Рішення № 93351490, 04.12.2020, Новоодеський районний суд Миколаївської області

04.12.2020

Справа № 482/1228/19

Номер провадження 2/482/12/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Демінської О.І., секретар судового засідання Мозгова В.В., Єфімова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», державного реєстратора - приватного нотаріуса Завалієва Артема Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк»), державного реєстратора - приватного нотаріуса Завалієва Артема Анатолійовича, про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року позовна заява була залишена без руху, надано строк для усунення недоліків.

30.07.2019 року недоліки позову було усунено, надано позовну заяву в новій редакції, а саме залучено у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову вказала, що 05 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», в особі керівника відділення «Новоодеське» філії «Миколаївське регіональне управління», і позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №NKG0GA00000002, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 720 доларів США на споживчі цілі, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, на строк до 04 квітня 2017 року включно.

Виконання умов вказаної угоди забезпечено нотаріально посвідченими іпотечним договором, укладеним у той же день між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі керівника відділення «Новоодеське» філії «Миколаївське регіональне управління», і позивачем ОСОБА_1 , предметом якого є належне на праві приватної власності ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами іпотечного договору іпотекодержатель мав право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок іпотечного майна.

На протязі 2007-2016 років позивач сплачувала кошти за кредитним договором, але у зв`язку зі зміною обставин виплати припинила. На неодноразові звернення позивача до банку з заявами про розстрочення і реструктуризацію заборгованості їй було відмовлено.

В 2019 році вона дізналася про те, що 29.10.2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. було проведено перереєстрацію права власності на її житловий будинок, на нового власника - ПАТ КБ «ПриватБанк».

В порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банком не було надіслано письмову вимогу про усунення порушення основного зобовязання.

Приватний нотаріус, діючи як державний реєстратор, не звернув увагу на відсутність в матеріалах реєстраційної справи належних доказів отримання позивачем, як боржником, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання в 30-ти денний строк.

Також зазначила, що 07.06.2014 року наврав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і вона повністю підпадає під дію обмежень, оскільки на час здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, належне позивачу, вона не мала іншого житла і іншого місця проживання. На момент укладення кредитного договору перебувала у зареєстрованому шлюбі, її чоловік давав свою згоду на укладання кредитного договору, а також на момент укладання кредитного договору та договору іпотеки з ними проживала їх спільна донька ОСОБА_2 .

Крім того, після загибелі її чоловіка в 2013 році, вона з донькою стали спадкоємцями першої черги за законом, та донька успадкувала частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . А перереєстрація будинку на ного власника суттєво порушує майнові права її доньки.

Посилаючись на викладені обставини та на те, що зазначене рішення є незаконним, вчинене з перевищенням повноважень та без дотримання вимог чинного законодавства, позивач просила визнати недійсним правочин, оформлений на підставі іпотечного договору серія та номер: 884, виданий 05.04.2007, видавник Філіпенко Д.В., приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області, повідомлення серія та номер: 1137, виданий 23.09.2016, видавник: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер:1400033057557, виданий 23.09.2016, в результаті якого право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570; визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32181497 від 02.11.2016 року 16:15:14 державного реєстратора приватного нотаріуса Завалієва Артема Анатолійовича, Чернігівський міський нотаріальний округ, Чернігівська область.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В чергове судове засідання 04.12.2020 року позивач та її представник - адвокат Бублич Н.П. не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримали.

Відповідач -приватний нотаріус Завалієв А.А. у судове засідання не зявився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк», у судове засідання не зявився, надіслав до суду пояснення в яких просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач надав іпотеко держателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Крім того, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ КБ «ПриватБанк» здійснена за згодою позивача, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Також вказав, що з метою здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки, іпотекодержателем було надано реєстратору всі документи, зазначені та перечислені в п.61 постанови КМУ №1127 від 25.12.2015р., а саме рекомендоване зворотнє повідомлення із підписом ОСОБА_1 про отримання поштового відправлення, тобто отримання саме ОСОБА_1 вимоги про усунення порушення основного зобов`язання від 28.09.2016р. Зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки є правомірним та не порушує норм чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Судом ухвалено розглядати справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, представником відповідача АТ КБ «ПриватБанк» надіслані до суду письмові пояснення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не зявилися до зали судового засідання.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст.ст.1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 05 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», в особі керівника відділення «Новоодеське» філії «Миколаївське регіональне управління», і позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №NKG0GA00000002, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 720 доларів США на споживчі цілі, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, на строк до 04 квітня 2017 року включно.

Відповідно до п.1.3 Договору забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в забезпечення виконання вимог за вищезазначеним кредитним договором, 05 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» в особі керівника відділення «Новоодеське» філії «Миколаївське регіональне управління», і позивачем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, згідно до якого остання передала в іпотеку банку житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

За умовами іпотечного договору іпотекодержатель мав право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок іпотечного майна.

Оскільки позивачем кредитні зобов`язання належним чином не виконувались, 28.09.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено позивачу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання. В цьому документі викладено стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

У випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим договором або іпотекодавцем за кредитною угодою у встановлений іпотекодержателем строк, такі вимоги іпотекоддержателя задовольняються за рахунок предмета іпотеки. В такому випадку цей договір згідно ст.ст.35,37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 04 жовтня 2016 року стверджується, що ОСОБА_1 отримано вимогу про усунення порушення основного зобов`язання.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., як державного реєстратора, із заявою про реєстрацію права власності на її житловий будинок, на нового власника - ПАТ КБ «ПриватБанк».

02.11.2016 року Державний реєстратор прийняв рішення про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , індексний №32181497, за ПАТ КБ «ПриватБанк» та зареєстрував вказане право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст.ст.546,573,575 ЦК України, ст.ст.1,3,18 Закону України «Про іпотеку» виконання зобов`язання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Різновидом застави є іпотека, яка виникає на підставі нотаріально посвідченого договору.

Оскільки іпотечний договір між банком та позичальником ОСОБА_1 було укладено 05 квітня 2007 року, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року, в редакції від 12 травня 2006 року.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі статтею 35 зазначеного закону, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Види такого позасудового врегулювання визначені у статті 36 вказаного закону, серед яких передбачена можливість передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, якщо це зазначено у договорі.

Відповідно до статті 37 зазначеного закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. (пункт 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України)

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (частина 1 та 2 ст.627 Цивільного кодексу України)

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлений обов`язок іпотекодержателя направити іпотекодавцю вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, що кореспондується із правом іпотекодавця отримати таку вимогу і вжити заходів у встановлений іпотекодавцем строк для усунення порушень.

Системний аналіз положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Проіпотеку" дає підстави зробити висновок, що право у іпотекодавця на звернення стягнення напредмет іпотеки виникає уіпотекодавця позакінченню 30-денного строку з дня отримання іпотекодавцем письмової вимоги про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

В іншому випадку, правовий механізм, встановлений статтею 35 вказаного закону, про необхідність направлення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя без її отримання останнім, не має сенсу і створює ілюзію захищенності прав іпотекодавця при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, що є неприпустимим з точки зору таких засад цивільного законодавства як добросовісність, розумність, справедливість.

Вказаний висновок підтверджується положеннями ч.2 ст.38, ч.2 ст.40 вказаного закону, згідно з якими визначальним є факт отримання зацікавленими особами вимоги іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

При цьому згідно з абз. 1 ч.1 ст.22, п.п.1,14 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав провадиться на підставі, зокрема укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п.7,12 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - постанова), для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у виключних випадках, зокрема подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством. Пунктом 4 ч.1 ст.24 цього ж Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За пунктом 57 вищевказаної постанови для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 цієї постанови передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеки майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Згідно до вищезазначених норм законів та нормативно-правових актів, умов договорів іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки іпотекодержатель відбувається лише за умови надання до державного реєстратора відповідних документів.

При цьому державний реєстратор для вчинення реєстраційної дії з реєстрації права власності має перевірити не тільки наявність, а й зміст і повноту поданих документів, тобто застереження, про яке домовились сторони.

Такими документами, виходячи із умов договорів іпотеки, п.п.7,61 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за №1127 є, зокрема, докази невиконання боржником умов кредитного договору, тобто факт існування заборгованості.

Такий висновок відповідає приписам ст.ст.35,36,37 Закону України «Про іпотеку», оскільки, в іншому випадку, вирішення питання про наявність заборгованості одноособово іпотекодержателем без перевірки таких фактів та з подальшою реєстрацією права, дії реєстратора призведуть до незаконного позбавлення права власності на майно іпотекодавця.

Із наданих державному реєстратору документів не вбачається надання доказів на підтвердження факту існування заборгованості за кредитним договором, зокрема у розмірі 69678,88 доларів США.

Стосовно доводів представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у матеріалах справи належних доказів направлення іпотекодавцю повідомлення про усунення порушень зобов`язання та його отримання, суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року, за клопотанням представника позивача - адвоката Старєйшинського В.Є. по справі призначено судову почеркознавчу експертизу для зясування питання щодо справжності підпису позивача на оригіналі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5405802429264 від 30.09.2016 року.

Згідно висновку експерта №20-140, складеного 24.06.2020 року підпис в графі прізвища ОСОБА_2 , виконаного кульковою ручкою, у полі «вручено» між графою «особисто» та «розписка в одержані» на оригіналі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5405802429264 від 30.09.2016 року, виконаний не самою ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у полі «вручено» між графою «особисто» та «розписка в одержані» на оригіналі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №5405802429264 від 30.09.2016 року, виконаний з наслідуванням почерку (підпису) ОСОБА_1 .

З наданих відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень щодо належного повідомлення позивача не можливо встановити, що відбулося повідомлення саме позивача про усунення порушень відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та умов договору, оскільки підтвердженням отримання позивачем письмової вимоги кредитора, яка пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов`язанням державний реєстратор залишив поза увагою та не пересвідчився щодо подання в повному обсязі зазначених вище документів для державної реєстрації прав.

Отже, на час проведення державної реєстрації у спосіб звернення стягнення шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки подані державному реєстратору документи у повному обсязі не давали змоги встановити підставність набуття такого права відповідно до вимог ст.ст.33,35,37 Закону України «Про іпотеку».

Відсутність у прийнятих документах підтвердження факту наявності заборгованості за кредитним договором, її розміру та складових саме на час звернення АТ КБ «ПриватБанк» до державного реєстратора, а також відсутність достовірних доказів на підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушення, свідчить про неналежну перевірку документів державним реєстратором, невідповідність проведеної державної реєстрації прав приписам ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, відповідно до Закону України «Про мораторій стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.

Судом встановлено, що позивач іншого житла не має, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 кв.м. є її єдиним місцем постійного проживання.

На момент укладання кредитного договору перебувала у шлюбі, її чоловік ОСОБА_5 , який давав згоду на укладення договору, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Також на момент укладання кредитного договору їх донька ОСОБА_2 проживала і була зареєстрована за вказаною адресою.

Після смерті ОСОБА_5 позивач і ОСОБА_2 прийняли спадщину як спадкоємці першої черги за законом, таким чином ОСОБА_2 успадкувала частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , переданого в іпотеку.

За такого, суд вважає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки проведена з порушенням ст.ст.18,22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.33,35,37 Закону України «Про іпотеку», а тому наявні правові підстави для визнання незаконними дії державного реєстратора щодо проведення реєстрації за АТ КБ «ПриватБанк» права власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідачів в рівних частинах по 768,40 грн. на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Крім того, як вбачається з квитанції про сплату судового збору №1646-3160-3280-6650 від 05.07.2019 року позивачем було сплачено надміру судовий збір у розмірі 42,40 грн., а з квитанції про сплату судового збору №1646-3134-8769-5234 від 05.07.2019 року позивачем було сплачено надміру судовий збір у розмірі 42,40 грн., які належить повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст. ст.. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», державного реєстратора - приватного нотаріуса Завалієва Артема Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати недійсним правочин, оформлений на підставі іпотечного договору серія та номер: 884, виданий 05.04.2007, видавник Філіпенко Д.В., приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області, повідомлення серія та номер: 1137, виданий 23.09.2016, видавник: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер:1400033057557, виданий 23.09.2016, в результаті якого право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570.

Визнати неправомірним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 32181497 від 02.11.2016 року 16:15:14 державного реєстратора приватного нотаріуса Завалієва Артема Анатолійовича, Чернігівський міський нотаріальний округ, Чернігівська область.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження м.Київ, вул.. Грушевського, 1Д на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір в сумі 768,40 грн.

Стягнути з державного реєстратора - приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, місцезнаходження: м. Чернігів, проспект Миру, 55, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , судовий збір в сумі 768,40 грн..

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , з державного бюджету частину надміру сплаченого судового збору у сумі 42,40 грн., за квитанцією квитанції про сплату судового збору №1646-3160-3280-6650 від 05.07.2019 року та частину надміру сплаченого судового збору у сумі 42,40 грн., за квитанцією про сплату судового збору №1646-3134-8769-5234 від 05.07.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Новоодеський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення складено 04 грудня 2020 року.

Головуючий О.І.Демінська