Рішення № 9337010, 16.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2009Справа №2-24/1909-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал",(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, поштова адреса: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, поверх 7, оф.8, ідентифікаційний код 33346539)

до відповідача 1. - Приватного підприємства "Крим-Продукт" (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залеська, 70А, кв. 60, 142, ідентифікаційний код 30999588)

до відповідача 2. - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгМонолітСпецстрой" ( 99059, АР Крим, Севастополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 63, офіс 12, ідентифікаційний код 84402741)

про стягнення 161355,60 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кривоший Ю.І., довіреність б.н. від 26.01.2009 р.

Від відповідача 1. – не з’явився

Від відповідача 2. – не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів : Приватного підприємства "Крим-Продукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю" ЮгМонолітСпецстрой" про стягнення з Приватного підприємства "Крим-Продукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю" ЮгМонолітСпецстрой" солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" грошових коштів загальною сумою 161355,60 грн.

Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" та Приватним підприємством "Крим-Продукт" було укладено договір № 14/06, зобов’язання за яким позивач виконав у повному обсязі – поставив на адресу Приватного підприємства "Крим-Продукт" борошно вищого ґатунку у кількості 67900 тон на загальну суму 139195,00 грн. Вказаний товар перший відповідач по справі отримав, жодних претензій щодо кількості чи якості товару Приватним підприємством "Крим-Продукт" висловлено не було, проте у порушення умов договору перший відповідач не виконав взяте на себе зобов’язання сплатити вартість товару , шляхом безготівкового переводу грошових коштів до 25 листопада 2008 року. Як зазначає у позовній заяві позивач, у зв’язку з порушенням першим відповідачем свого зобов’язання за договором, станом на 30 березня 2009 року за ним рахується заборгованість у розмірі 139195,00 грн.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що 24 грудня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю " ЮгМонолітСпецстрой" було укладено договір поруки № 17/Ю/12/08, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю " ЮгМонолітСпецстрой" виступило поручителем перед позивачем по справі за виконання Приватним підприємством "Крим-Продукт" свого зобов’язання за договором № 14/06 від 05 листопада 2008 року.

24 лютого 2009 року на виконання умов Договору поруки № 17/Ю/12/08 від 24 грудня 2008 року та договору поставки № 14/06 від 05 листопада 2008 року позивач направив на адреси Приватного підприємства "Крим-Продукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю " ЮгМонолітСпецстрой" вимогу про виконання зобов’язання, яка залишена відповідачами по справі без задоволення, а заборгованість не погашена.

Враховуючи те, що зобов’язання Приватного підприємства "Крим-Продукт" було забезпечено договором поруки, укладеним з ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой", позивач просить стягнути заборгованість солідарно з двох відповідачів.

Відповідач – ПП "Крим-Продукт" явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач – ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой" у відзиві на позов від 07.05.2009 р. та від 25.08.2009 р. проти позову заперечує, зазначає, що він є неналежним відповідачем по справі оскільки, відповідно до п. 4.2 договору поруки він повинен сплатити суму заборгованості за умови надання позивачем документів, що підтверджують неможливість виконання зобов’язання божником, а також про наявність у боржника ліквідного майна, порядку та джерела відшкодування.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

ПП "Крим-Продукт" не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

05.11.2008 р. між ТОВ "УкрАгроКапітал" (Продавець) та Приватним підприємством "Крим-Продукт" (Покупець) був укладений договір № 14/06 (а.с. 15).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов’язується передати у власність Покупця товари народного споживання, які у подальшому іменуються по тексту Договору – «товар», у асортименті, якій мається у наявності, а Покупець зобов’язується приймати товар та сплачувати його на умовах даного Договору.

Передача товару Продавцем у власність Покупця оформлюється видатковими накладними (п. 1.2 Договору).

Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару вказуються Продавцем у видаткових накладних, що видаються Покупцю (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунок за товар виконується не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання Покупцем товару від Продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31.12.2008 р. (п. 8.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на адресу відповідача відповідно до видаткової накладної № КП -0000397 від 17.11.2008 р. був поставлений товар – борошно на загальну суму 139195,00 грн. (а.с.17).

Відповідач отримав зазначений товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладній, а також довіреність на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.18).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За такими обставинами матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що відповідачем обов’язок за договором щодо сплати вартості отриманого товару не виконаний, у зв’язку з чим за відповідачем існує заборгованість у розмірі 139195,00 грн.

Учасники господарських відносин згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування у відношенні правопорушників господарських санкцій. При цьому, згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин відповідають і за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань. До штрафних санкцій, передбачених статтею 230 Господарського кодексу України, відносяться господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 5.2 Договору від 05.11.2008 р., за у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

За таких обставин, суд вважає, що позивач правомірно, керуючись умовами договору, зробив розрахунок пені за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару за період з 26.11.2008 р. по 31.03.2009 р. у розмірі 11532,21 грн.

Наданий позивачем розрахунок пені за невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 05.11.2008 р. складений відповідно до вимог чинного законодавства на підставі договору, та є, на думку суду, обґрунтованим.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідач припустився порушень умов договору від 05.11.2008 р. в частині своєчасності проведення розрахунків за отриманий товар, суд вважає вимоги позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3 % річних обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи встановлення судом факту прострочення зобов’язання відповідача щодо оплати вартості отриманого товару, суд визнає суму 3 % річних у розмірі 1441,52 грн., нарахованих на період з 26.11.2008 р. по 31.03.2009 р., та індексу інфляції у розмірі 9186,87 грн., нарахованого за період з рудня 2008 р. по лютий 2009 р., обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2008 р. між ТОВ "УкрАгроКапітал" (Кредитор) та ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой" (Поручитель) був укладений договір поруки № 17/ю/12/08 (а.с.16).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором власними грошовими коштами за виконання обов’язку щодо оплати заборгованості (надалі – Боржник) за Договором, передбаченим ст. 2 цього Договору (надалі – основний договір), на умовах цього договору.

У разі порушення Боржником обов’язку за основним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники на умовах цього договору (п. 1.2 Договору).

Боржником по основному договору є ПП «Крим – Продукт» (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки під основним договором розуміється договір № 14/06 від 05.11.2008 р., укладений між Кредитором (в основному договорі іменується підприємство – Постачальник) та Боржником ( в основному договорі іменується Покупець).

Строк основного договору становить до 31.12.2008 р. (п. 2.2 Договору).

Відповідальність Поручителя перед Кредитором по основному договору є повною, що включає в себе сплату заборгованості по договору, штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня та таке інше), а також збитків, спричинених невиконанням зобов’язань по основному договору (п. 3.1 Договору).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов’язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, та і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на умовах цього Договору (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту йог підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2010 р.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Крим-Продукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгМонолітСпецстрой", як солідарних боржників суму заборгованості , пені, 3 % річних та індексу інфляції.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з пункту 1.2 Договору поруки, у разі порушення Боржником обов’язку за основним договором Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники на умовах цього договору.

Згідно зі статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Умовами договору поруки, зокрема п. 4.1, передбачено право Кредитора у разі порушення обов’язку за основним договором звернутися із вимогою про виконання як до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на умовах цього договору.

На виконання зазначеного пункту договору, позивачем на адресу відповідачів був відправлений лист з вимогою погасити суму заборгованості за отриманий товар на користь позивача на відповідний розрахунковий рахунок (а.с. 22-24,84-85).

У відзиві на позов відповідач – ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой" посилається на п. 4.2 договору поруки, відповідно до якого він повинен сплатити суму заборгованості за умови надання позивачем документів, що підтверджують неможливість виконання зобов’язання божником, а також про наявність у боржника ліквідного майна, порядку та джерела відшкодування. Оскільки таких документів позивачем надано не було, ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой" вважає, що воно не повиннно нести солідарну відповідальність.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.2 Договору поруки, Поручитель сплачує позначену у вимозі Кредитора ( п. 4.1 договору) суму по вказаних реквізитах за умови надання документів, що свідчать про неможливість виконання зобов’язань Боржником за основним договором, а також про наявність у Боржника ліквідного майна, порядку та джерел відшкодування Поручителеві понесених витрат при виконанні зобов’язань за даною угодою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що умовами вказаного пункту договору не передбачено обов’язку надання Поручителю документів за переліком саме Кредитором, тобто позивачем.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до ПП «Крим-Продукт» із письмовою вимогою від 01.06.2009 р. про надання документів, передбачених п. 4.2 договору поруки. Проте відповідачем лист позивача був проігнорований (а.с.8-89, 90-91).

Відповідно до п. 5.1.3 договору поруки, Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договору поруки.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні дії, як передбачені договором поруки, так і поза його умовами, з метою дотримання своїх обов’язків за вказаним договором.

Суд також зазначає, що відсутність зазначених документів не спростовує факту прийняття ТОВ "ЮгМонолітСпецстрой" на себе обов’язку як поручителя щодо виконання боржником своїх обов’язків перед кредитором шляхом оплати заборгованості, штрафних санкцій та інших нарахувань за договором від 05.11.2008 р.

За таких обставин, пред’явлення позивачем позову до солідарних боржників відповідає приписам чинного законодавства України.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 161355,60 грн., у тому числі 139195,00 грн. основної заборгованості, 11532,21 грн. пені, 1441,52 грн. 3 % річних, 9186,87 грн. індексу інфляції, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються солідарно на відповідачів відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Крим-Продукт" (95044, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Залеська, 70А, кв. 60, 142, ідентифікаційний код 30999588), з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮгМонолітСпецстрой" ( 99059, АР Крим, Севастополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 63, офіс 12, ідентифікаційний код 84402741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрАгроКапітал",(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18, поштова адреса: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, поверх 7, оф.8, ідентифікаційний код 33346539; р/р 260012063 в ВАТ «Кредит промбанк», м. Київ, МФО 300863) 161355,60 грн. заборгованості, у тому числі – 139195,00 грн. основної заборгованості, 11532,21 грн. пені, 1441,52 грн. 3 % річних, 9186,87 грн. індексу інфляції, а також 1614,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.