Рішення № 9336972, 22.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 212

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2009Справа №2-10/6284-2009 За позовом – Фізична особа-підприємець Каінов Ілля Анатолійович, м. Сімферополь (вул. Взльотна, буд. 2а, с. Аерофлотська, м. Сімферополь, АР Крим, 95491)

До відповідача - Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

Про спонукання до виконання рішення Сімферопольської міської ради

Суддя Тітков С.Я.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Купрєєв А.В. – довіреність від 11.12.2009 р. (зареєстровано в реєстрі за № 3662, посвідчена приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу)

Від відповідача- Лисякова М.П. – спеціаліст I категорії відділу правового забезпечення та претензійно-позовної роботи Фонда комунального майна Сімферопольської міської ради, довіреність від 12.03.2009 р. (№ 333/40/01).

Суть спору:

Розглядається позов про визнання відмови відповідача від виконання рішення Сімферопольської міської ради № 150 від 27.12.2006 р. неправомірною; про те, щоб зобов’язати відповідача виконати згадане рішення Ради, підготувати необхідні документи та провести необхідні заходи щодо приватизації приміщень, які розташовані у будинку № 2 по вул. Космічна у м. Сімферополь, та укласти договір купівлі-продажу цих приміщень.

Представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та у відзиві на нього.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

В С Т А Н О В И В :

25.08.2005 р. позивачем з КП «ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя» укладено договір оренди нежитлового приміщення (підвалу) площею 237,1 кв.м. у будинку № 2 по вул. Космічній м. Сімферополя.

Залишкова вартість приміщень склала 79959, 32 грн.

Приміщення відповідно до тексту договору відносяться до комунальної власності м. Сімферополя.

З дозволу орендодавця 07.10.2005 р. був здійснений капітальний ремонт приміщення. Вартість ремонту склала 29865, 60 грн.

Рішенням 13 сесії V скликання Сімферопольської міської ради № 150 від 27.12.2006 р. приміщення включені до переліку об’єктів, що належать приватизації шляхом викупу.

Проте, відповідачем не здійснено ніяких дій з підготовці й проведення заходів щодо приватизації приміщень, що орендуються позивачем.

Листом від 07.04.2009 р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з правовою неврегульованістю питання про власність підвальних приміщень, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради немає можливості провести заходи щодо приватизації об’єкту.

На думку позивача, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повинний був згідно статтей 4, 8, 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначити, зокрема, ціну продажу об’єкта, підготувати та опублікувати інформацію щодо об’єкту приватизації.

Строк підготовки об’єкту до приватизації не повинний перевищувати двох місяців з дня включення його до відповідного переліку (п. 2 ст. 8 Закону).

Вказані дії відповідачем у встановлений законом строк виконані не були, у чому позивач вбачає ухилення відповідача від виконання рішення міськради та порушення прав позивача на приватизацію об’єкту.

Приміщення орендуються позивачем.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилається на те, що на приватизацію нежитлових приміщень у м. Сімферополі по вул. Космічній, 2 є законодавчо встановлене обмеження.

Ці обмеження викладені у рішенні Конституційного суду України від 03.03.2004 р. № 4-рп/2004, згідно з яким спірні нежитлові приміщення є не комунальною власністю, а власністю громадян, які приватизовували квартири.

Доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги за наступними підставами.

Дійсно, відповідно до рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), положення ч. 1 ст. 1, положення п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горище, колясочні та ін.) передаються безкоштовно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень не вчинення дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

При цьому у рішенні Конституційного суду України не вказано, які допоміжні приміщення відносяться до неподільного майна та перебувають у спільній сумісній власності, а які відносяться до загального майна, яке перебуває у спільній частковій власності власників квартир.

В ухвалі Конституційного суду України від 12.05.2004 р. № 46-у/2007 у справі № 2-40/2004 про відмову у задоволенні клопотання народного депутата України Семенюк В.П. про роз’яснення рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. вказано, що наведений у п.п. 1.1 резолютивної частини рішення (v 004р710-04) перелік допоміжних приміщень «(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.п.)» не є офіційним тлумаченням терміну «допоміжні приміщення».

Пункт 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», офіційне тлумачення положень якого було дано Конституційним судом України, не містить термінів «побутове обслуговування мешканців будинку», «нежитлові приміщення». Вони вживаються у ст. 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та у ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, які не були предметом розгляду Конституційного суду України у згаданому провадженні.

Таким чином, посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 04-рп/2004 є необгрунтованим, оскільки ніяких обмежень у користуванні допоміжних приміщень багатоквартирних будинків суд не встановив, а використання ним терміну «допоміжні приміщення» не є офіційним тлумаченням.

Доказів того, що підвал, який орендує позивач, входить до складу неподільного майна співвласників будинку і який не може бути відчужений на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» або того, що він входить до складу загальної часткової власності співвласників будинку, або того, що він взагалі входить до складу майна співвласників будинку, відповідач суду не представив.

Таким чином, доводи відповідача про те, що підвал відноситься до загальної неподільної власності мешканців приватизованих квартир грунтуються на припущенні.

Проте, припущення не можуть бути прийняті судом до уваги.

Разом з тим документи, що є у справі, а саме: договір оренди № 42 від 25.08.2005 р., рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради м. Сімферополя про продовження договору оренди нежитлового приміщення по вул. Космічній, 2 № 275 від 14.08.2007 р., № 392 від 12.08.2008 р. та № 316 від 11.08.2009 р., рішення Сімферопольської міської ради 13 сесії V скликання № 150 від 27.12.2006 р. «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2007 рік», свідчать про те, що підвал, що орендується позивачем, є комунальною власністю.

Оскільки доказів зміни права власності на спірне майно суду не представлено, вищевказані рішення органів місцевого самоврядування не скасовані, не змінені й не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а в договорі оренди № 42 від 25.08.2005 р. не проведена заміна орендодавця, яка мало б місце при зміні власника майна, що орендується позивачем, відмова відповідача від підготовки об’єкта малої приватизації до продажу є безпідставними.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів у кожній особі можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Оскільки вимоги про визнання незаконної бездіяльності органу місцевого самоврядування відповідає способам захисту порушеного цивільного права, позов у частині визнання неправомірною відмови (бездіяльності) Фонда комунального майна Сімферопольської міської ради від виконання рішення 13-ї сесії V скликання Сімферопольської міської Ради № 150 від 27.12.2006 р. «Про затвердження програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради на 2007 рік» підлягає задоволенню.

Підстав для задоволення позову в іншій частині немає.

Вимога підготувати необхідні документи й провести необхідні дії щодо приватизації комунального майна не відповідає способам захисту порушеного цивільного права, встановлених ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, Законом України «Про приватизацію державного майна» та іншими нормативними актами, що регулюють дані правовідносини.

Позов, в якому заявлені вимоги про захист порушеного цивільного права способом, не передбаченим законом, задоволенню не підлягає.

Вимоги про спонукання відповідача щодо здійснення яких-небудь дій повинна містить визначений характер.

Проте, у позові не вказано, які саме документи, якого змісту і протягом якого строку повинний підготувати відповідач, так само як і не визначені заходи, які він повинний провести.

Невизначений характер вимог виключає можливість їх задовольнити.

Оскільки підготовка щодо приватизації об’єкта відповідачем не проведена, нема і законних підстав для спонукання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради укласти договір купівлі-продажу цього об’єкта, оскільки відсутні (не визначені) суттєві умови договору, наприклад, ціна об’єкту.

Крім того, відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорах, про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення вказуються умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем проект договору.

Проте, проект договору у матеріалах справи відстуній. Тому задовольнити позов і в цій частині не представляється можливим.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднесені на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні 14.12.2009 р. оголошена перерва до 22.12.2009 р. на 15 годину 00 хвилин для підготовки тексту рішення згідно вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

22.12.2009 р. судове засідання продовжено.

Представникі сторін у засідання суду не з’явилися.

Клопотань або заяв від сторін не поступало.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь, від виконання рішення 13-ої сесії V скликання Сімферопольської міської Ради № 150 від 27.12.2006 р. «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської Ради на 2007 рік» неправомірною.

3.          Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, р/р 31514905800002, УДК в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 20687358) на користь Фізичної особи-підприємця Каінова Іллі Анатолійовича, м. Сімферополь (95491, АР Крим, м. Сімферополь, с. Аерофлотське, вул. Взльотна, 2-а; юридична адреса: 97501, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Молодіжне, вул. Ювілейна, 24; відомостей про рахунки в установах банку у матеріалах справи нема; ідентифікаційний № 2325101798) 85, 00 грн. державного мита і 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішення законної чинності.

4.          В іншій частині позову – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Тітков С.Я