Рішення № 9337645, 10.11.2009, Господарський суд Черкаської області

Господарський суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р.                                                                      Справа № 14/2602

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивачадержавного підприємства «Бердичівське лісове господарство»

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат»

про стягнення 23782,70 грн., –

УСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 23782 грн. з підстав несплати відповідачем коштів після пред’явлення вимоги про оплату та у визначений договором строк за отримані відповідачем матеріальні цінності (фанерну сировину для лущення) та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У ході розгляду справи позивач зменшив заявлені вимоги і просив стягнути 21878,79 грн. (з них: 19143,03 грн. основного боргу, 467,32 грн. пені за період з 12.01.2009 по 25.08.2009, 1914,42 грн. інфляційних та 354,02 грн. три проценти річних за той же період).

У судовому засіданні 29.10.2009 представник позивача позовні вимоги підтримав в частині основного боргу і просив відкласти розгляд для уточнення нарахувань інфляційних, пені, та річних, до дня судового засідання направив відповідні уточнення і заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач двічі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, наданих законом прав на подання відзиву та участь представника у судовому засіданні не використав, на пропозицією суду в ухвалі про порушення провадження у справі заперечень на позов не надіслав, про наявність поважних причин їх неподання і неявки представника не повідомив. Суд вважає, що відповідач не з’явився у судове засідання та не направив суду відзив на позовну заяву без поважних причин. Явка відповідача судом обов’язковою не визнавалась. Неявка без поважних причин належним чином повідомленої сторони не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим суд, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши представників сторін представника позивача та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.12.2007 №780/13 та специфікації-накладної від 16.01.2008, рахунку №5 від 16.01.2008, квитанції про приймання вантажу від 16.01.2008 №33159601 залізницею (ст. Разіне, 342006) відповідач отримав від позивача фансировину із засобами пакування на загальну суму 21667.75 грн. Позивач вказує про проведення розрахунку з ним на суму 18520,82 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу від 06.08.2008 №409№171 та специфікації-накладної від 12.08.2008, рахунку №295 від 12.08.2008, квитанції про приймання вантажу від 12.08.2008 №33159738 залізницею (ст. Разіне, 342006) відповідач отримав від позивача фансировину із засобами пакування на загальну суму 21996,10 грн. Відповідач платіжним дорученням від21.08.2008 перерахував позивачу 6000 грн.

12.01.2009 за №14/33 (вручено поштою 15.01.2009) позивач направив на адресу відповідача претензію (яку виходячи з п.4 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 суд розцінює як вимогу, передбачену ст. 530 Цивільного кодексу України) з вимогою про сплату боргу, відповіді на яку відповідач не надіслав, і зобов’язання, що виникло за договором купівлі-продажу від 06.08.2008 №409№171 після закінчення строку, передбаченого ст.530, 693 Цивільного кодексу України, не виконав.

Відповідач свої зобов’язання за договорами належним чином не виконав і станом на час розгляду спору за отриману продукцію розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем склала 19143,03 грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договорами, специфікаціями-накладними, рахунками, квитанціями про приймання вантажу залізницею, претензією, платіжним дорученням про перерахування коштів, а також витягом із установчих документів позивача відповідача, письмовими поясненнями позивача зафіксованими у протоколі судового засідання поясненнями представника позивача.

Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, обставини зарахування коштів, які позивач вважає сплаченими, судом не досліджуються.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.3.1 договору від 27.12.2007 №780/13, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строк, встановлений у направленій йому претензії, є правовою підставою для стягнення заявленої суми боргу за договором від 27.12.2007 №780/13 у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач вправі вимагати сплати відповідачем заборгованості з урахуванням офіційного індексу інфляції. Відповідно до розрахунку, додатково наданого позивачем інфляційні за весь період прострочення за обома договорами складають 1914,42 грн. У розрахунку позивач невірно визначив період прострочення за договором від 06.08.2008 №409№171, оскільки він починається не з 12.01.2009 (дати підписання претензії), а з 22.01.2009 (15.01.2009 дата вручення вимоги поштою, оскільки докази дати відправки відсутні, плюс 7 днів), однак таке визначення на правильність розрахунку не впливає. Розрахунок позивача є вірним і відповідачем не оспорюється.

Також згідно із названою ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач має право на стягнення 3% річних. Розрахунок позивача на суму 295.82 грн. за договором від 06.08.2008 №409№171 є невірним, оскільки здійснений без урахування дати пред’явлення вимоги та прострочення виконання зобов’язання, про що зазначено вище. За іншим договором розрахунок вірний. Враховуючи заявлений позивачем період для стягнення 3% річних, суд стягує їх за обома договорами у розмірі 340,56 грн. В частині стягнення решти суми 3% річних необхідно відмовити.

За невиконання грошового зобов‘язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, п.5.1 договору від 27.12.2007 №780/13, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу за період з 19.01.2008 по 19.07.2008. Розрахунок позивача на суму 476,32 грн. є невірним, оскільки здійснений без урахування вимог вищеназваних актів щодо періоду нарахування пені. Тому в частині вимог про стягнення 467,32 грн. пені необхідно відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 426,31 грн. (231,98 грн. витрат на оплату державного мита, 212,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.193 ч.1, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревообробний комбінат»(м. Черкаси, вул. Чигиринська, 15, ідентифікаційний код 31007467) на користь державного підприємства «Бердичівське лісове господарство»(Житомирська обл, м. Бердичів, вул К.Маркса, 9, ідентифікаційний код 00991806) 19143,03 грн. основного боргу, 1914,42 грн. інфляційних та 340,56 грн. три проценти річних 426,31 грн. судових витрат –разом 21824,29 грн.

У решті вимог за позовною заявою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                    Суддя                               Хабазня Ю.А.