Постанова № 9335863, 20.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-41/09 Головуючий у 1-й інстанції: Стратович О.В. Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Усенка В.Г.,Собківа Я.М.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про стягнення допомоги та доплати до пенсії відповідно до вимог ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по 31.01.2009 року.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року позов задоволено: визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_2 6187,10 гривень допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з рахунку № 25607305637, МФО 311647, відкритому у ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Житомир на користь ОСОБА_2 30421,50 гривень доплати до пенсії, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання дій управління неправомірними та стягнення 30421,50 гривень заборгованості, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є непрацюючою пенсіонеркою та проживає в с. Сущани Олевського району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право отримувати доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних зарплат та відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право отримувати щомісячну грошову допомогу у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 є непрацюючою пенсіонеркою, яка проживає в с. Сущани Олевського району Житомирської області, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а також є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Згідно ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення недоотриманих сум відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2006 року по 31.01.2009 року, враховуючи наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при визначенні розміру допомоги та доплати до пенсії позивачу за спірний період відповідач керувався встановленим постановою КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836 розміром.

Дію абзацу третього частини першої статті 37 було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV, а застосування законів, дію яких зупинено, не допускається.

Таким чином, дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у 2006 році відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірними, оскільки він керувався останнім у часі нормативно-правовим актом Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», положення якого неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при нарахуванні та виплаті позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2006 рік застосуванню підлягають норми саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836.

Дію ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку на 2007 рік зупинено пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

З 01.01.2008 року набрала чинності редакція Закону від 28.12.2007 року та текст статтей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було змінено.

Тобто, у даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір допомоги та доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Також, визнано такими, що не відповідають Конституції України згідно з Рішенням КС України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 8, 9 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, відповідач після 09.07.2007 року у 2007 році та після 22.05.2008 року у 2008 році мав керуватися нормами ст. ст. 37, 39 Закону та положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у частині визначення розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. № 497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» на органи Пенсійного фонду України покладено обов`язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, обовязок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а тому, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, не зобовязані здійснювати будь-які з вищезазначених виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задоволити позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 10 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на користь ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій у повному обсязі доплаті до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на відповідні роки» за періоди з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року та щомісячній грошовій допомозі у звязку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, з урахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного суду України в порядок і строки, визначені ст. ст. 325, 327 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 23 квітня 2010 року.