Рішення № 9337417, 14.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2010 р. Справа № 60/157-09

вх. № 7494/4-60

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Суховій Т.М., довіреність б/н від 12.01.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "КРЕДОБАНК" в особі Харківської філії, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР", м. Харків

про стягнення 718288,73 грн.

та за зустрічною позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР", м. Харків

до Публічного Акціонерного Товариства "КРЕДОБАНК" в особі Харківської філії, м. Харків

про внесення змін до договору та визнання окремих частин правочину недійсними

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" в особі Харківської філії (позивач)звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР" заборгованості в сумі 717816,10 грн., з яких сума основного боргу - 597000,00 грн., відсотків по кредиту - 120316,10 грн. та комісії за управління кредитом - 500,00 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору кредитної лінії №23/03-2007 від 05 березня 2007 року позивачем було відкрито відповідачу кредитну лінію, в межах якої надано за період з 05 березня 2007 року по 14 вересня 2009 року кредит в сумі 838593,88 грн., однак відповідач свої зобов`язання по поверненню отриманих коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом станом на 15 вересня 2009 року належним чином не виконав, що зумовило позивача звернутись до господарського суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 вересня 2009 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 жовтня 2009 року о 11:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2009 року розгляд справи було відкладено на 03 листопада 2009 року о 10:20.

Представник позивача 28 жовтня 2009 р. надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.13312), відповідно до якої збільшує їх розмір до 718288,73 грн., а саме просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 597000,00 грн., суму заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 120788,73 грн. та суму заборгованості за комісією за управління кредитом у розмірі 500,00 грн. Свою заяву мотивує збільшенням розміру відсотків за користування кредитом станом на 16.10.2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2009 року було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та продовжено розгляд справи з їх урахуванням, задоволено погоджене клопотання сторін про продовження строку вирішення спору до 16.04.2010 року, продовжено строк вирішення спору до 16.04.2010 року та розгляд справи відкладено на 17 листопада 2009 року о 14:30.

09 листопада 2009 року матеріали справи було направлено до Вищого господарського суду України, у зв`язку з подачею відповідачем касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2009 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30 листопада 2009 року відмовлено відповідачу в прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2009 року, матеріали справи були повернуті до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року розгляд справи призначено на "19" січня 2010 р. о 12:00 год.

Відповідач 19 січня 2010 року подав зустрічну позовну заяву (вх. №750), відповідно до якої просить суд внести зміни до договору кредитної лінії №23/03-2007 від 05 березня 2007 року (з наступними змінами і доповненнями) шляхом доповнення пункту 5.15 такого змісту "Банк надає Позичальнику відстрочку платежу у погашенні заборгованості з 01.01.2010р. по 01.01.2011р." В обгрунтування зустрічного позову відповідач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, зокрема виникнення тимчасових фінансових труднощів з незалежних від відповідача причин обумовлених світовою фінансовою кризою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 січня 2010 року прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи № 60/157-09 відкладено на "01" лютого 2010 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 15 лютого 2010 року о 11:40.

Представник відповідача 15 лютого 2010 року заявив клопотання про призначення колегіального розгляду справи (вх. №50), у зв`язку з чим у судовому засіданні було оголошено перерву до 16 лютого 2010 року о 15:30.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 15 лютого 2010 року задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, призначено колегію суддів у складі головуючого судді Чистякової І.О., суддів Погорелової О.В. та Шатернікова М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2010 року задоволено заяву позивача про уточнення найменування позивача та ухвалено вважати позивачем у справі Публічне Акціонерне товариство "КРЕДОБАНК" в особі Харківської філії, розгляд справи відкладено на 18 лютого 2010 року о 10:00.

Представником відповідача 18 лютого 2010 року було надано заяву про зміну підстав за зустрічним позовом про внесення змін в кредитний договір, відповідно до якої відповідачем фактично доповнено обгрунтування підстав позову додатковими доказами, а саме відповідач посилається в підтвердження, викладених у зустрічному позові обставин на висновок спеціаліста Харківської торгово - промислової палати №Н1-620 від 18.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2010 року відхилено клопотання відповідача про направлення касаційної скарги до Вищого господарського суду України для розв`язання касаційної скарги (вх. №3363 від 18.02.2010р.), заяву відповідача про зміну підстав за зустрічним позовом про внесення змін в кредитний договір прийнято до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи - задоволено, розгляд справи відкладено на "15" березня 2010 р. о 12:00.

Через канцелярію суду 15 березня 2010 року надійшла заява відповідача про зміну предмета позову за зустрічною позовною заявою (вх. №5734), відповідно до якої відповідач просить суд внести зміни до договору кредитної лінії № 23/03-2007 від 05 березня 2007 року (з наступними змінами і доповненнями) шляхом доповнення пункту 5.15 такого змісту: "Банк надає Позичальнику відстрочку по всім платежам за кредитним договором з 01.01.2010 р. по 01.01.2011 р. Подальше погашення заборгованості здійснюється відповідно до нового графіку у редакції запропонованій позивачем", а також доповнив зустрічні позовні вимоги та просить визнати недійсним підпункт а) п.4.6. Договору кредитної лінії № 23/03/2007 від 05.03.2007 р. В обгрунтування позовної вимог щодо визнання недійсним підпункту а) п.4.6. Договору кредитної лінії № 23/03/2007 від 05.03.2007 р. відповідач посилається на те, що даний пункт договору суперечить засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року заяву відповідача про зміну предмета позову за зустрічною позовною заявою про внесення змін в кредитний договір та визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору прийнято до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням, розгляд справи відкладено на 06 квітня 2010 року о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та в межах строку вирішення спору, продовженого за згодою сторін до 16 квітня 2010 року колегія суддів відклала розгляд справи на 14 квітня 2010 року о 09:30.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 06 квітня 2010 року за вих. № 009099.

Вищезазначену ухвалу було надіслано відповідачу за належною адресою: 61057, м.Харків, вул.Громадянська, буд. 11/13.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві з урахуванням збільшеної суми позову та заперечує проти задоволення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 05 березня 2007 року було укладено договір кредитної лінії №23/03-2007.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов договору, а саме п.1, Банк (позивач) зобов`язується відкрити Позичальнику (відповідачу) кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а відповідач зобов`язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором.

Згідно п.2.1.1. та п.2.1.2. Договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 850000,00 грн., призначення кредитної лінії – поповнення обігових коштів (для забезпечення виробничого процесу, а саме для закупівлі сировини та матеріалів, необхідних для виробництва проволоки, сплати за транспортні послуги, інструменти, оплати за ремонт, оренду, електроенергію, воду, зв`язок та опалення приміщень).

Пунктом 2.1.3. Договору сторони встановили процентну ставку у розмірі 19% річних в гривні.

Пунктом 2.1.6. Договору встановлено порядок видачі кредитів по кредитній лінії шляхом оплати платіжних документів відповідача з позичкового рахунку за цільовим призначенням.

Згідно п.4.2. Договору проценти за користування кредитами нараховуються щомісячно на рахунок №2068301000381 в Харківській ФВАТ «КРЕДОБАНК», МФО 350415 на суму заборгованості по кредитній лінії за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1. цього договору з моменту видачі кредиту до дати його повернення, передбаченого у додатковому договорі.

У випадку неповернення кредиту в термін, вказаний у додатковому договорі, до дати його повернення, але не довше терміну дії кредитної лінії, вказаного у п.2.1.7. цього договору, нараховуються проценти в розмірі діючої процентної ставки в гривні, які відповідач зобов`язаний сплатити банку. Нарахування комісій відбувається згідно строків, передбачених обліковою політикою позивача, до терміну вказаному у п.2.2. цього Договору.

Відповідно до п.4.3. Договору відповідач сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2. цього договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховані проценти. Проценти сплачуються на рахунок №29095127000381, відкритий в Харківській філії ФВАТ «Кредо банк», МФО 350415.

Згідно п.2.7. Договору термін остаточного погашення заборгованості по кредитній лінії по кредитному договору – не пізніше ніж 04 березня 2009 року. У випадку, коли відповідач отримав кредитні кошти частинами, вся отримана ним сума кредитних коштів по кредитному договору повинна бути повернена до вказаного в цьому пункті терміну.

          Додатковим договором №1 від 06 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 165000,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за інструмент (намоточное устройство к волочильному стану UDSA 2500/6).

Позивачем було перераховано відповідачу 165000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №75486 від 06 березня 2007 року.

          Додатковим договором №2 від 12 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 245700,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за катанку д. 6.5. мм, мотки, ДС-250-3, ДДС 250/150-6, ст. СВ08Г2С.ГОСТ 7566-94, ТУ 14-15-346-94.

Позивачем було перераховано відповідачу 245700,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №77837 від 12 березня 2007 року.

Додатковим договором №3 від 13 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 6200,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за ваги електронні кранові JLT-3T.

Позивачем було перераховано відповідачу 6200,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №78592 від 13 березня 2007 року.

          Додатковим договором №4 від 13 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 4420,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за ж/д тариф.

Позивачем було перераховано відповідачу 4420,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №78586 від 13 березня 2007 року.

          Додатковим договором №5 від 19 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 8700,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за сталь круг 6,5мм.

Позивачем було перераховано відповідачу 8700,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №84914 від 19 березня 2007 року.

          Додатковим договором №6 від 26 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 6507,60 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за сталь круг.

Позивачем було перераховано відповідачу 6507,60 грн., що підтверджується меморіальним ордером №92981 від 26 березня 2007 року

          Додатковим договором №7 від 26 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 3871,68 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за з`єднувачі.

Позивачем було перераховано відповідачу 3871,68 грн., що підтверджується меморіальним ордером №92983 від 26 березня 2007 року

          Додатковим договором №8 від 30 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 1380,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за мильну стружку.

Позивачем було перераховано відповідачу 1380,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №97479 від 30 березня 2007 року.

Додатковим договором №9 від 30 березня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 3614,60 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за відшкодування частини витрат ліквідаційної комісії за березень 2007р.

Позивачем було перераховано відповідачу 3614,60 грн., що підтверджується меморіальним ордером №98285 від 30 березня 2007 року.

Додатковим договором №10 від 02 квітня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 13200,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за проволоку.

Позивачем було перераховано відповідачу 13200,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №110774 від 03 квітня 2007 року.

          Додатковим договором №11 від 05 квітня 2007 року сторони встановили, що позивач в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою кредитною лінією надає відповідачу кредит у розмірі 380000,00 грн. на строк до 04 березня 2009 року включно у безготівковій формі шляхом оплати безпосередньо за сталь круг.

Позивачем було перераховано відповідачу 380000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №113399 від 05 квітня 2007 року.

Додатковим договором №12 від 03 липня 2008 року сторони встановили наступний графік погашення заборгованості по кредитній лінії – до 04 вересня 2008 року – 120000,00 грн., до 04 жовтня 2008 року – 120000,00 грн., до 04 листопада 2008 року – 120000,00 грн., до 04 грудня 2008 року – 120000,00 грн., до 04 січня 2009 року – 120000,00 грн., до 04 лютого 2009 року – 120000,00 грн., до 04 березня 2009 року – 130000,00 грн.

Додатковим договором №13 від 04 березня 2009 року змінено предмет спірного договору, а саме викладено в наступній редакції: «позивач зобов`язується надати у власність відповідача грошові кошти у розмірі та на умовах, викладених цим договором, а відповідач зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.»

Пункт 2.1. Договору змінено та встановлено, що з 04 березня 2009 року кредитування відповідача здійснюється на наступних умовах: розмір кредиту та валюта кредиту – 598593,88 грн., призначення кредиту – поповнення обігових коштів (закупівля товарів для реалізації (будівельних та оздоблювальних матеріалів), процентна ставка встановлена на рівні 28,5% річних.

Пункт 2.7. Договору в частині повернення кредитних коштів змінено та узгоджено графік погашення до 03 березня 2012 року.

Судом встановлено, що вищенаведені додаткові договори до спірного договору підписані представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вбачається із матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору та додаткових договорів, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 838593,88 грн., що підтверджується наданими до суду меморіальними ордерами, який позивачем було повернуто частково в сумі 241593,88 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам з 05.03.2007р. по 15.09.2009р.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.1.3. Договору за управління кредитною лінією відповідачем сплачується позивачу щомісячно 100,00 грн. в останній робочий день місяця з врахуванням першого місяця обслуговування та без врахування останнього місяця обслуговування на рахунок №29095127000381 в Харківській ФВАТ «Кредобанк», МФО 350415.

Судом встановлено, що за період з 05.03.2007р. по 15.09.2009р. позивачем нараховано відповідачу 3100,00 грн. комісії за управління кредитом, які відповідачем сплачено частково в сумі 2600,00 грн., що підтверджується наданими позивачем меморіальними ордерами, які залучені судом до матеріалів справи та не спростовано відповідачем.

          Відповідно до п.4.6. Договору у разі зміни законодавства щодо здійснення кредитування, облікової ставки Національного банку України, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів, зміна процентної ставки, вказаної у п.п. 2.1 цього договору відбувається шляхом повідомлення відповідача у письмовій формі за 10 календарних днів до її введення в силу. При цьому, зміна процентної ставки відбувається Банком самостійно, при умові, що таке збільшення відбувається не більше ніж на 5% річних і така зміна відбувається не частіше, ніж 1 раз в півріччя. Таке збільшення розміру процентів вважається зробленим за згодою відповідача, і сторони домовились, що додаткової згоди відповідача на це не потрібно.

Крім того за письмовою згодою сторін, позивач за 20 календарних днів до введення в дію нових процентних ставок повідомляє у письмовій формі про це відповідача. Відповідач зобов`язаний протягом 15 днів від дати надіслання позивачем повідомлення з`явитись до позивача для укладення додаткового договору.

При незгоді відповідача з пропозицією позивача в порядку та строк, встановлений п.п. «б» п.4.6. Договору, відповідач зобов`язаний в 20-ти денний термін з часу надіслання позивачем повідомлення про зміну процентної ставки за користування кредитом за договором повністю повернути отримані в межах кредитної лінії кредити та сплатити проценти, комісії за користування кредитами на день повернення.

Як вбачається із матеріалів справи листом за вих. №1818 від 12.05.2008р. позивач повідомив відповідача про підвищення процентної ставки з 26 травня 2008 року до 20% за користування кредитними коштами у зв`язку з напруженою ситуацією з ліквідністю на світових фінансових ринках, незадовільною структурою ліквідності і слабкою ресурсною базою переважної більшості українських банків, значною невідповідністю структури активів та пасивів.

Даний лист відповідачем було отримано, що не заперечується відповідачем у заяві про зміну предмета позову за зустрічною позовною заявою (вх. №5734).

Листом за вих. №5926 від 10 листопада 2008 року позивач повідомив відповідача про підвищення процентної ставки за спірним договором з 01 грудня 2008 року до 24% за користування кредитними коштами у зв`язку з напруженою ситуацією з ліквідністю на світових фінансових ринках, незадовільною структурою ліквідності і слабкою ресурсною базою переважної більшості українських банків, значною невідповідністю структури активів та пасивів.

Судом встановлено, що вищенаведений лист було направлено відповідачу, що підтверджується поштовим чеком №3627 та повідомленням про вручення поштового відправлення №6801472. Факт отримання даного листа також підтверджується заявою відповідача про зміну предмета позову за зустрічною позовною заявою (вх. №5734).

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що позивачем було виконано умови договору в частині повідомлення відповідача про зміну процентної ставки за спірним договором.

Відповідно до п.5.1. Договору відповідач зобов`язаний повернути кредит/кредити у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим і додатковими договорами.

Згідно п.5.10 Договору позивач у випадках, передбачених п.2.9. Договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє відповідача.

Відповідно до п.2.9. Договору позивач вправі відмовити у виплаті відповідачу кредиту або його частини у випадку, зокрема, несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту).

Згідно п.5.11 Договору відповідач зобов`язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію – вимогу №1917 від 23 липня 2009 року, що підтверджується поштовим чеком від 24 липня 2009 року, в якій позивач наголошує на постійне порушення відповідачем умов спірного договору та вимагає погасити суму заборгованості за договором в сумі 681596,59 грн. в десятиденний строк з моменту отримання цієї претензії.

Згідно п.4.1.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають для місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що граничний строк повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії становить 11 серпня 2009 року, однак відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту виконав неналежним чином, з урахуванням чого заборгованість за кредитом становить суму у розмірі 597000,00 грн., за період з 01.12.2008 року по 15.09.2009р. виникла заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом в сумі 120788,73 грн. та за період з 01.05.2009р. по 30.09.2009р. виникла заборгованість по сплаті комісії за управління кредитом в сумі 500 грн., що підтверджено матеріалами справи.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 597000,00 грн. за кредитом (сума основного боргу), 120788,73 грн. заборгованості за відсотками по кредиту та 500,00 грн. заборгованості по комісії за управління кредитом правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічну позовну заяву про внесення змін до договору кредитної лінії №23/03-2007 від 05 березня 2007 року (з наступними змінами і доповненнями) шляхом доповнення пункту 5.15 такого змісту: «Банк надає Позичальнику відстрочку по всім платежам за кредитним договором з 01.01.2010р. по 01.01.2011р. Подальше погашення заборгованості здійснюється відповідно до нового графіку у редакції запропонованій позивачем» та визнання недійсним підпункту а) пункту 4.6 Договору кредитної лінії №23/03/2007 від 05.03.2007р., судом встановлено наступне.

Відповідач посилається на те, що непередбачувана різка зміна та погіршення фінансово – економічної ситуації в країні обумовила втрату з боку відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору, з урахуванням чого відповідач тимчасово не може в повному обсязі виконати обов`язки по грошовим зобов`язанням перед позивачем.

Згідно статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України. Згідно її положень зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З урахуванням наведених правових норм та встановлених матеріалами справи обставин справи суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2, ч.4 ст. 652 ЦК України правових підстав для внесення змін до спірного договору.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже позивач мав обґрунтувати в позовній заяві і довести належними доказами існування фактів, які він вважає умовами для внесення змін до договору в порядку ч.2, ч.4 ст. 652 ЦК України.

          Як вбачається із матеріалів справи, позивачем такі обставини не доведені.

По-перше, це відсутність доказів. Твердження, які містяться в зустрічній позовній заяві, зокрема посилання на висновок спеціаліста №Н1-620 від 18.12.2009р., не може бути прийнято до уваги судом в якості належного доказу, оскільки даний висновок відноситься не тільки до спірного договору, а і до інших договорів №12 від 03.07.2008р., №13 від 04.03.2009р. та не може бути підставою для внесення змін до договору та визнання недійсним пункту договору.

По-друге, це відсутність зв’язку між зміною обставин, на яку посилається позивач та господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути змінено не у зв’язку із змінами суспільно-економічної ситуації в державі чи в світі в цілому. Така позиція позивача є хибною. Адже за таких умов з тих самих макроекономічних та суспільно-політичних мотивів можна було б розірвати або внести зміни до будь-якого кредитного договору укладеного в державі.

Економічна криза в країні, що носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, не може бути самостійно віднесена до підстав зміни обставин укладання договорів кредиту, якими сторони керувались.

За змістом ч.2 ст.652 ЦК України договір може бути змінено лише на підставі змін обставин, які мають конкретне суб’єктивне відношення до сторін спірного договору і умов його виконання. Такими обставинами може бути зміна собівартості продукції, ціни її реалізації, введення квотування, ліцензування чи інших обмежень певного виду господарської діяльності, що провадиться стороною договору тощо.

По-третє, це відсутність підстав вважати, що зміна обставин, на яку посилається позивач, звільняє його від виконання договору. Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у позивача із виконанням спірного договору охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача.

По-четверте, це відсутність порушення співвідношення майнових інтересів сторін. Згідно п.3 ч.2 ст.652 ЦК України таке порушення економічної рівноваги є необхідною умовою для внесення змін до договору в судовому порядку. Це порушення може відбуватися у вигляді значного зменшення вартості отриманого за договором, або значного зростання вартості відшкодування, що приводить до порушення еквівалентності обміну. При цьому зменшення цінності виконання повинно мати об'єктивні ознаки його виміру. У протилежному випадку має місце не об’єктивний факт – порушення співвідношення (еквівалентності) обміну, а проста зміна ставлення чи думки сторони щодо доцільності (бажаності чи небажаності) виконання відповідного договору. В даному разі доказів порушення співвідношення (еквівалентності) інтересів сторін спірного договору позивачем не надано.

Стосовно цієї умови п.3 ч.2 ст.652 ЦК України суд зауважує, що ті загальні обставини, на які посилається відповідач у своїй зустрічній позовній заяві, в рівній мірі стосуються як відповідача, так і позивача. Тому підстав для висновку, що вони погіршили лише становище відповідача і залишили незмінним становище позивача (і тим самим порушили співвідношення інтересів сторін) не вбачається.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі відсутні необхідні умови для зміни умов договору, передбачені п.3 ч.2 ст.652 ЦК України. Таким чином це означає відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Крім того, суд відзначає, що підставою для відмови в позові є також недодержання порядку зміни договору, встановленого ст. 188 ГК України. Згідно її положень сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Також відповідно до п.9.3.2. Договору відповідач зобов`язаний негайно інформувати позивача про виникнення будь – якого випадку та/або настання обставин, які б могли значно та/або негативно вплинути на здійснення господарської діяльності і/або на фінансовий стан відповідача та його спроможність виконувати умови цього договору. Доказів надання такої інформації відповідачем позивачу не надано. Натомість суд вбачає, що підписанням додаткового договору №13 від 04 березня 2009 року фактично передбачано розстрочку сплати кредиту за умови підвищення процентної ставки, що свідчить про намір позивача реструктурізувати борг та надати відповідачу можливість його сплатити без погіршення фінансового становища.

Окрім того відповідач посилається на Постанову Правління Національного банку України від 05 лютого 2009 року за №49 «Про окремі питання діяльності банків», які позивач не виконує для забезпечення відновлення платежів, поглиблює конфлікт та не погоджується внести зміни в кредитний договір.

Суд, зазначає, що пункт 2, на який посилається відповідач, було виключено згідно з постановою Правління Національного Банку України від 03 червня 2009 року за №328, з урахуванням чого дані твердження відповідача є безпідставними та таким, що не підтверджуються законодавчо.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині внесення змін до договору не підлягають задоволенню, оскільки порушено порядок внесення змін до договорів та відповідачем документально не обґрунтовано доводи, зазначені у зустрічній позовній заяві. Крім того, економічна криза в країні, не може бути самостійно віднесена до підстав зміни обставин укладання договорів кредиту, якими сторони керувались.

Щодо позовних вимог в частині визнання недійсним п.п. а) п.4.6. Договору суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.78 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідач посилається на позицію Вищого господарського суду України по справі № 5020-1/050 від 02.04.2009р., а саме на те, що включення до Договору умов, які надають Кредитору право в односторонньому порядку змінювати договір в бік погіршення становища боржника, суперечить таким засадам цивільного законодавства як справедливість, розумність та добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Такі засади цивільного законодавства є притаманними для будь-яких зобов'язальних правовідносин, та їх закріплення в ст. 3, ч. 3 ст. 509, ст. 627 Цивільного кодексу України регламентує обов'язковість їх застосування.

Дані поняття відносяться до моральних засад суспільства, отже суд керується ними при вирішенні кожної конкретної справи з урахуванням всіх обставин в сукупності.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що позивачем було проведено реструктуризацію суми боргу з урахуванням того, що відповідачем до моменту укладення додаткової угоди №13 від 04 березня 2009 року було порушено свої зобов`язання по оплаті за наданий кредит та не сплачувались вчасно проценти за користування кредитом, отже відповідач своїми діями порушував умови договору, однак позивач, уклавши дану додаткову угоду, реструктурізував суму боргу та підвищив кредитну ставку, що не суперечить моральним засадам суспільства та приписам чинного законодавства. Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що сторонами було підписано договір та всі додаткові угоди до нього, що свідчить про волевиявлення відповідача на виконання умов договору та додаткових угод до нього, і тільки після подачі позову до суду відповідач, маючи прострочене виконання зобов`язання по оплаті за кредит та проценти за користування кредитом, подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним пункту договору, тому суд вважає, що такі дії відповідача направлені на небажання сплатити заборгованість за кредитним договором та додатковими угодами.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки п.п. а) п.4.6. вищезазначеного Договору не суперечить вимогам закону та моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за первісним позовом у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 7182,89 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 509, 526, 530, 610, 626, 627, 629, 652, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44, 173, 174, 188, 193 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИЛА:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер" (61057, м. Харків, вул. Громадянська, 11/13, р/р №26000010452 в ХФ ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 350415, код ЄДРПОУ 23755729) на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі Харківської філії (61002, м. Харків, вул. Петровського, 29А, к/р №39006019002 у Харківській філії ВАТ "КРЕДОБАНК", МФО 350415, код ЄДРПОУ 23333324) основного боргу у розмірі 597000,00 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 120788,73 грн., заборгованості по комісії за управління кредитом у розмірі 500,00 грн., 7182,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Головуючий суддя

суддя

суддя

Повний текст рішення по справі № 60/157-09 підписано 14 квітня 2010 року.