Рішення № 93363389, 23.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3972/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шембелян В.С.,

за участю секретаря судового засідання – Олійник О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скиртача Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, управління), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №28 від 31.08.2020;

- визнати бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, що полягає в не зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку 1, періодів роботи на шахті «ім. Н.П. Баракова» ГХК «Краснодонвугілля» з 17.03.1992 по 31.08.1993, шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля» з 26.07.1999 по 31.12.1999 та не зарахуванні до загального стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі № 387 м. Краснодон з 01.09.1986 по 16.07.1988 протиправною;

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.05.2020 Луганський окружний суд виніс рішення по справі №360/1653/20, яким зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії та прийняти рішення за результатами її розгляду.

31.08.2020 відповідач прийняв рішення №28, яким відмовив позивачу в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Відмова мотивована тим, що до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку 1, позивачу не було зараховано період роботи:

- на шахті «ім. Н.П. Баракова» ГХК «Краснодонвугілля» з 17.03.1992 по 31.08.1993;

- на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля» з 26.07.1999 по 31.12.1999;

а до загального стажу - період навчання в професійно-технічному училищі №387 м. Краснодон з 01.09.1986 по 16.07.1988.

Відповідач посилається на лист ГУ ПФУ в Луганській області №3226/02-02/1 від 28.03.2017, відповідно до якого надані позивачем документи для перерахунку пенсії, що підтверджують наявність необхідного стажу, не можуть бути враховані, оскільки вони видані підприємствами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення №28 від 31.08.2020, а також протиправною бездіяльність відповідача, що полягає в незарахуванні позивачу до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії по Списку 1, спірних періодів, а також незарахуванні до загального стажу періоду навчання, оскільки разом з заявою про перерахунок пенсії відповідачу були надані довідки, що підтверджують наявність вищевказаного стажу роботи.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.42-43).

17 листопада 2020 року від представника відповідача за вх.№ 47022/2020 надійшов відзив на позов від 03.11.2020 (а.с.48-54), в якому зазначено, що управління заперечує проти заявлених вимог з таких підстав.

Загальний стаж роботи позивача складає 36 років 04 місяці 15 днів, в тому числі робота за списком № 1 - 14 років 03 місяці 05 днів. Період навчання в технічному училищі № 87 м. Краснодона до загального стажу не зараховано у зв`язку з розбіжністю прізвища « ОСОБА_2 » за паспортом з « ОСОБА_3 », згідно з дипломом НОМЕР_1 , виданим вищезазначеним навчальним закладом. Період роботи на шахті «ім. Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля» з 17.03.1992 по 31.08.1993 ні до загального, ні до пільгового стажу не зараховано, оскільки в даті прийняття на роботу в трудовій книжці зроблено виправлення та звільнення проведено не за наказом, а за звільняючою (увольнительной) запискою.

Пільговий стаж заявнику зараховано виключно за відомостями по спеціальному стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК 5).

Через відсутність необхідного пільгового стажу роботи управлінням вирішено відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 розділу XIV-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на зазначене управління вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документ № НОМЕР_2 , виданий органом 4449, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Відповідно до протоколу про призначення пенсії від 11.12.2019 вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 06.12.2019 у розмірі 16380,00 грн. (а.с.61-62).

04.03.2020 позивач звернувся до управління з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та зарахування до загального стажу періодів роботи слюсарем на Краснодонському автотранспортному підприємстві 12114 з 03.08.1982 по 29.04.1983 та водієм з 02.08.1985 по 09.07.1986, а також період навчання в Краснодонському професійному торгово-кулінарному ліцеї з 01.12.1986 по 16.07.1988 (а.с.16).

Управлінням прийнято рішення від 31.08.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (а.с.19-20).

В даному рішенні управлінням зазначено, що станом на 06.12.2019 загальний стаж роботи позивача складає 36 років 04 місяці 15 днів. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК5) стаж на підземних роботах складає 14 років 03 місяці 05 днів.

Період навчання в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона з 01.09.1986 по 16.07.1988 до загального стажу не зараховано, у зв`язку з розбіжностями прізвища « ОСОБА_2 » - за паспортом з « ОСОБА_3 » - за дипломом № НОМЕР_4 .

Період роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля» з 17.02.1992 по 31.08.1993 неможливо зарахувати до загального стажу, оскільки запис №28 в трудовій книжці про звільнення внесено на підставі звільняючої записки № 365 від 01.09.1993, а тому не відповідає вимогам заповнення трудових книжок.

В оскарженому рішенні зазначено, що пільговий стаж заявнику зараховано виключно за відомостями по спеціальному стажу індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України форми ОК5, станом на 06.12.2019 загальний стаж його складає 36 років 4 місяці 15 днів, а зарахований стаж на підземних роботах з 01.01.2000 – 14 років 3 місяці 5 днів (а.с.20, 20 зв. бік).

Таким чином, саме у зв`язку з недостатністю пільгового стажу позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Отже, спірним періодом стажу позивача є період його навчання в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона з 01.09.1986 по 16.07.1988 та період пільгового та загального стажу роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК «Краснодонвугілля», з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля».

Записи трудової книжки серії НОМЕР_5 місять такі записи щодо спірних періодів стажу позивача:

Середнє професійно-технічне училище № 87:

- 01.09.1986 зараховано на навчання за спеціальністю повар (запис № 10, наказ №17к від 01.09.1986);

- 18.07.1988 відраховано, у зв`язку з закінченням училища (запис № 11, наказ 14к від 18.07.1988);

Шахта «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля»:

- 17 фев 1992 прийнято учнем гірника з повним робочим днем під землею на підземних роботах (запис № 25, наказ № 95 від 13.02.1992);

- 07.04.1992 переведено гірником з повним робочим днем в шахті (запис № 26, наказ № 81 від 07.04.1992);

- 22.05.1992 переведено машиністом підземної ділянки з повним робочим днем в шахті (запис № 27, наказ № 123 від 18.05.1992);

- 31.08.1993 звільнено за власним бажанням (запис №28, звільнююча № 368 від 01.09.1993);

Шахта «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля»:

- 26.07.1999 прийнятий підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №576 від 22.01.1999);

- 06.09.1999 переведено гірником очисного забою 5 розряду з повним робочім днем на підземних роботах (пер. зап. №17006.09.1999);

- 19.03.2001 року проведено атестацію робочих місць за списком №1 на підставі наказу №72/б від 19.03.2001 (а.с.22-30).

Зазначені записи завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, а також мають відомості про документи, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Суд звертає увагу на ту обставину, що оскаржене рішення відповідача не містить обгрунтування неповного зарахування позивачу до пільгового стажу за списком №1 періоду його роботи на шахті «Самсоновска-Западная» ГХК «Краснодонвугілля», жодних помилок чи неповноти записів трудової книжки позивача за цей період а ні пенсійним органом відповідача, а ні судом не встановлено.

Розрахунком стажу позивача, що наданий відповідачем, підтверджено факт зарахування до загального стажу позивача період його роботи з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля» тривалістю 5 місяців 6 днів та незарахування його до пільгового стажу позивача за списком №1 (а.с.63).

Суд вирішує справу на підставі таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем позивачу протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля», який не підлягає підтвердженню шляхом надання інших додаткових документів.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 1.

При цьому, за правилами застосування Списку № 1, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31.12.1991, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01.01.1992 або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11.03.1994, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11.03.1994 або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16.01.2003, то застосовується Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідач, відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК «Краснодонвугілля», посилається на ті обставини, що запис про звільнень здійснено на підставі звільняючої записки, а не за наказом та в даті прийняття на роботу в трудовій книжці здійснено виправлення.

Дослідженням записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 щодо спірного періоду роботи позивача з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля» суд встановив, що їх виконано відповідно до вимог Інструкції № 58, тобто акуратно, кульковою ручкою, у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону зазначені, записи містять необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи та посилання на відповідні документи, на підставі яких такі записи було внесено, будь-яких виправлень в цих записах судом не виявлено. Запис про звільнення позивача завірено печаткою підприємства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду при розгляді цієї справи суд дійшов висновку, що позивач як працівник не повинен нести негативні наслідки у вигляді незарахування до його трудового стажу певного періоду роботи (що має вплив на розмір призначеної пенсії), оскільки керівником підприємтва, де працював позивач, не виконано своїх обов`язків та не видано наказу про звільнення позивача (саме звільнення відбулося на підставі звільнювальної записки).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що управлінням неправомірно не зараховано до пільгового та загального стажу позивача період роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля», оскільки записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про його роботу на пільгових умовах з повним робочим днем під землею за ці періоди.

За частиною 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Період навчання позивача в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона в період часу з 01.09.1986 по 16.07.1988 до загального стажу не зараховано відповідачем у зв`язку з тим, що прізвище позивача « ОСОБА_2 » - за паспортом громадянина України не відповідає прізвищу, зазначеному в дипломі серії НОМЕР_1 , як « ОСОБА_3 » українською мовою.

Як встановлено судом, в дипломі серії НОМЕР_6 власника цього документу зазначено російською мовою « ОСОБА_4 » (а.с.31).

Довідкою Краснодонського професійного торгівельно-кулінарного ліцею від 22.01.2015 №18 підтверджено, що російською мовою « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався в технічному училище №87 м. Краснодона з 01.12.1986 року по 16.07.1988 рік, присвоєно кваліфікацію «кухар»; у зв`язку з реорганізацією Технічного училища №87 його перейминовано в Краснодонський професійний торгівельно-кулінарний ліцей згідно з наказом №6 УОН від 10.01.2004 (а.с.32).

Судом встановлено, що запис в трудовій книжці позивача про його період навчання з 01.09.1986 по 16.07.1988 в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона виконано відповідно до вимог Інструкції № 58 (а.с.22).

Згідно з витягом ЄДРЮОФО Краснодонський професійний торгівельно-кулінарний ліцей зареєстровано на непідконтрольній на час розгляду справи українській владі території, за адресою: м. Сорокине, кв. Лютікова, будинок 12 (а.с.78).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємство, яке видало позивачу довідку про заробітну плату, розміщене на тимчасово окупованій території України, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей в установі, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Тому суд дійшов висновку, що позивач сукупність доказів, наданих позивачем, підтверджує факт навчання позивача з 01.09.1986 по 16.07.1988 в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона та отримання ним диплому серії НОМЕР_1 за кваліфікацією «кухар», тому управлінням неправомірно не зараховано до загального стажу позивача зазначений період навчання.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.

В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Однак, відповідачем не надано доказів здійснення законодавчо визначених дій для встановлення періодів, які підлягають зарахуванню до загального та пільгового стажу позивача.

Отже, за встановлених судом обставин позивач має право на зарахування до загального стажу позивача періоду навчання з 01.09.1986 по 16.07.1988 в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона, а також право на зарахування періоду його роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля» до загального стажу та до пільгового стажу за Списком № 1, а також періоду роботи з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля» -до пільгового стажу за Списком № 1 на підставі записів його трудової книжки, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Таким чином, пільговий стаж позивача за списком № 1 станом на 06.12.19 (в оскарженому рішенні) є більшим, ніж 15 років, що відповідає вимогам статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, на час призначення позивачу пенсії у відповідача було достатньо підстав та поданих позивачем документів для її призначення в розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Отже право позивача на отримання пенсії в зазначеному розмірі порушене саме з моменту призначення пенсії – з 06.12.2019.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом скасування оскарженого рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд, керуючись вимогами п.10 ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до загального стажу позивача період навчання з 01.09.1986 по 16.07.1988 в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона; до загального стажу та до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля»; до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля», здійснивши перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” – з 04.03.2020 та виплатити заборгованість.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією № 2642 від 13.10.2020 (а.с.10).

Оскільки позовні вимоги підлягають фактичному задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, Марківський район, селище міського типу Марківка, вулиця Центральна, будинок 20, код ЄДРПОУ 41247405) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 28 від 31.08.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 16.07.1988 в професійно-технічному училищі № 87 м. Краснодона; до загального стажу та до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 17.02.1992 по 31.08.1993 на шахті «імені Н.П. Баракова» ГХК Краснодонвугілля»; до пільгового стажу за Списком № 1 - період роботи з 26.07.1999 по 31.12.1999 на шахті «Самсоновская-Западная» ГХК «Краснодонвугілля», здійснивши перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” – з 06.12.2019, а також виплати заборгованість, яка утворилася за минулий період.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя В.С. Шембелян