Рішення № 93352777, 30.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2014/20

Справа №754/11103/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Саламон О.Б.

з участю секретаря Крутікової-Вільховченко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом з вимогою до відповідачів КП «Реєстраційне бюро» Сороки В.М., Акціонерного товариства «Уксоцбанк» з вимогами:

Визнати дії державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича щодо проведення 01.07.2019 державної реєстрації права власності на АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» - незаконними.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, індексний номер: 47643342 від 05.07.2019, згідно з яким 01.07.2019 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №32267785 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1865747880000, за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі - договору Іпотеки №032/06-236 від 11.12.2007 року.

Вимоги мотивовано тим, що 11.12.2007 між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №032/29-490К, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 92 000,00 дол. США строком до 11.12.2017 включно. Цієї ж дати 11.12.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до п.п.1.1. предметом іпотеки є нерухоме майно -АДРЕСА_1 . Як стало відомо, 01.07.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М. було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки за AT«Укрсоцбанк», а саме на вищевказану квартиру, підставою чому стало відповідне рішення від 05.07.2019. Позивач вважає, що перехід права власності на належний йому предмет іпотеки відбувся незаконно, що призвело до порушення його прав, які підлягають захисту у судовому порядку, з огляду на те, що: реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» була здійснена відповідачем 1 без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку»; відповідачем було вчинено реєстраційні дії щодо спірного майна всупереч вимогам ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право власності на квартиру, було набуто АТ «Укрсоцбанк» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями вказана цивільна справа розприділена судді Саламон О.Б.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.07.2019 забезпечено позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Сороки В.М., АТ «Укрсоцбанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на АДРЕСА_1 , загальною площею 45,8 кв.м., житловою площею 26, 8 кв.м.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2019 клопотання представника АТ «Альфа-Банк» про зустрічне забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.12.2019 витребувано з Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірену копію матеріалів реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності на АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», державна реєстрація якого відбулась 01.07.2019 р, що наявна в електронній формі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2020 закрито підготовче провадження, замінено сторону відповідача АТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк» та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі.

Відповідач АТ «Альфа-Банк» скористався правом надання відзиву та наданням додаткових пояснень 08.10.2020, у відповідності до яких зазначив, що заперечують щодо задоволення заявлених позовних вимог. Посилається на те, що підтверджує обставини, що викладені у позові щодо виникнення мід АТ «Уксоцбанк» та ОСОБА_1 кредитних та іпотечних правовідносин. Банк як іпотекодавець, у зв`язку з невиконанням позивачем умов кредитного договору, набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, э выдповідне застереження в іпотечному договорі, яке за своїм правовим змістом, прирівнюэться до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та за своїми правовими наслідками передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення основного зобов`язання. З підписанням іпотечного договору, позивач та ОСОБА_2 підтвердили, що вони надали банку , як іпотеко держателю згоду на прийняття іпотеко держателем рішення про позасудовий спосіб звернення стягнення на квартиру. Діюче законодавство передбачало передачу права власності на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у справі № 21-236ф12, № 6-1388цс16, № 61-1727св17. Таким чином сторонами була досягнута згода щодо можливого позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності. Зокрема, ненадання банком висновку з оцінки спірної квартири не є підставою для відмови у проведенні державної реэстрації прав та їх обтяжень по спірній квартирі. Крім того, положення Закону про мораторій не підлягають застосуванню для позасудового способу звернення стягнення, оскільки звернення стягнення здійснене не у примусовому порядку, а згідно зі ст.37 Закону України «Про іпотеку», коли передача здійснена в позасудовому порядку. З підписанням іпотечного договору висловлено свою згоду та надано право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, без отримання додаткової згоди на таке стягнення.

Відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В.М. та третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання не зявилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено наступне.

11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено кредитний договір №032/29-490К, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 92 000,00 дол. США строком до 11 грудня 2017 року включно.

11 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 було укладено Договір Іпотеки.

Відповідно п.п.1.1. Договору Іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

01 липня 2019 року державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М. було здійснено реєстрацію права власності на Предмет іпотеки за AT«Укрсоцбанк», а саме на вищевказану квартиру, підставою чому стало відповідне рішення від 05 липня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено в ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення иимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку», передбачено можливість позасудового врегулювання, а саме: сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодавцю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону «Про іпотеку», право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Згідно з п.п. 4.5. та 4.5.3. Іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку», в свою чергу, передбачала, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Отже, відповідно до Закону України «Про іпотеку», передача права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин не передбачало передачу права власності на іпотечне майно від Іпотекодавця до Іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі застереження в Іпотечному договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Підставою для виникнення права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» відповідач 1 зазначив дублікат іпотечного договору, серія та номер: 7-15, виданий 05.11.2018, видавник: Гуль Л.О. та повідомлення, серія та номер: 13.3-03/96-1060 виданий 25.02.2019.

Однак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно (такою підставою міг бути виключно договір про задоволення вимог іпотеко держателя), що державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В.М. не було враховано при прийнятті відповідного рішення.

Необхідно розрізняти застереження у іпотечному договорі та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Застереження у іпотечному договорі встановлюється у момент укладення договору або шляхом внесення змін до нього, тоді як договір про задоволення вимог іпотекодержателя є самостійним договором, необхідність в укладенні якого виникає з моменту, коли постає питання про належне виконання зобов`язань боржником.

Окрім того, у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя можливо передбачити будь-які не заборонені Законом способи задоволення вимог за основним зобов`язанням, у тому числі і такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, як перехід права власності на предмет іпотеки, тоді як у застереженні до іпотечного договору такий спосіб, як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання застосований бути не може, оскільки Закон України «Про іпотеку», не передбачав такої можливості.

Таким чином, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом буде або договір купівлі-продажу нерухомості або договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідачем 1 було вчинено реєстраційні дії щодо спірного майна всупереч вимогам ч. З ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор:

-встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням;

-перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

При цьому слід звернути увагу, що ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон в редакції від 01 січня 2016 року, чинній на момент здійснення реєстраційної дії) встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

-формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

-прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

-встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

-перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

-прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

-відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

-формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

-видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Однак, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається, що внесення запису про право власності на іпотечне майно, а саме на двокімнатну квартиру було здійснено державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В.М. 01.07.2019 16:22:44, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока В.М. було винесено 05.07.2019 12:42:03.

Зокрема, статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Звертаємо увагу суду, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №174654829 від 22.07.2019, в розділі «Підстава виникнення права власності» у АТ «УКРСОЦБАНК» не зазначено документ, який би посвідчував проведення оцінки предмета іпотеки у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Таким чином, оскільки така оцінка не зазначена в переліку підстав виникнення права власності, вважаємо, що вона не була проведена.

Доказів, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки, суду не надано, а відтак державним реєстратором не були дотримані положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Оскільки, Іпотечний договір без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, доказів, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності проводилась оцінка предмета іпотеки немає, а відтак державним реєстратором не були дотримані положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, у державного реєстратора були відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В свою чергу державний реєстратор Комунального підприємства«Реєстраційне бюро» Сорока В.М., здійснив перереєстрацію спірної квартири.

Право власності на квартиру, було набуто АТ «Укрсоцбанк» в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла.

Право власності на квартиру було зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк» в порядку примусового (без згоди власника) звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Аналізуючи положення ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 30.03.2016 року у справі №6-1851цс15 та від 14.09.2016 року у справі № 6-1219 цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для застосування судами України.

Виходячи з умов Договору іпотеки, сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, при реєстрації прав власності на таке майно, правовстановлюючим документом повинен бути договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ч. 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

03 червня 2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вищезазначена обставина підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Верховної ради України, та є загальнодоступною для ознайомлення.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 даного Закону протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно:

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Як зазначалося вище, відповідно до умов Кредитного договору, ОСОБА_2 було надано грошові кошти у користування у валюті, а саме в доларах США, тобто кредит було надано Банком в іноземній валюті.

Згідно умов Кредитного договору. Кредит надавався Позичальнику на споживчі цілі.

В якості забезпечення зобов`язання за Кредитним договором, Позивачем та Третьою особою було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира №1. загальною площею 45.80 квадратних метрів, жиловою площею: 26,80 квадратних метрів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на квартиру було набуто відповідачем 2 - 01.07.2019 тобто під час дії вищевказаної заборони.

Таким чином, всупереч вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» Відповідач 1 вчинив дії щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, в порядку звернення стягнення в період дії заборони на вчинення таких дій - звернення стягнення на предмет іпотеки, переданого в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, наданим в іноземній валюті.

З огляду на вищенаведене, у відповідача 1 було відсутнє право приймати рішення та здійснювати дії щодо реєстрації права власності в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово- правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Внаслідок вищезазначених дій порушуються положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У ст. 1 Протоколу № 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, варто зазначити той факт, що відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 8) гарантує кожній особі окрім інших прав право поваги до її житла. Воно охоплює право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, у відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстраціх прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини, очевидним є те, що рішення відповідача Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича щодо перереєстрації права власності на предмет іпотеки є таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про іпотеку», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, індексний номер 47643342 від 05 липня 2019 року, згідно з яким 01 липня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 32267785 про державну реєстрацію права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865747880000, за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі договору іпотеки № 032/06-236 від 11.12.2007.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

У задоволенні інших вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерій Миколайович, ЄДРПОУ 42484787, адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 48а оф.406

Відповідач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська,100)

Третя особа - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання:

АДРЕСА_1 В порядку ч. 6 ст. 259 ЦПК України повний текст рішення суду складено 30.11.2020.

На підставі ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складання його повного тексту - 30.11.2020.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон