Ухвала суду № 93338875, 02.12.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 177/1719/19

1-кп/214/448/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Гриня Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Гливук М.І.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №1201904045000327 від 21.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст. 152 КК України,

сторони кримінального провадження та інші та учасники судового провадження: прокурора – Плащакової Л.М., обвинуваченого – ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого Чепурнової О.В., -

Встановив:

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 на 60 днів, оскільки, на її думку, зважаючи на тяжкість злочину та суворість можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років існує реальна загроза, що він може переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності за скоєння злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітньої особи, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також продовжити злочинну діяльність, вчинивши інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності, тому вважає, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого - адвокат Чепурнова О.В. заперечувала проти клопотання прокурора, просила суд обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора та просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Розгляд клопотання про прдовження запобіжного заходу проведено з урахуванням вимог п. 20-5 розділу ХІ КПК України головуючим одноособово.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Вимогами п.2 ч.3 ст.331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Доцільність залишення під вартою особи, яка обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо, у відповідності з її особливими характеристиками.

У силу вимог ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не змінились.

Судом встановлено, що станом на 02 грудня 2020 року, наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що дає достатні підстави для продовження строку тримання під вартою.

Так, судом враховуються данні, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема суд бере до уваги, що останній досяг пенсійного віку, міцних соціальних зв`язків не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства чи суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, суд вважає наявними наступні ризики. Так, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може: переховуватись від суду, незаконно впливати на показання свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначене вказує на необхідність продовження обраного відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Виходячи із встановлених обставин, враховуючи данні щодо особи ОСОБА_2 , при продовженні даного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме такий запобіжний захід є співмірним у вказаному кримінальному провадженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а отже наявні підстави та доцільність продовження терміну тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою строком 60 днів.

На підставівикладеного та керуючись ст. 176-178, 183, 184, 331 КПК України, –

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, строком на 60 днів, тобто строком до 30 січня 2021 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж семиденного строку із дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 07 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.Г. Гринь