Постанова № 9335633, 26.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2010 року 11:40 № 2а-17345/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»

до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень

За участю представників сторін:

Від позивача: Рогач В.К. - представник за довіреністю

Від відповідача: не зявились

у судовому засіданні 26.04.2010р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ТОВ «Авто-капітал»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 20.05.09р. №0000452320/0 та № 0000442320/0; від 29.07.09р. № 0000442320/1 та № 0000452320/1; від 07.10.09р. № 00008832320/2 та № 0000442320/2.

05.02.10. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого предметом позову є визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 20.05.09р. №0000442320/0, від 29.07.09р. № 0000442320/1, від 07.10.09р. №0000442320/2, від 22.12.09р. № 0000442320/3 та від 07.10.09р. № 00008832320/2, від 22.12.09р. № 00008832320/3.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 437252 грн. за господарськими операціями з придбання обладнання для автомобілів у ТОВ «Промсервістехресурс», на підставі належно оформлених його контрагентом податкових накладних. Доводи відповідача про безтоварність та фіктивність господарської операції вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарського договору позивач вважає акти приймання здачі виконаних робіт, податкові і видаткові накладні та платіжні документи про оплату вартості обладнання .

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат на суму 2186 258 грн., а відтак заниження податку на прибуток в сумі 546 565 грн. вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які були надані перевіряючим під час перевірки.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається також на висновок Київського науково дослідного інституту судових експертиз, наданий на замовлення ТОВ «Авто-Капітал»№236/589 від 25.01.10р., який спростовує висновки податкового органу про порушення.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсними та скасувати оспорювані податкові повідомлення рішення.

Представник відповідача в судових засіданнях та письмових запереченнях проти позову заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що операції з придбання товару у ТОВ «Промсервістехресурс»фактично не здійснювались, в звязку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, виданих невстановленими особами не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та одержання у зв'язку з цим податкової вигоди.

Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за угодами, в результаті якої занижуються податкові зобовязання з ПДВ та податку та прибуток та створюється можливість відшкодування податку на додану вартість з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на ряд доказів, які долучені до матеріалів справи.

Отже, на думку відповідача, обладнання позивачем фактично не придбавалось, а витрати на придбання обладнання, які позивач відніс до складу валових є надуманими, у звязку з чим відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У звязку з наведеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі проведено позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ та податку на прибуток ТОВ «Авто Капітал»при взаємовідносинах з ТОВ «Промсервістехресурс»за період з 01.04.08р. по 30.09.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.05.09р. №1460/23-621-31924396.

Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 437252 грн. ( у тому числі по періодах: квітень 2008 року 89633 грн.; травень 2008 року 30250 грн.; червень 2008 року 33885 грн.; липень 2008 року 122650 грн., серпень 2008 року 106917 грн., вересень 2008 року 53917 грн.) та порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток на суму 546565 грн. (у тому числі по періодах: за 2 квартал 2008 року на 192211 грн., за 3 квартал 2008 року на 354354 грн.).

Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності господарської операції з ТОВ «Промсервістехресурс», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі вказаного акту на внаслідок виявлених порушень податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 20.05.09р.:

№ 0000452320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 655878 грн., з якої: 437252 грн. основного платежу та 218626 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

та № 0000442320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 729757 грн., з якої: 546566 грн. основного платежу та 183191 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення щодо податку на прибуток від 20.05.09р. № 0000442320/0 залишено без змін, в звязку з чим ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення рішення від 29.07.09р. № 0000442320/1, від 07.10.09р. №0000442320/2, від 22.12.09р. № 0000442320/3.

Щодо ПДВ, то у звязку з наявністю відємного значення, Рішенням ДПА у м. Києві від 30.09.09р. №4109/10/25-114 про результати розгляду скарг з врахуванням показників рядків 18-27 звітних податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період квітень вересень 2008 року, сума донарахованого ПДВ визначена у розмірі 83840 грн. за квітень 2008 року та відповідно зменшено ПДВ по рядку 26 «Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»звітних податкових декларацій з ПДВ за квітень 2008 року на 5793 грн., за травень 2008 року на 5793 грн., за червень 2008 року на 36043 грн., за липень 2008 року на 177846 грн., за серпень 2008 року на 84660 грн., за вересень 2008 року на 191577 грн. В звязку з цим, податкові повідомлення рішення від 20.05.09р. № 0000452320/0 та від 29.07.09р. № 0000452320/1 скасовані в частині основного платежу податку на додану вартість в сумі 353412 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 176706 грн.

На підставі вказаного рішення ДПА у м. Києві , ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення від 07.10.09р. №0008832320/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 125760 грн., з якої: 83840 грн. основного платежу та 41920 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Вказане рішення рішенням ДПА України від 11.12.09р. залишено без змін, на підставі чого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення від 22.12.09р. №0008832320/3.

Правомірність податкових повідомлень рішень від 20.05.09р. №0000442320/0, від 29.07.09р. № 0000442320/1, від 07.10.09р. №0000442320/2, від 22.12.09р. № 0000442320/3 та від 07.10.09р. № 00008832320/2, від 22.12.09р. № 00008832320/3 є предметом даного спору.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Як встановлено перевіркою, у перевіряємому періоді ТОВ «Авто-Капітал»у податковому та бухгалтерському обліку відображено придбання у ТОВ «Промсервістехресурс»додаткового обладнання для автомобілів (диски легкосплавні, шкіряні салони, сигналізація, тонування та інше).

Суми ПДВ за податковими накладними №825 від 26.07.08р., № 848 від 29.07.08р., № 778 від 22.07.08р., №763 від 17.07.08р., №754 від 16.07.08р., №741 від 14.07.08р., № 687 від 03.07.08р., № 698 від 05.07.08р., № 725 від 09.07.08р., № 719 від 07.07.08р., №892 від 22.08.08р., № 887 від 20.08.08р., № 883 від 19.08.08р., №877 від 15.08.08р., № 876 від 15.08.08р., №872 від 14.08.08р., № 869 від 13.08.08р., № 864 від 11.08.08р., № 858 від 08.08.08р., № 855 від 07.08.08р., № 907 від 28.08.08р., № 937 від 01.09.08р., № 935 від 01.09.08р., № 958 від 08.09.08р., №959 від 08.09.08р., № 976 від 09.09.08р., № 977 від 09.09.08р., №1024 від 11.09.08р., № 1098 від 22.09.08р., № 526 від 12.06.08р., № 566 від 09.06.08р., № 428 від 16.05.08р., № 438 від 19.05.08р., № 452 від 20.05.08р., № 453 від 20.05.08р., № 204 від 11.04.08р., № 203 від 11.04.08р., № 178 від 01.04.08р., №241 від 17.04.08р., № 221 від 15.04.08р., № 238 від 16.04.08р., № 293 від 29.04.08р., № 179 від 01.04.08р. включено до податкового кредиту у відповідних звітних періодах у загальному розмірі 437252 грн. та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податкових деклараціях з ПДВ.

Перевіркою також встановлено, що розрахунки за товар позивачем проведені у безготівковій формі. Відповідно до наданих до перевірки банківських виписок на розрахунковий рахунок ТОВ «Промсервістехресурс»від ТОВ «Авто Капітал»перераховані кошти в розмірі 1510000 грн., в тому числі ПДВ 251666, 66 грн. На кінець періоду, що перевірявся, по рахунку 63.1 обліковується кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ «Промсервістехресурс»в розмірі 1113510 грн.

В ході перевірки позивачем не надано документів на підтвердження транспортування товару та проведення робіт по встановленню обладнання на автомобілі, як і не надано облікових та первинних документів (договорів, актів виконаних робіт, тощо) на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат видатків на придбання вказаних товарів, за накладними начебто отриманими від ТОВ «Промсервістехресурс»(стор.5 та 7 акту перевірки).

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що ТОВ «Промсервістехресурс»товари фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи (витяг з Єдиного державного реєстру № 068993 станом на 09.12.09р.), що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Просервістехресурс» в одній особі був ОСОБА_1, який згідно витягу зі звіту форми 1-ДФ обліковувався єдиним працівником ТОВ «Промсервістехресурс».

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва по справі №1-1049/09 від 24.12.09р., що набрав законної сили, гр. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, а саме: фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Промсервістехресурс» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Як вбачається з вироку, підставою для його винесення були встановлені зібраними у кримінальній справі доказами обставини щодо вини вказаної особи у створенні фіктивного підприємства «Промсервістехресурс», внаслідок чого невстановлені слідством особи стали використовувати вказане підприємство для прикриття незаконної діяльності, управляючи підприємством та складаючи фіктивні документи господарської діяльності та податкової звітності від імені ОСОБА_1; в ході перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ ТОВ «Промсервістехресурс»за березень червень 2008 року встановлено, що в період з 01.03.08р. по 30.06.08р. на поточний рахунок ТОВ «Промсервістехресурс»надійшло за поставлені товари 9373200, 96 грн., в т.ч. ПДВ 1562200, 19 грн. За цей же період в підзвітних документах податкових деклараціях з ПДВ, підписаних від імені ОСОБА_1 невстановленими особами, відображені податкові зобовязання від продажу товарів в сумі 47301 грн., різниця між задекларованими та фактичними показниками господарської діяльності підприємства склала 1514899 грн.

Судом також встановлено, що підприємство ТОВ «Промсервістехресурс»за юридичною адресою : м. Київ, вул. М. Раскової, 11, що вказана у статуті, який підписано єдиним учасником товариства ОСОБА_1 - фактично не знаходилось.

Допитаний в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи свідок ОСОБА_2 показав, що з 16.06.06р. працює на посаді голови правління АТЗТ «Інститут «ВНДІХІМПРОЕКТ», який фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 11; договору найму нежитлового приміщення за вказаною адресою з ТОВ «Промсервістехресурс»не укладав; назва ТОВ «Промсервістехресурс»йому не знайома.

Стаття 72 КАС України містить підстави для звільнення від доказування та передбачає, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст.72 КАС України).

Отже, протиправні діяння фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене вказаною особою встановлені судом та не потребують доказування.

Згідно долученого до матеріалів справи протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_1 від 28.05.09р., проведеного слідчим СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, останній повідомив, що був тричі засуджений, після звільнення з місць позбавлення волі не працював, наглядно знайомий чоловік та двоє незнайомих запропонували ОСОБА_1 за 100 грн. зареєструвати на своє імя підприємство, на що останній погодився. За винагороду ОСОБА_1 підписав реєстраційні документи ТОВ «Промсервістехресурс»та відкрив рахунок в банку, після чого не мав будь-якого відношення до діяльності даного підприємства, господарську діяльність не здійснював та не контролював, документи господарської діяльності не підписував.

Згідно постанови СВ ПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 28.01.09р. про проведення виїмки (наявна в матеріалах справи) у службових осіб ТОВ «Авто Капітал»було вилучено всі первинні документи обліку господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ «Промсервістехресурс», які буди надані до Київського науково дослідного інституту судових експертиз Мінюсту України для проведення судово почеркознавчої експертизи, відповідно до постанови про її призначення від 17.03.09р.

Матеріали справи містять висновок №2416 від 22.03.09р. судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №74-00137 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, предметом дослідження якої були первинні бухгалтерські документи, а саме: вищезазначені податкові накладні, підписані від імені постачальника ОСОБА_1 на предмет відповідності підписів у них підпису ОСОБА_1

Як вбачається із зазначеного висновку КНІСЕ, підписи від імені ОСОБА_1 в поданих документах виконано не ним, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з купівлі-продажу товару фактично не мала товарного характеру, купівля та реалізація товару оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами купівлі-продажу.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

За наведених правових норм та враховуючи встановлений належними засобами доказування факт підпису податкових накладних не ОСОБА_1, за свідченням якого операції з придбання товару не було та який, як встановлено судом, був єдиним працівником на підприємстві, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару у ТОВ «Промсервістехресурс».

За встановлення судом факту не придбання товару у ТОВ «Промсервістехресурс», сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

За таких обставин, покликання позивача на копії актів приймання-здачі виконаних робіт, які з боку ТОВ «Промсервістехресурс» підписано невстановленою особою, та в яких зазначено, що вартість виконаних робіт включена у вартість обладнання, - не заслуговують на увагу. У будь-якому разі, копії таких актів не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, оскільки обставини справи дозволяють зробити висновок про те, що такі акти складені вже після проведення перевірки. Так, як зазначалось вище, такі акти не були надані позивачем при перевірці, що відображено на стор.7 акту перевірки ДПІ та не вилучались на підприємстві позивача при проведенні виїмки 28.01.09р. (протокол виїмки долучений до матеріалів справи), що, у свою чергу, унеможливило їх дослідження експертним шляхом на предмет достовірності підпису ОСОБА_1

Крім того, за відсутності управлінського і технічного персоналу та нездійснення підприємницької діяльності вказаним Товариством, акти приймання-передачі виконаних робіт, підписані невстановленою особою не можуть підтверджувати виконання таких робіт. У актах зазначено, що автомобільне обладнання та послуги (диски легкосплавні, парктроніки, сигналізація за пейджером, тонування скла, підігрів сидінь, дистанційне заведення, шкіряний салон тощо) встановлювалось на автомобілі іноземного виробництва (Тойота, Мерседес, Крайслер), що, як пояснив позивач, належать підприємству. Між тим, жодних документів на підтвердження гарантійних зобовязань виконавця та документів щодо відповідності якості вказаних товарів та послуг у позивача немає (сертифікати якості, відповідності, гарантія, тощо). Відсутні у позивача і документи на підтвердження транспортування товару, довіреності на його отримання.

Долучена позивачем до матеріалів справи копія висновку Київського науково дослідного інституту судових експертиз експертного економічного дослідження №236/589 від 25.01.10р., яким не встановлено порушень щодо правомірності відображення в податковому обліку вказаних операцій також не є може вважатись належним доказом у справі, оскільки експертом при проведенні експертизи не оцінювались обставини з урахуванням фіктивності складених документів бухгалтерського та податкового обліку, що встановлена іншим експертним висновком.

Крім того, за правилами оцінки доказів, що визначені у ст.86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Державна реєстрація ТОВ «Промсервістехресурс»в ЄДРПОУ на момент виникнення спірних правовідносин сама по собі не може бути доказом придбання товару у вказаного Товариства, а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу.

Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договір не визнаний недійним в судовому порядку.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обовязки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повязані з його недійсністю.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 437252 грн., завищення валових витрат на суму 2186 258 грн. за вказаною господарською операцією та заниження у звязку з цим податкових зобовязань з ПДВ в сумі 83840 грн. та податку на прибуток в сумі 546 565 грн. Отже, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 29.04.09р.