Ухвала суду № 93337837, 07.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8063/19

1-кп/212/303/20

У Х В А Л А

07 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: судді - Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання - Яцик А.Д., прокурора військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України - Ламан С.І., обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Дорошенко С.М., представника потерпілого - адвоката Мельниченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, -

встановив:

У провадженні колегії суддів Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосований запобіжний захід - тримання під вартою, останній день тримання під вартою 27.12.2020 року.

Відповідно до п.20-5 Перехідних положень КПК України, у зв`язку з об`єктивною неможливістю у визначений цим Кодексом строк колегією суддів розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених, за відсутності головуючого судді, розгляд вказаного питання здійснюється іншим суддею зі складу колегії суддів - Козловим Ю.В.

У судовому засіданні прокурор Ламан С.І. заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки вважає, що не зменшились ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, а саме обвинувачений може ухилитись від явки до суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме особисте зобов`язання з покладенням на обвинуваченого обов`язків не відлучатись з місця проходження військової служби у в/ч 3011 НГУ у м. Кривому Розі, посилаючись на необґрунтованість тяжкості пред`явленого обвинувачення жодними доказами, недоведеність ризиків, заявлених у клопотанні прокурора.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати 60 днів, при цьому враховує, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу.

Судом встановлено, що 29.10.2020 року обвинуваченому ухвалою колегії суддів було продовжено строк тримання під вартою до 27.12.2020 року.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Обговорюючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, якою передбачено, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою. (п. 60 рішення від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України").

Суд враховує надані позитивні характеризуючи дані щодо обвинуваченого, наявність місця роботи, а також те, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення, у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини за яке передбачене покарання від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі.

Крім того, за обставинами пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем за контрактом військової частини 3011 НГУ, після подій кримінального правопорушення до місця служби не прибув, не повідомив про отримання потерпілим тілесних ушкоджень, не надав йому допомоги, хоча об`єктивно міг та повинен був це зробити, до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління не звертався. В той же день, 31.07.2019 року ОСОБА_1 залишив м. Кривий Ріг, однак був затриманий працівниками поліції та військовослужбовцями біля с.Широке Криворізького району Дніпропетровської області.

Отже суд вважає, що сам по собі факт несення обвинуваченим військової служби не є єдиним та достатнім стримуючим фактором можливості його ухилення від суду.

Твердження сторони захисту про невірну правову кваліфікацію дій обвинуваченого та відсутність доказів на підтвердження його провини, суд відхиляє, оскільки судове слідство у справі не завершено, при цьому оцінка доказів здійснюється судом у нарадчій кімнаті, крім того вказані обставини самі по собі не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Суд не вважає, що знаходження під вартою, якимось чином впливає на реалізацію прав ОСОБА_1 , як сторони у іншому кримінальному провадженні. У даному випадку звуження обсягу прав не допускається процесуальним законом, від так суд не вбачає у доводах захисника з цього питання переконливих аргументів на користь позиції сторони захисту.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , на даному етапі, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, суд також вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати і не зменшились на час розгляду клопотання прокурора, а продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є виправданим, оскільки судом встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, а також наявний високий ступень ризику ухилення та переховування обвинуваченого від суду, тому суд вважає, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Вказані ризики є реальним і їм неможливо запобігти в умовах застосування до обвинуваченого будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, зокрема у вигляді особистого зобов`язання.

З урахуванням стадії судового розгляду кримінального провадження та обсягу проведених процесуальних дії у справі, суд вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на строк 60 днів.

Керуючись ст. ст. 177, 181, 331,372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 04 лютого 2021 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з моменту проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя: Ю.В.Козлов