Рішення № 9337252, 16.04.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2010 р.Справа № 16/20 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/20

за позовом: Кіровоградського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих, м. Кіровоград

до відповідача 1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

до відповідача 2: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сервіс Плюс", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком", м. Харків

про стягнення 24 990,00 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Сьора О.М., довіреність № 01/114 від 15.03.10 р.;

від відповідача 1 - ОСОБА_5, довіреність № 1131 від 12.04.10 р.;

від відповідача 2 - ОСОБА_6, довіреність № б/н від 06.03.10 р.;

від третьої особи (ТОВ "Сіті Сервіс Плюс") - участі не брав,

від третьої особи (ТОВ "Техноком") - Волкова Т.В., довіреність б/н від 17.11.09р.

Кіровоградське учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача суми збитків, а саме вартості не доставленого вантажу всього на суму 22950,00 грн. та вартості послуг по перевезенню в розмірі 2040,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за заявкою позивача та на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору транспортного експедирування від 11.03.09 р. підприємець ОСОБА_2 23.09.09 р. здійснив автоперевезення торгівельного обладнання до м. Харків, замовлене ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" згідно договору від 29.08.09 р. для ТОВ "Техноком". Однак, як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що ТОВ "Техноком" не визнає факт отримання ним товару, а також відсутністю розрахунку з боку ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" за замовлений останнім товар, позивачу заподіянні збитки в розмірі 24 990,00 грн., що складається із сумі вартості торгової продукції - 22 950,00 грн., виготовленої позивачем на підставі договору, укладеного з ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" та вартості наданих послуг перевезень в сумі 2040,00 грн., сплаченої підприємцю ОСОБА_1

В наданому до суду відзиві фізична особа - підприємець ОСОБА_1, відповідач 1 у справі, позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що отриманий від позивача товар водієм-експедитором ОСОБА_2 було доставлено до м. Харків на проспект Героїв Сталінграду № 45 і передано на склад ТОВ "Техноком" м. Харків; згідно акту виконаних робіт від 24.09.09 р., підписаного позивачем, послуги виконані в повному обсязі без претензій до ОСОБА_1, у зв'язку з чим на підставі виставленого рахунку позивач оплатив вартість отриманих послуг та відповідно акту підписаного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартість автопослуг була сплачена приватному підприємцю ОСОБА_2 Крім того відповідач 1 зазначив, що позивачем товарно-транспортні накладні своєчасно та належним чином не оформлялись. Враховуючи зазначене фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просить в позові відмовити (а.с. 69).

Фізична особа-підприємець, відповідач 2 у справі також подав до суду відзив, в якому також заперечив вимоги позивача, вказуючи на те, що будь-які правовідносини з позивачем відсутні, спірне автоперевезення згідно договору-замовлення, укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було виконано і за фрахт грошові кошти сплачено своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач 2 звернув також увагу на те, що позивачем не надано доказів належного документального оформлення як спірного перевезення, так стосовно здачі вантажу, тому позовні вимоги документально не підтверджені, враховуючи що відповідач 2 просить у позові відмовити позивачу (а.с. 53-55).

В наданих до суду доповненнях до відзиву відповідач 2 також вказав на те, що відсутність в наданих позивачем до суду документах узгодженої підписами сторін ціни поставки як істотної умови договору порушує вимоги ст. 180 ГК України, а тому такий договір є неукладеним. Посилання позивача на усні домовленості між позивачем та ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" не базуються на законі (а.с. 125-127).

Крім того, представником відповідача 2 у даній справі заявлено клопотання про витребування від позивача письмових доказів та про виклик в судове засідання в якості свідка директора Кіровоградського учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих ОСОБА_8 (а.с. 106-107, 111).

Господарський суд вважає, що зазначені клопотання не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні письмові докази, що зазначені у клопотанні відповідача 2 відсутні. Крім того, господарський суд також враховує, що нормами господарського процесуального кодексу України інститут свідка не передбачений, у зв'язку з чим заявлене клопотання про виклик свідка не базується на нормах процесуального закону.

Представником ТОВ "Техноком", яке є третьою особою у справі, до суду надані письмові пояснення, в яких зазначено, що ТОВ "Техноком" 24.09.09 р. на підставі укладеного між ним та ТОВ "Маркетинг Сіті Груп" (код 35573621) договору № ОС-1/23 від 23.04.09 р., отримано від останнього на підставі прибуткових накладних № ТЕХ24090055 та № ТЕХ24090056 від 24.09.09 р. стелаж МС-ЗМВН вартістю 19 601,00 грн., на підтвердження чого до суду надано відповідні документи, а саме: договір купівлі-продажу № 1/23 від 23.04.09 р., дві видаткові накладні від 24.09.09 р., оборотно-сальдову відомість за вересень 2009 року та звіт про партії номенклатури за період з 01.09.09 р. по 30.09.09 р. (а.с. 130, 131-138).

Представник третьої особи у справі - ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" в судове засіданні не з'явився, на адресу суду поштовий конверт адресований ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" та направлений за адресою, яка підтверджується довідкою Головного управління статистики у м. Києві № 13-1523 від 22.03.2010 р., а саме: м. Київ, вул. Жилянська, 107, повернувся з відміткою про причини невручення: "Виїхали" (а.с. 104).

Дослідивши матеріали справи, надані представниками сторін докази, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд, встановив наступне.

11.03.2009 р. між позивачем (Клієнт) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або Експедитор) укладено договір транспортного експедирування (далі - Договір експедирування, а.с. 25-26).

За умовами Договору експедирування Клієнт доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язок за винагороду та за рахунок Клієнта виконувати або організовувати протягом дії цього Договору надання визначених цим Договором комплекс послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів Клієнта (п. 1.1. Договору експедирування).

Згідно п. 3.1. Договору експедирування надання послуг за цим Договором здійснюється Експедитором на підставі письмових замовлень, які надходять від Клієнта не пізніше ніж за: - 42 години при організації доставки вантажу обсягом від 10 до 20 тон; - 72 години при організації доставки вантажу обсягом до 10 тон.

Замовлення повинні містити наступні відомості: адресу завантаження та вивантаження вантажу; дата та час подачі транспортного засобу під завантаження; вага, номенклатура, вид, кількість місць та вид пакування; адреса відправника та отримувача вантажу із зазначенням контактних телефонів відповідальних осіб; маршрут поставки (якщо він визначається Клієнтом); адреси проведення митних формальностей при завантаженні та розвантаженні, а у випадку перевезення в Російську Федерацію та країни СНГ - точна адреса, номер термінала або СВХ, на які повинен бути доставлений вантаж; строк доставки вантажу отримувачу, додаткові інструкції у письмовому вигляді, які необхідні для находження адреси та визначення вантажоотримувача; інші особливості перевезення конкретної партії вантажу (п. 3.2. Договору експедирування).

Відповідно до п. 3.3. Договору експедирування протягом одного дня з моменту отримання Замовлення, Експедитор передає Клієнту письмове підтвердження прийняття Замовлення до виконання, яке є невід'ємною частиною цього Договору; замовлення на перевезення вантажів подана Клієнтом по факсу і підтверджена Експедитором має силу оригінала.

Підтвердження факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу, митних органів (п. 3.4. Договору експедирування).

Відповідно до п. 5.4. Договору експедирування Експедитор взяв на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно надати Експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання Експедитором своїх обов'язків за цим Договором, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібно для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу; своєчасно надавати Експедитору всі необхідні та оформлені у встановленому порядку товаросупроводжувальні документи на вантаж.

Позивач стверджує, що саме на підставі Договору експедирування надав ФОП ОСОБА_1 заявку на перевезення вантажу, за маршрутом Кіровоград-Харків, виготовленого на замовлення ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" м. Київ згідно договору № 29/09(2) від 29.08.09 р. для ТОВ "Техноком" м. Харків.

Однак, позивач не надав до суду належних доказів, на підтвердження вказаних вище обставин.

Так позивач в супереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду обов'язкових та визначених умовами Договору експедирування документів, таких як письмове замовлення Клієнта на перевезення, виписану Клієнтом товарно-транспортну накладну на відповідний товар, акт виконаних робіт.

Наданий позивачем до суду акт виконаних робіт № 145 від 24.09.2009 р. не належить до належних доказів, в розумінні ст. 33 ГПК України, з огляду на те, що зі змісту акту не можна встановити який саме товар, кому і куди (точна адреса) доставлено, а також на підставі якого саме договору виконано транспортно-експедиційні послуги (а.с. 28).

Не містять також вище зазначені реквізити і надані позивачем до суду рахунки № 145 від 24.09.09 р. та № 147 від 25.09.09 р., виставлені відповідачем 1 у даній справі (а.с. 29).

Крім цього, письмові заявки ФОП ОСОБА_1 на надання транспортно-експедиційних послуг № 23 від 03.09.2009 р. та № 24 від 23.09.2009 р., також не містять необхідних індивідуалізуючих реквізитів, як-то найменування та ваги вантажу, а також місця вивантаження товару, у зв'язку з чим позбавляє дані документи доказової сили (а.с. 73, 74).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач в позову посилається також на договір, що укладений між ним та ТОВ "Сіті Сервіс Плюс".

Досліджуючи даний доказ, господарський суд встановив наступне.

29.08.2009 р. Кіровоградським учбово-виробничим підприємством Українського товариства глухих (далі - Виконавець) та ТОВ "Сіті Сервіс Плюс" (далі - Замовник) підписано договір № 29/09(02) (далі - Договір, а.с. 19-20), за умовами якого Виконавець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим Договором і Додатками до нього, виготовити Замовнику визначений цим Договором Товар, а Замовник зобов'язується на умовах і в порядку, визначеному цим договором, прийняти вказаний товар і оплатити його; під Товаром, який є предметом поставки згідно цього Договору, розуміється торгівельне обладнання (п.п. 1.1., 1.2.Договору).

Відповідно до п. 12.1. Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

Додатком № 1 сторонами узгоджено креслення торгівельного обладнання, визначена його назва: подставка "Мивина" настольно-навесная, цвет желтый RAL 1018 (далі - Додаток № 1, а.с. 21).

Будь які інші додатки до Договору, крім Додатку № 1, відсутні.

Відповідно до змісту ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачений законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнанні такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладені господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно п. 4 ст. 180 Господарського кодексу України зокрема визначено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатура, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Зміст підписаного сторонами Договору свідчить про те, що сторони не дійшли згоди з усіх істотних умов договору, необхідних для всіх господарських договорів, зокрма таких як предмет та ціна договору.

Крім найменування товарної продукції, яка визначена Додатком № 1 до Договору, кількість та вартість товару в договорі сторонами не визначена, у зв'язку з чим відсутня ціна Договору.

Оскільки сторонами при укладенні Договору не було погоджено кількість торгівельного обладнання, підставки "Мівіна" та не визначена вартість цієї продукції, вказаний Договір у відповідності до приписів ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України не можна вважати укладеним.

Оскільки Договір, на який в позові посилається позивач є неукладеним, доводи позивача в частині посилання на даний Договір є безпідставними.

Що ж стосується тих обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме в частині поставки позивачем ТОВ "Техноком" м. Харків металевих підставок "Мівіна" у кількості 255 штук на суму 22 950, 00 грн. через автоперевізника ФОП ОСОБА_1 та за участю водія-експедитора ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2І.), позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, саме якими відповідно до вимог чинного законодавства і мають бути підтверджені вказані обставини. Такими доказами повинні бути видаткові накладні та відповідні довіреності на уповноваження осіб на отримання вказаного в накладних товару, товарно-транспортні накладні, відповідні платіжні документи про здійснення попередньої оплати, тощо.

Однак, таких доказів позивачем до суду не надано, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, відповідні докази відсутні.

В матеріалах справи відсутні і належні докази отримання ФОП ОСОБА_1 або відповідачем 2 від позивача підставок "Мівіна" в кількості 255 штук, надана ж позивачем у справі накладна № 777 від 23.09.2009 р. підпису особи про отримання даного товару взагалі не містить (а.с. 22).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 хоча і не заперечує факту отримання у позивача зазначеного торгівельне обладнання, однак стверджуючи про те, що вказане обладнянн ним було доставлено ТОВ "Техноком" м. Харків, ФОП ОСОБА_2 не надав до суду будь-яких належних доказів, на підтвердження викладених ним доводів, пославшись лише на акт виконаних робіт, підписаний ним та ФОП ОСОБА_1 (а.с. 76).

У зв"язку з чим доводи ФОП ОСОБА_2 щодо передачі ним торгівельного обладнання ТОВ "Техноком" м. Харків, не можуть бути прийнятті судом, з огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 не довів ці обставини належними доказами, а саме того факту коли і кому саме торгівельне обладнання, виготовлене позивачем, було фактично передано. У зв"язку з чим відповідні пояснення ФОП ОСОБА_2 господарський суд вважає сумнівними.

Враховуючи те, що позивач в супереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав належних доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, заявлених до ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

В задоволенні позову позивачу слід повністю відмовити.

Клопотання ФОП ОСОБА_2 про покладення на позивача понесених витрат на відрядження представника та надання доказів, не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як на підставу заявленого клопотання, відповідач 2 посилається на ст. 44 ГПК України та просить відшкодувати витрати, що складаються з вартості проїзду представника відповідача 2 транспортом загального користування в сумі 232,40 грн. та вартості запиту до ЄДРПО України на ТОВ "Сіті Сервіс Плюс".

Господарський суд враховує, що до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів та визначених ст. 44 ГПК України, можна віднести суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до ст. 30 ГПК України, а також витрати, понесені сторонами підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 цього Кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку статті 39 цього Кодексу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі, та інші витрати.

Враховуючи те, що явка представника відповідача 2 в судові засідання, у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 65 ГПК України, обов'язковою не визнавалась. Участь же сторін в господарських засіданнях, відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України, належить до прав сторін, а тому не є обов'язковою.

Що ж стосується запиту до Єдиного державного реєстру на ТОВ "Сіті Сервіс Плюс", на який посилається відповідач в клопотанні, як на понесені ним витрати, господарський суд вважає, що вказані дії є лише результатом ініціативи сторони відповідача 2 та може відноситись до необхідних та обов'язкових витрат, у зв'язку з чим такі витрати не можна вважати витратами, що віднесені до судових витрат у відповідності до ст. 44 ГПК України.

При цьому господарський суд враховує, що з метою отримання необхідних відомостей з Єдиного державного реєстру на ТОВ "Сіті Сервіс Плюс", що є третьою особою у даній справі, господарський суд у відповідності до вимог ст. 38 ГПК України, ухвалою суду від 15.03.2010 р. витребував у справі та отримав 09.04.10 р. відповідний витяг (а.с. 115).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі, що понесені позивачем покладаються на останнього та не стягуються.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.04.2010 р. оголошувалась перерва до 17 год. 16.04.2010 р.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

До набрання рішення законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку та строк, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Л.С. Коротченко

Дата підписання рішення 19.04.2010 р.