм зразка 1974 року, придатні до стрільби та виготовлені промисловим способом, що відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 15.10.2020, знаходяться на складі зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованого у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області, - конфіскувати у власність держави;

- -16 гільз калібром 5,45 х 39 мм військових проміжних малоімпульсних патронів зразка 1974 року, що відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 15.10.2020, знаходяться на складі зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованого у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області, - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова