Рішення № 93375098, 02.12.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4157/18

№ 2/183/240/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянув, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

в с т а н о в и в:

В липні 2018 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому уточнив та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку, площею 0,20га, кадастровий номер 1223285000:001:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 198/03/7 від 28.12.2007 року, у розмірі: суми заборгованості за кредитом – 62476,46 доларів США; суми заборгованості за відсотками – 78039,51 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту – 17238,29 доларів США, пені за несвоєчасне повернення відсотків – 20407,13 доларів США; шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витраті по сплату судового збору.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 28.12.2007 між позивачем АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого стало ПАТ «Укрсоцбанк», а в на даний час правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та відповідачем було укладено Договір кредиту № 198/03/7, відповідно до умов якого банк (Кредитор) надав відповідачу (Позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 71400,00 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 27 грудня 2014 року. Тобто, позивач зобов`язання за Договором виконав, надавши позичальнику кредит. У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 23.03.2018 має заборгованість за кредитом – 62476,46 доларів США; сума заборгованості за відсотками – 78039,51 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 17238,29 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 20407,13 доларів США.

З метою виконання забезпечення виконання зобов`язань за кредитним Договором, між Кредитором АКБ «Укрсоцбанк» та Іпотекодавцем, яким є відповідач було укладено Іпотечний Договір № 1028 від 28,12.2007 року, відповідно до умов якого відповідач передала Кредитору в іпотеку нерухоме майно, яке складається з: земельної ділянки площею 0,20га, кадастровий номер 1223285000:001:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 4.1 Іпотечного Договору, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку невиконання основного зобов`язання. У разі порушення Іпотекодавцем основного договору та/або умов Іпотечного Договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за кредитним Договором та/або зобов`язань, передбачених Іпотечним Договором, у тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимог. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов Іпотечного Договору.

На виконання умов Кредитного договору та Іпотечного договору відповідачу банком було направлено Вимогу, а саме повідомлення про усунення порушень, проте така вимога відповідачем не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з останніх за рахунок предмету іпотеки, а тому звертається до суду з даним позовом.

Разом з позовом позивачем подане клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У своєму відзиві відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги позивача не визнала, посилаючись на те, що вона будь-яких коштів від банку не отримувала – позивачем не надано належних доказів, що підтверджують отримання нею кредитних коштів; надані суду копії документів не містять належних підписів споживача, а недійсність основного зобов`язання тягне недійсність зобов`язання по іпотечному договору; крім того, на думку відповідача, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності (так за основним зобов`язанням по споживчому кредитному договору строк позовної давності сплинув 06.02.2012 року). А тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Також відповідачем подано окрему заяву про застосування строків позовної давності; а також про проведення судового розгляду у загальному провадженні у зв`язку з тим, що відповідно до копії вимоги, доданої до позовної заяви, банк оцінює заборгованість ОСОБА_2 станом на 23.03.2018 року на суму 178161,39 доларів США, що за курсом ШБУ станом на 23.03.2018 року становить 4677386.6 грн., а тому відповідно до вимог ст. 274 справа не може розглядатися у спрощеному позовному провадженні.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 липня 2018 року визначено головуючим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області – суддю ОСОБА_3

01.10.2018 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду з викликом сторін.

21 листопада 2018 року у зв`язку із закінченням повноважень судді Майної Г.Є. протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 21.11.2018 року визначено головуючим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області – суддю Сороку О.В.

02 квітня 2019 року ухвалою суду поданий ОСОБА_2 зустрічний позов залишений без руху та наданий час для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

29 серпня 2019 року ухвалою суду постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25 лютого 2020 року ухвалою суду у справі залучено правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

15 липня 2020 року – зустрічну позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу ОСОБА_1

15.07.2020 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надавши заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі, вимоги позову підтримує та просить його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та/або її представник в судове засідання повторно не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши подані заяви, відзив, заяву про застосування строку позовної давності, а також докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності та достовірності, дійшов до наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

28.12.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 (нині ОСОБА_1 ) був укладений Договір кредиту Договір кредиту № 198/03/7, відповідно до умов якого банк (Кредитор) надав відповідачу (Позичальнику) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 71400,00 доларів США зі сплатою 13,5 відсотків річних з кінцевим терміном погашення заборгованості до 27 грудня 2014 року. Тобто, позивач зобов`язання за Договором виконав, надавши позичальнику кредит.

У порушення умов Договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 23.03.2018 має заборгованість за кредитом – 62476,46 доларів США; сума заборгованості за відсотками – 78039,51 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 17238,29 доларів США, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 20407,13 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним Договором, між Кредитором АКБ «Укрсоцбанк» та Іпотекодавцем, яким є відповідач було укладено Іпотечний Договір № 1028 від 28,12.2007 року, відповідно до умов якого відповідач передала Кредитору в іпотеку нерухоме майно, яке складається з: земельної ділянки площею 0,20га, кадастровий номер 1223285000:001:0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на підставі права власності ОСОБА_2 на підставі правовстановлюючих документів. Іпотечний договір посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко Оленою Валентинівною, за реєстровим № 10407, право власності якого Іпотекодавцю належить на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ДПН в №026013, виданого Орлівщинською сільською радою Дніпропетровської області, Новомосковського району 02 вересня 1999 року. Зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею. Договорів оренди землі за № 26013.

Акціонерне товариство «Альфа-Банк»» є правонаступником прав та обов`язків Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», в організаційно - правовій формі відкритого акціонерного товариства, відповідно до рішення Загальних Зборів акціонерів від 10 вересня 2019 року.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_2 , у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість у сумі 178161,39 доларів США, яка складається із заборгованості: за кредитом – 62476,46 доларів США; за відсотками – 78039,51 доларів США, пені за несвоєчасне повернення кредиту – 17238,29 доларів США, пені за несвоєчасне повернення відсотків – 20407,13 доларів США.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт того, що у ОСОБА_1 перед банком існує заборгованість за вищевказаним кредитним договором, яка нею добровільно не сплачується.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк чи інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)( ч. 1ст. 530 ЦК України).

Частиною 1ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Отже, відповідач зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за такими договорами.

Свої зобов`язання позивач виконав цілком і в обумовлений у договорі термін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зі штампу на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду, вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» пред`явив позов 09 липня 2018 року.

При цьому судом встановлено, що за пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Крім того, згідно з пунктом 7.4 кредитного договору, у разі настання обставин, визначених п. п. 3.2.3, 4.4., 4.5., 5.4. цього Договору, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту та нараховані штрафні санкції.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такої зміни.

Боржник не сплачував кредит з 03 березня 2009 року (останній платіж, згідно розрахунку позивача 02.03.2009 року) та проценти за користування ним з 07 травня 2010 року (останній платіж здійснений 06.05.2010 року).

Протягом наступних 60 календарних днів позичальник не виконував обов`язки, передбачені пунктами 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Таким чином виходячи з того, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 06 травня 2010 року; відповідно до пункту 4.5 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 60 днів; обов`язок відповідача погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції, також настав через 60 днів після сплати боржником останнього платежу, однак не був виконаний. З огляду на ці обставини суд приходить до висновку, що право на позов про стягнення несплачених сум за кредитним договором виникло в позивача через 60 днів після сплати боржником останнього платежу наступного дня після порушення боржником зобов`язання за кредитним договором, проте позивач звернувся до суду з позовом лише 09 липня 2018 року, тобто зі спливом позовної давності, установленої нормами статті 257 ЦК України.

У відповідності до ч.5ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно дост.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 та ч. 4 ст.267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1ст.257 ЦК України).

Відповідно до вимогст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

При цьому, строк позовної давності не переривався, що вбачається з письмового розрахунку заборгованості станом на 23.03.2018, який був наданий до суду позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що АТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Поряд з викладеним необхідно звернути увагу на те, що пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право.

Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі 504/1653/15-ц.

Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, слід відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір, у зв`язку з відмовою у задоволенні заявлених вимог, суд залишає за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Учасники справи:

-позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: вулиця Велика Васильківська, 100. М.Київ, 03150);

-відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В.Сорока.