Ухвала суду № 93350341, 07.12.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1562/19

1-кп/707/104/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

в складі головуючого судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Федорової Л.С.

прокурора Корновенка В.С.

захисника Ткаченка В.Л.

законних представників ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

особи відносно якої вирішується клопотання

про застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Черкаського районного суду Черкаської області у м. Черкаси клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої у АДРЕСА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

за ознаками суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України, –

в с т а н о в и в :

Прокурор Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 , у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні зі звичайним типом нагляду. Посилався на те, що досудовим слідством встановлено: ОСОБА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, в період з 04.02.2019 року по 21.02.2019 року, перебуваючи в селі Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, на території сільського кладовища «Костіне», яке відповідно до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» є місцем поховання, незаконно, умисно (усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, які є образливими для суспільної пам`яті про померлих), демонструючи своє зневажливе ставлення до місць поховання та суспільних традицій, підійшла до місця захоронення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та застосувавши фізичну силу, шляхом повалення, звалила на землю пам`ятники, що встановлені на місці поховання даних осіб, тим самим здійснила наругу над могилами та осквернення пам`яті померлих осіб, після чого з місця скоєння злочину зникла. Згідно висновку судово-психіатричного експерта №153 від 10.05.2019 року, ОСОБА_3 виявляє клінічні ознаки пасивного типу суспільної небезпеки, у звязку з чим відносно неї можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання і просив суд застосувати відносно ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру, у вигляді госпіталізації до психіатричного зі звичайним типом нагляду. Прокурор відмовився від допиту свідків обвинувачення, оскільки явку останніх до суду неможливо забезпечити.

Законні представники ОСОБА_3 не мали зауважень щодо порядку розгляду справи. Права неосудної особи не були порушені.

Захисник заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки ОСОБА_3 не вчиняла діянь, які їй інкриміновані.

ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що памятники не руйнувала, а тільки збирала цукерки на кладовищі.

Потерпілі: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись у встановленому законом порядку.

У порядку ст. 325 КПК України, вирішено питання про можливість розгляду провадження без участі потерпілих, так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за їх відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, у ракурсі норм ст. 91 того ж Кодексу.

Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):

протокол огляду місця події від 21.02.2019 року, яким зафіксовано огляд кладовища «Костіне», що розташоване в адміністративних межах Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області. В ході огляду вилучено два сліди полімерного візерунку і три сліди низу взуття;

фототаблиця до протоколу огляду місця події від 21.02.2019 року, на якій міститься фотозображення кладовища та повалених пам`ятників;

висновок експерта від 10.04.2019 року №1/449, згідно якого сліди пальців рук розмірами 40х15 мм, 19х14мм, придатні для ідентифікації за ними особи (осіб), що їх залишила (залишили). Сліди пальців рук розмірами 40х15 мм залишений вказівним пальцем лівої руки, слід пальця руки розмірами 19х14 мм залишений мізинним пальцем правої руки особи дактилокарта, якої заповнена на імя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дактилокарта якої надана для порівняльного дослідження;

висновок експерта від 11.04.2019 року №1/450, згідно якого вирішити питання щодо придатності для ідентифікації трьох слідів низу взуття, виявлених та вилучених в ході огляду місця події від 21.02.2019 року за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, на території кладовища «Костіне» та наданих на експертизу, можливо лише при порівняльному дослідженні із взуттям, що їх залишило. Дані сліди придатні для встановлення групової належності.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 10.05.2019 року №153 встановлено, що на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих їй дій та на теперішній час ОСОБА_3 виявляла і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, а саме органічного психічного розладу, набутого внаслідок раннього ураження центральної нервової системи, з актуальними маячними ідеями стосунку, проявами декомпенсованих психопатоподібних розладів збудливого типу, з легковираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, що супроводжується грубими порушеннями критичних та прогностичних функцій та позбавляло на вказаний період часу і позбавляє на теперішній час її здатності усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, перешкоджає їй правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати про них покази під час проведення з нею слідчих дій та в судовому засіданні. З огляду на отримані експертизою характеризуючи підекспертну дані, враховуючи відсутність адекватного психофармакологічного супроводу за місцем проживання, дані про стійку та тривалу соціальну дезадаптацію підекспертної, особливості інкримінованих дій та виявлені при теперішньому обстеженні психопатологічні феномени – комісія вважає, що ОСОБА_3 виявляє клінічні ознаки пасивного типу суспільної небезпеки, у звязку з чим відносно неї можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Дані докази за свою суттю є належними та допустимим у розумінні норм КПК України.

Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази, приходить до наступного.

Вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України не підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів.

Так, ч. 1, ч. 3 ст. 513 КПК України встановлено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

ч. 2 ст.513 КПК України передбачено, що визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Дослідивши надані суду докази вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 297 КК України, суд приходить до висновку, що останні не підтверджують вчинення саме ОСОБА_3 вказаних суспільно-небезпечного діянь, а саме: що ОСОБА_3 вчинила наругу над могилою, та повторність.

Так, жодним доказом не доведено, що саме ОСОБА_3 в період часу з 04.02.2019 року по 21.02.2019 року, перебуваючи в селі Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, на території сільського кладовища «Костіне», повалила пам`ятники загиблим. У протоколі огляду місця події від 21.02.2019 року, слідчим не вказано звідки були вилучені сліди полімерного візерунку пальців рук, які згідно висновку експерта належали ОСОБА_3 , крім того, що виявлені вони були на кладовищі «Костіне», що розташоване в адмінмежах с. Руська Поляна Черкаського району Черкаської області.

Отже вказаний доказ не підтверджує причетність ОСОБА_3 до того, що саме вона

приклала фізичне зусилля, та шляхом натиску долонями рук на пам`ятники та хрести, повалила останні.

Суд дослідив фототаблицю до протоколу огляду місця події, на якій зображено близько 22 пам`ятників та хрестів, які були повалені. Дані споруди є кам`яними і розміщувались вертикально п`єдесталу, шляхом скріплення цементною основою, або поміщені на залізні штирі. Для того, щоб звалити останні, треба прикласти значні фізичні зусилля. ОСОБА_3 має худощаву будову тіла, у неї наявні певні вади здоров`я, що свідчить про те, що остання фізично не могла зруйнувати стільки пам`ятників та хрестів на місцях захоронення.

Згідно показів ОСОБА_3 вона збирала пожертву людей з місць поховань, у зв`язку з чим могла долонями рук притулятися до пам`ятників та хрестів.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 інкримінованого їй суспільно-небезпечного діяння стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано.

Крім того, суд зауважує, що стороною обвинувачення у клопотанні вказано, що ОСОБА_3 діяла з умислом, хоча вже перебувала у стані коли не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Виходячи з положень статей 23, 24 КК умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Отже таке твердження прокурора є невірним.

Слід зазначити, що за нормами кримінально-процесуального законодавства судовий розгляд у кримінальному провадженні має бути об`єктивним та неупередженим, у зв`язку з чим суд не наділений повноваженнями вимагати від прокурора надання тих чи інших доказів, за власною ініціативою досліджувати будь-які докази, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.

Нормами ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України визначено, що ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з цим суд, в силу презумпції невинуватості, приходить до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 297 КК України і вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру, з подальшим закриттям провадження у справі.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, у відношенні тих доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.

Процесуальні витрати за залучення експертів слід віднести за рахунок держави.

Міра запобіжного заходу до ОСОБА_3 не обиралась.

Керуючись ст. 19, ст. 93, п. 1 ч. 1 ст. 94 КК України, ст. ст. 512, 513 КПК України, суд,–

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_3 за ознаками суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 297 КК України та ч. 3 ст. 297 КК України – відмовити.

Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12019250270000228 - закрити, у зв`язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних діянь, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 3 ст. 297 КК України.

Після набрання ухвалою законної сили, речові докази:

сейф-пакет МВС Україна Експертна служба №3718985, який зберігається при матеріалах кримінального провадження та в якому знаходяться два сліди папілярного візерунку – знищити;

сейф-пакет МВС Україна Експерта служба №3724754, в якому містяться три сліди низу взуття, що зберігається при матеріалах кримінального провадження – знищити.

Процесуальні витрати за залучення експертів віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області протягом 30 днів.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.

Суддя: Є. П. Тептюк