Рішення № 93360717, 03.12.2020, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3363/20

Провадження № 2/740/1156/20

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі – університет) в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» (далі – інститут) про стягнення заборгованості із заробітної плати,

установив:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь недоплачену заробітну плату за період з 01 вересня 2014 року по 03 жовтня 2019 року у сумі 423 182,4 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 31 серпня 2001 року по 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з інститутом. Дослідивши нарахування та виплати заробітної плати, розпочинаючи з 2014 – 2015 навчального року до 2018 – 2019 року, позивач виявив суттєві порушення трудового законодавства в оплаті його праці.

У зазначений період рівень заробітної плати увесь час знижувався. Попри постійну роботу над підвищенням професійного рівня (вступ до докторантури, навчання в докторантурі, підготовка до захисту докторської дисертації, захист докторської дисертації, виконання науково дослідної роботи), відповідач на власний розсуд коригував рівень доходів позивача. Маніпуляції відбувалися з педагогічним навантаженням у бік його зменшення, з доплатами за вчене звання, через недоплату за виконану роботу, що тягло за собою незаконне зменшення ставки та, відповідно, заробітної плати. Підтвердженням таких дій є накази відповідача, відомості про нарахування заробітної плати, які надавалися при її видачі.

За наказом від 26 жовтня 2012 року № 380-К «Про продовження трудових договорів науково-педагогічних працівників...» позивач працював на посаді доцента. Педагогічне навантаження на 2014 – 2015 навчальний рік складало 953 години. Рівень педагогічного навантаження на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі на той час складав 900 годин на ставку. Ставка доцента за 19-м розрядом складала 2914,0 грн. З урахуванням доплат за наукову ступінь кандидата наук – 15 %, вислугу років – 20 %, вчене звання доцента – 10 %, загалом – 45 %, посадовий оклад складав 4225,3 грн, як і ставки кафедри з аналогічною доплатою. Втім, посадовий оклад складав 1,1 ставки (953 години : 900 годин =1,1 ставки). Недоплачена заробітна плата склала 422,5 грн за місяць, за 12 місяців – 5070,4 грн. У той же час вважає, що стягнення недоплаченої заробітної плати має відбутися за рівнем посадового окладу за 19-м тарифним розрядом станом на 02 жовтня 2019 року, тобто 6570,0 грн з доплатою 70 % (за наукову ступінь доктора наук – 25 %, вчене звання доцента – 25 %, встановлене Законом України «Про вищу освіту», вислугу років – 20 %), а всього – 11 169,0 грн. З урахуванням цього сума недоплаченої заробітної плати за місяць склала 1116,9 грн, за навчальний рік – 13 402,8 грн.

У наступному 2015 – 2016 навчальному році навантаження позивача складало 776 годин. З розрахунку на одного науково-педагогічного працівника в навчальному закладі відповідач самовільно встановив 700 годин. Посадовий оклад за 19-м розрядом складав 3461,0 грн, з доплатою 45 % - 5018,5 грн, як і підрахована ставка кафедри. Фактичне навантаження було більшим і складало 1,1 ставки (776 годин : 700 годин =1,1 ставки), що збільшило рівень посадового окладу до 5520,4 грн. Звідси недоплачена заробітна плата склала 501,9 грн за місяць і 6 022,8 грн. за навчальний рік.

У той же час відповідач, визначаючи навчальне навантаження на одну ставку 700 годин, порушив Закон України «Про вищу освіту», п. 2 ст. 56 якого передбачає, що максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік. Указаний Закон України «Про вищу освіту» набув чинності з 01 вересня 2015 року.

На думку позивача, відповідач не врахував також, що доплата за вчене звання доцента не 10, а 25 %. Такі дії були свідомими, адже в штатному розписі на 2015 рік зазначений рівень доплати за вчене звання 25 %.

Фактичне навантаження позивача склало: 776 годин : 600 годин = 1,29 ставки. Рівень доплати до ставки склав 60 % (кандидат наук – 15 %, доцент – 25 %, вислуга років – 20 % ). Таким чином, ставка кафедри з доплатою 60 % складає 5537,6 грн (3461,0 грн х 0,60 + 3461,0 грн = 5537,6 грн), а 1,29 ставки – 7143,5 грн (5537,6 грн х 1,29 ставки = 7143,5 грн). Недоплачена зарплата за місяць складає 2125,0 грн (7143,5 грн – 5018,5 грн = 2125,0 грн), за навчальний рік – 25 500,0 грн (2150,0 грн х 12 місяців = 25 500,0 грн). З урахуванням тарифного розряду на 02 жовтня 2019 року стягненню підлягає 9389,5 грн за місяць та 112 674,0 грн за навчальний рік.

У 2016 – 2017 навчальному році навантаження складало 564 години. З урахуванням самовільного з порушенням закону встановленого відповідачем навантаження на одного науково-педагогічного працівника у навчальному закладі 800 годин, індивідуальне навантаження позивача склало 0,7 ставки (564 годин : 800 годин = 0,7 ставки), за цих умов стало меншим повної ставки.

Зміна заробітної плати може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці, а не лише повідомлено працівника в установлений законом строк (таких повідомлень за увесь цей період не було). Якщо зміни в організації виробництва і праці відсутні, зміни істотних умов праці незаконні незалежно від попередження про них працівника та продовження ним роботи у нових умовах.

Відповідач зменшив обсяг навчальних годин, що стало підставою погіршення оплати праці, зменшення розміру заробітної плати, чим порушив також ст. 9 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Недоплачена заробітна плата з розрахунку повної ставки за місяць склала 2471,0 грн, за навчальний рік – 24 489,7 грн. У той же час вона має бути значно вищою. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», який передбачає максимальне навантаження на повну ставку 600 годин, доплату за вчене звання доцента 25 % та з урахуванням змін обставин доплати за наукову ступінь (захистив докторську дисертацію 27 квітня 2017 року, а це – 25 % доплати), недоплачена заробітна плата за місяць склала 3078,9 грн, за навчальний рік – 34 566,4 грн. З урахуванням змін у розмірі заробітної плати на 02 жовтня 2019 року недоплата за місяць склала 6928,2 грн, за рік – 81 026,0 грн.

У 2017 – 2018 навчальному році відповідач незаконно встановив рівень навантаження науково-педагогічного працівника – 730 годин, навантаження позивача зменшив до 370 годин, що склало 0,5 ставки. З урахуванням тарифного розряду та визначених відповідачем доплат, недоплата заробітної плати за місяць склала 4240,8 грн, за навчальний рік – 55 646,4 грн. За приведення рівня навантаження науково-педагогічного працівника до передбачених законом, тобто до 600 годин на навчальний рік, доплати за наукову ступінь доцента у 25 %, доплати в цілому – до 70 %, рівень посадового окладу зросте на 1,21 ставки. За цих умов недоплачена заробітна плата склала 7079,1 грн за місяць та 90 665,2 грн за рік. Станом на 02 жовтня 2019 року – 9273,7 за місяць та 111 284,4 за навчальний рік.

У 2018 – 2019 навчальному році відповідач привів рівень навантаження науково-педагогічного працівника до визначеного законом – 600 годин. У той же час навантаження позивача протизаконно зменшив до 148 годин, що склало 0,24 ставки. Недоплачена заробітна плата з урахуванням всіх тих доплат та їхнього рівня, на які позивач згідно з чинним законодавством має право претендувати, складає за місяць 7683,1 грн, за навчальний рік – 95 073,2 грн. З розрахунку посадового окладу 19-го розряду на 02 жовтня 2019 року недоплачена заробітна плата за місяць складає 8231,0 грн, за навчальний рік – 98 772,4 грн.

За таких обставин загалом з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 423 182,4 грн недоплаченої заробітної плати за вказаний період.

Ухвалами Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 та 28 серпня, 08 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 11-00 год. 15 жовтня 2020 року.

15 жовтня 2020 року судове засідання відкладено на 15-00 год. 09 листопада 2020 року, яке в подальшому відкладено на 15-00 год. 03 грудня 2020 року.

У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з викладених у позові обставин. Додатково пояснив, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року визнано незаконною недовиплату відповідачем заробітної плати позивачу. Просив позов задовольнити.

Відповідач повторно не забезпечив явки свого представника в судове засідання, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне рекомендоване повідомлення, яке повернулося до суду.

02 грудня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Подлуцького М. О. про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання через зайнятість у розгляді іншої справи в Новозаводському районному суді Чернігівської області.

Позивач заперечив проти задоволення вказаної заяви представника відповідача, наполягав на невідкладному розгляді справи за відсутності представника відповідача, явку якого вважав неповажною, при цьому зауважив, що такі дії відповідача свідчать про затягування розгляду справи, оскільки відповідач як юридична особа, який має у штаті юристів, міг забезпечити участь свого представника, відзиву на позов не подав. Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи у відсутність відповідача.

Статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не забезпечив явки свого представника в судове засідання без поважних причин, при цьому відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд установив, що наказом відповідача від 30 грудня 2009 року № 629-к ОСОБА_1 прийнятий з 30 грудня 2009 року по 31 серпня 2012 року на посаду доцента кафедри менеджменту з оплатою праці за 19-м тарифним розрядом у розмірі посадового окладу згідно зі штатним розписом (1864,00 грн на місяць) відповідно до розподілу ставок, звільнивши від роботи на цій посаді за сумісництвом, з наступним обранням за конкурсом.

Наказом відповідача від 31 серпня 2012 року № 260 «К» ОСОБА_1 , доценту кафедри аграрної економіки, менеджменту встановлено з 01 вересня 2012 року доплату: за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати); за вчене звання доцента у розмірі 10 % посадового окладу (ставки заробітної плати) та щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу як такому, що має стаж педагогічної роботи понад 10 років.

Згідно з наказом відповідача від 31 серпня 2017 року № 166 «К» ОСОБА_1 продовжено строк трудового договору на посаді доцента кафедри аграрної економіки як такому, що обраний за конкурсом на п`ять років, по 31 серпня 2022 року з оплатою праці за 19-м тарифним розрядом у розмірі посадового окладу згідно зі штатним розписом (5472,00 грн на місяць) відповідно до розподілу ставок за рахунок коштів загального та спеціального фондів.

Наказом відповідача від 01 вересня 2015 року № 261 «К» затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників інституту на 2015 – 2016 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2015 – 2016 навчальний рік кафедра менеджменту, серед яких позивач – доцент, канд. с/г наук, доцент, ставка - 0,40, ставка (держ.) - 0,20, ставка (контр) - 0,20; кафедра аграрної економіки, ставка - 0,60, ставка (держ.) - 0,50, ставка (контр) - 0,10.

Наказом відповідача № 185 «К» від 01 вересня 2016 року затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників на 2016 – 2017 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2016 – 2017 навчальний рік, кафедра менеджменту та логістики, серед яких позивач – доцент, канд. с/г наук, доцент, ставка - 0,30, ставка (держ.) - 0,05, ставка (контр) - 0,25; кафедра аграрної економіки, ставка - 0,45, ставка (держ.) - 0,20, ставка (контр) - 0,25.

Наказом відповідача від 01 вересня 2017 року № 171 «К» затверджено розподіл ставок науково-педагогічних працівників на 2017 – 2018 навчальний рік. Згідно з таблицею розподілу ставок на 2017 – 2018 навчальний рік, кафедра аграрної економіки, серед яких позивач, ставка - 0,50, ставка (держ.) - 0,10, ставка (контр) - 0,40.

Рішенням Вченої ради інституту від 27 травня 2015 року затверджено порядок формування та розподілу обсягу навчального педагогічного навантаження кафедр інституту. Відповідно до Порядку навантаження, обчислене наприкінці навчального року за наявним контингентом студентів та очікуваною кількістю вступників, що будуть прийняті відповідно до ліцензійного обсягу, уточнюється за підсумками прийому, поновлення відрахування студентів. До початку навчального року остаточно обчислюється загальна кількість годин по кафедрі та індивідуальне педагогічне навантаження кожного викладача. Розподіл індивідуального педагогічного навантаження, коригування навчальної роботи та індивідуальних планів фіксується протоколом засідання кафедри. На підставі протоколу засідання кафедри наказом директора інституту затверджується розподіл індивідуального навантаження, індивідуальних планів, частки ставок науково-педагогічних працівників, штатний розклад.

На підставі наказу відповідача від 31 серпня 2015 року № 122 «Про виконання рішення вченої ради інституту» затверджено план заходів з реалізації рішення Вченої ради інституту щодо стану готовності навчально-матеріальної бази інституту до нового навчального року – 2015, та план заходів з реалізації рішення Вченої ради інституту щодо результату роботи інституту в 2014 – 2015 навчальному році та завдання колективу на новий навчальний рік. Згідно з п. 3 останнього плану: враховуючи лист Міністерства освіти і науки України від 13 березня 2015 року № 1/9-126 «Щодо особливостей організації освітнього процесу та формування навчальних планів у 2015 – 2016 навчальному році» здійснити поступовий перехід від 900 до 600 годин навчального навантаження протягом 3 навчальних років (2015 – 2018 роки) та установити аудиторне навчальне навантаження на 1 науково-педагогічного працівника за 2015 – 2016 навчальний рік в обсязі 700 годин, виходячи з наявного контингенту студентів та загальної кількості годин навчальних планів підготовки фахівців.

Разом з цим установлено, що згідно зі штатним розписом інституту на 2015 рік надбавка за вчене звання доцента визначена на рівні 25 %. Однак відповідач зменшив розмір надбавки за вчене звання доцента в 2016 – 2017, 2017 – 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %.

Законом України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень» (далі – Закон № 3262-IV) регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення ЄДРСР (стаття 1 цього Закону).

За змістом ст. 4 цього Закону с удові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням

вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду,

копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (ч. 3 ст. 6 Закону № 3262-IV).

Установлено, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року, ухваленим у справі № 740/2871/18 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України, відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про визнання незаконною недовиплати заробітної плати, - визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 – 2016 навчальному році – 700 годин, 2016 – 2017 навчальному році – 800 годин, 2017 – 2018 навчальному році – 730 годин, що потягло неправильне вирахування ставки викладача, на порушення ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту»; у зменшенні доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Вирішено питання щодо судового збору.

Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2020 року, зокрема, визнано незаконною недовиплату заробітної плати Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_1 , що полягає: у зменшенні навантаження викладача протягом 2016 – 2017 навчального року з 1,0 ставки до 0,75 ставки, протягом 2017 – 2018 навчального року до 0,5 ставки, протягом 2018 – 2019 навчального року – до 0,24 ставки, та ухвалено повернути повне навантаження; у зменшенні в 2016 – 2017, 2017 – 2018 навчальних роках доплати за вчене звання доцента з 25 % до 10 % на порушення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України залишено без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2019 року залишено без змін.

Визнаючи незаконним зменшення надбавки позивачу за вчене звання доцента у 2016 – 2017, 2017 – 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що таке зменшення є незаконним та суперечить вимогам ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту». Визнаючи незаконною недовиплату заробітної плати позивачу, що полягає у встановленні навчального навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 – 2016 навчальному році – 700 годин, 2016 – 2017 навчальному році – 800 годин, 2017 – 2018 навчальному році – 730 годин, що потягло неправильне вирахування ставки викладача, місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про порушення відповідачем ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.57 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу всіх форм власності мають право на забезпечення створення відповідних умов праці, підвищення свого професійного рівня, організацію відпочинку та побуту, встановлених законодавством, нормативними актами вищого навчального закладу, умовами індивідуального трудового договору та колективного договору.

Відповідно до ч. 3 ст.32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

У ч. 4 ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно зі ст.103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

У п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже єдиною підставою для змін істотних умов праці є зміни в організації виробництва та праці. При цьому такі зміни мають бути економічно обґрунтовані та погоджені з профспілковим комітетом.

Таким чином, зміна істотних умов праці позивачу в сторону погіршення відбулася без економічного обґрунтування такої зміни, без погодження з профспілковим комітетом та проведена роботодавцем не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці в навчальному закладі, а з метою приведення штатної чисельності науково-педагогічних працівників до встановлених обсягів навантаження навчального закладу, що не може вважатися зміною в організації виробництва і праці у розумінні ст. 32 КЗпП України.

Закон України «Про вищу освіту» опубліковано в газеті Верховної Ради України «Голос України» від 06 серпня 2014 року № 148 (5898), він набрав чинності 06 вересня 2014 року.

У той же час абзац 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту», в якому зазначено, що максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік, набрав чинності з 01 вересня 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника – 25 відсотків посадового окладу, професора – 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано, у тому числі незаконною недовиплату відповідачем заробітної прати позивачу у зв`язку зі встановленням навантаження на одну ставку як науково-педагогічного працівника понад 600 годин на навчальний рік, а саме в 2015 – 2016 навчальний рік – 700 годин, 2016 – 2017 навчальний рік – 800 годин, 2017 – 2018 навчальний рік – 730 годин. Крім цього, визнано незаконним зменшення позивачу розміру надбавки за вчене звання доцента в 2016 – 2017, 2017 – 2018 навчальних роках з 25 % до 10 %.

Згідно з доданими до позовної заяви розрахунками недоплачена заробітна плата становить: 2014 – 2015 навчальний рік – 13 402,8 грн; 2015 –2016 навчальний рік – 112 674,0 грн; 2016 – 2017 навчальний рік – 81 026,0 грн; 2017 – 2018 навчальний рік – 111 284,4 грн; 2018 – 2019 навчальний рік – 98 772,4 грн.

Так, шляхом математичного додавання вищевказаних грошових сум загальний розмір заборгованості становить 417 159,6 грн, а не 423 182,4 грн, про що зазначає позивач. Заборгованість за період 2014 – 2015 навчальний рік у сумі 13 402,8 грн стягненню не підлягає, оскільки Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності у вересні 2015 року, а тому цей закон не поширюється на правовідносини сторін, які існували в період 2014 – 2015 навчального року.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої заробітної плати в розмірі 403 756,80 коп. (417 159,6 – 13 402,8 = 403 756,80).

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позов задоволено на 95,4 %, позивача звільнено від сплати судового збору за вказаними вимогами, тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 4037,16 грн (95,4 % від 4231,82).

Керуючись ст. 2, 11 – 13, 76 – 81, 89, 141, 223, 263, 274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ніжинський агротехнічний інститут» про стягнення заборгованості із заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) недоплачену заробітну плату в розмірі 403 756 (чотириста три тисячі сімсот п`ятдесят шість) гривень 80 коп.

Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв оборони, 15; код ЄДРПОУ 00493706) в дохід держави судовий збір у розмірі 4037 (чотири тисячі тридцять сім) гривень 16 коп. на рахунок ГУК у м. Києві (м. Київ) – 22030106, код ЄДРПОУ – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача – UA 798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне заочне рішення складене і підписане 07 грудня 2020 року.

Суддя І. М. Шевченко