Рішення № 93370890, 26.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/154/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 Справа № 908/2326/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, б. 54)

до відповідача Приватного підприємства «Аверс-Трейд» (69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, б. 54)

про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко О.Е., директор, наказ №26/07-19-к від 26.07.2019;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод підйомно-транспортних машин” з позовом до відповідача Приватного підприємства “Аверс-Трейд”, в якому просить визнати право спільної сумісної власності на цех арматури та металу - склад інв. №54 літ. “В, В1” загальною площею 1076,0 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (до перейменування – Димитрова), буд. 54, за Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод підйомно-транспортних машин” та Приватним підприємством “Аверс-Трейд” з 22 січня 2004 року.

10.09.2020 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2326/20, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 15.09.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – не більше 10 днів із дня вручення даної ухвали, але не пізніше 05.10.2020.

29.09.2020 надійшла заява про усунення встановлених недоліків.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2326/20, присвоєно справі номер провадження 35/154/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.11.2020.

Ухвалою суду від 26.11.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/2326/20 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 26.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору про спільну діяльність №02/04 від 21.01.2004 відповідачем було внесено у спільну діяльність, зокрема, цех арматури та металу – склад інв.. №54 літ. «В, В1», загальною площею 1076,0 кв.м., розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, б. 54, що підтверджується Актом про внесення вкладів сторін від 22.01.2004. На даний час відповідачем не визнається право спільної сумісної власності на зазначене майно. Крім того, вважаючи зазначений цех своєю приватною власність, відповідач уклав попередній договір оренди нерухомого майна №АВ-03/08/20 від 03.08.2020 з ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій».

В судовому засіданні 26.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у призначені судові засідання не з`являвся.

22.10.2020 від відповідача надійшов відзив у справі, в якому відповідач зазначив що ознайомився з позовними вимогами позивача та заперечень щодо наведених обставин не має. На його думку, для укладання попереднього договору оренди нерухомого майна № АВ-03/08/20 від 03.08.20 з ТОВ “Завод підйомно-транспортних машин та металоконструкцій”, об`єктом оренди згідно якого є спірних цех арматури та металу – склад інв. № 54 літ. “В, В1”, як і для укладення будь-якого іншого договору, що стосуватимуться даного цеху, йому не потрібно отримувати згоду (погодження) від позивача. Просить розглядати справу без участі представника відповідача.

В судому засіданні 26.11.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу «Акорд».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

21.01.2004 між ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин» - сторона-1 та ПП «Аверс-Трейд» - сторона-2 укладено договір про спільну діяльність (простого товариства) №02/04, за умовами п. 1.1. якого сторони за цим договором зобов`язуються на основі об`єднання вкладів сторін здійснювати без створення юридичної особи спільну діяльність з метою отримання прибутку, розвитку виробництва, участі у формуванні ринку, створення нових робочих місць, яка пролягає у наступному: виробництво, ремонт вантажопідйомних механізмів та їх компонентів, а також устаткування, металевих виробів (металоконструкцій) промислового, гірничо-шахтного призначення.

Відповідно до п. 2.2.1 договору для досягнення мети, вказаної в п. 1.1. договору, сторона-2 вносить у спільну діяльність (спільне майно) наступне майно: цех арматури та металу – склад інв.. №54 літ. «В, В1», загальною площею 1076,0 кв.м., розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, б. 54, який належить стороні-2 на праві власності на підставі договору міни №3 від 21.06.2000, реєстраційного посвідчення серії БД №012000, виданого ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 29.06.2000.

Пунктом 2.6. договору визначено, що вклад у спільну діяльність (спільне майно) кожної сторони є фактично внесеним в момент підписання сторонами акту про внесення вкладів сторін.

Сторони визначили, що акт про внесення вкладів сторін, підписаний уповноваженими представниками сторін, є необхідним і достатнім документом, що підтверджує факт здійснення внесення кожною стороною вкладу, в кількості та за грошовою вартістю, зазначених у такому акті про внесення вкладів сторін. Фактичною датою внесення стороною вкладу у спільну діяльність (спільне майно) є дата такого акту про внесення вкладів сторін (п. 2.7 договору).

Відповідний Акт про внесення складів сторін із зазначенням переліку майна, яке передається сторонами, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств 22.01.2004.

За умовами п. 3.1. договору, внесене сторонами майно, яким вони володіли на праві власності, в томі числі нерухоме, вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, є спільною сумісною власністю сторін. Сторони є співвласниками майна, що є у їх спільній сумісній власності.

Право спільної сумісної власності на майно, в томі числі нерухоме, яке є вкладами сторін у спільну діяльність (спільне майно) за цим договором, виникає у сторін з моменту підписання обома сторонами Акту про внесення вкладів сторін.

Статтею 1130 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною 1 статті 1134 Цивільного кодексу України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За змістом ч. 2 ст. 3 цього Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як вже зазначалося, статтею 1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

З аналізу приписів вищезазначених норм законодавства вбачається, що право спільної сумісної власності на нерухоме майно не підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає на підставі закону та договору..

Договором про спільну діяльність (простого товариства) №02/04 від 21.01.2004 сторони узгодили, що внесене сторонами майно є спільною сумісною власністю сторін та виникає таке право з моменту підписання сторонами акту про внесення вкладів сторін.

Враховуючи вищезазначені приписи норм чинного законодавства, а також те, що акт про внесення вкладів сторін підписаний сторонами 22.01.2004, суд дійшов висновку про те, що цех арматури та металу - склад інв. №54 літ. “В, В1” загальною площею 1076,0 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (до перейменування – Димитрова), буд. 54, дійсно належить на праві спільної сумісної власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод підйомно-транспортних машин” та Приватного підприємства “Аверс-Трейд” з 22 січня 2004 року.

В той же час, позивач ТОВ «Завод підйомно-транспортних машин» звернувся до суду з вимогою визнати право спільної сумісної власності на зазначений цех з тих підстав, що відповідачем ПП «Аверс-Трейд» право спільної сумісної власності не визнається та останнім укладено попередній договір оренди нерухомого майна №АВ-03/08/20 від 03.08.2020 з ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій», предметом якого є цех арматури та металу - склад інв. №54 літ. “В, В1” загальною площею 1076,0 кв.м., розташований за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради (до перейменування – Димитрова), буд. 54.

В обґрунтування позову позивач посилається на умови п. 3.7. договору №02/04, відповідно до якого в разі оспорення або невизнання однією із сторін права спільної сумісної власності на внесене сторонами майно, яким вони володіли на праві власності, в тому числі нерухоме, вироблену в результаті спільної діяльності продукцію та одержані від такої діяльності плоди і доходи, а також інше майно, створене або придбане сторонами в результаті спільної діяльності, друга сторона може пред`явити позов про визнання його права спільної сумісної власності на таке майно.

Проте, за умовами пункту 3.5. договору №02/04, правочин щодо розпорядженням майном, що є спільною сумісною власністю сторін, вчинений однією із сторін, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншої сторони у разі відсутності у сторони, яка його вчинила, згоди від іншої сторони на його вчинення.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оскарження суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

Звертаючись до суду з вимогою визнати право спільної сумісної власності на нерухоме майно, позивач як на підставу звернення посилається на невизнання відповідачем такого права, наслідком чого стало укладання попереднього договору оренди з іншою особою.

Таким чином, позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів, оскільки він не призведе до припинення чи усунення порушення його прав та законних інтересів.

Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладених обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин» до Приватного підприємства «Аверс-Трейд» про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2020.

Суддя О.А. Топчій