Рішення № 93336929, 27.11.2020, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2096/20

Провадження № 2-а/0158/99/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Поліщук С.В.

за участю секретаря - Груби М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06 серпня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Крючков В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом по визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 14948 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 16 коп.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що згідно постанови виконуючого обов`язки начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби - Стояновського О.О. у справі про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06.08.2020 року, що 04.02.2020 року посадовою особою м/п «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ №UA204120/2020/010403, у якій декларантом ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС» вказаний ОСОБА_1 , проведено митне оформлення товару, а саме «легковий автомобіль марки згідно з довідником «Renault», модель згідно з довідником «KOLEOS», номер кузова НОМЕР_1 , призначення: для використання по дорогах загального призначення, кількість місць - 5, категорія Т3-М1, тип двигуна дизельний, робочий об`єм 1995см3, 110 квт., Колісна формула 4х4. Календарний рік випуску 2013, модельний рік випуску 2013. Торговельна марка «Renault». Країна походження FR.

Для здійснення митного оформлення даного транспортного засобу декларантом до Держмитслужби було надано такі товаросупровідні документи: митна декларація, рахунок - фактура (інвойс) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Розрахунок необхідних до сплати митних платежів був розрахований з врахуванням календарного року виготовлення даного транспортного засобу, а саме - 2013 рік.

З метою перевірки правильності виготовлення зазначеного транспортного засобу Координаційно - моніторинговою митнецею Держмитслужби 02.06.2020р. до офіційного імпортера GROUPE RENAULT - AT «РЕНО Україна» було направлено лист №7.9-1/20-1/14/422 на який 05.06.2020р. було отримано відповідь за №189 з інформацію про виготовлення транспортного засобу «Renault» марки «Coleos», номер кузова НОМЕР_1 , а саме грудень 2012 року.

На підставі відповіді Польської митниці ДМС від 25.06.2020р. встановлена різниця суми митних платежів у розмірі 4982,72грн. що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови та накладення адміністративного стягнення за правопорушення передбачене ст. 485 МК України.

Із вказаною постановою не погоджується та вказує, що його довіритель не вчинив жодних дій, спрямованих на зниження вартості декларованого ним товару; у діях останнього відсутній прямий умисел, що є обов`язковою складовою правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Вважає постанову необґрунтованою, прийнятою без належного проведення процесуальних дій, без врахування усіх обставин справи та такою, що підлягає скасуванню, оскільки під час митного оформлення його довірителем було надано належні товаросупровідні документи, що підтверджували дату виготовлення транспортного засобу щодо якого здійснювалось митне оформлення. Окрім того, стверджує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що під час оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 було вказано неправдиві відомості щодо митної вартості імпортованого товару.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати постанову в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби Стояновського О.О. у справі про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06.08.2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 485 МК України, а провадження у справі закрити.

Разом з тим, просить стягнути з відповідача судові витрати у сумі 3420 (три тисячі чотириста двадцять) грн. 04 коп., що включають судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень (детальний розрахунок).

Ухвалою від 28.08.2020 року відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби та призначено судовий розгляд на 11.09.2020 року. Вказаною ухвалою відповідачу надано строк для подання відзиву.

28.09.2020р. від Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби до суду надійшов відзив на позовну заяву про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил №007/126000/20 від 06.08.2020р. у якому просять залишити постанову Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення, оскільки вважають що митним органом правильно вирішено питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 , а постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, адміністративне стягнення накладене в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України. Розгляд справи просять проводити у відсутності представника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби.

28.09.2020р. адвокат Крючков В.О. в інтересах позивача ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив у якому посилається на відсутність умислу передбаченого ст. 485 МК України в діях ОСОБА_1 у зв`язку із чим вважає заперечення митного органу, викладені у відзиві необґрунтованими та недоведеними.

Позивач до суду не з`явився. На адресу суду від представника позивача - адвоката Крючкова В.О. надійшло клопотання, в якому останній просить розгляд справи проводити без його участі; позовну заяву підтримує та просить її задовольнити у повному обсязі.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, складена відповідачем, є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. № 2).

Враховуючи положення ст. 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що слід розглянути справу в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що як вбачається із оскаржуваної постанови, винесеної на підставі матеріалів справи про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06.08.2020року винесеної в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби Стояновським О.О., директора ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 14948 (чотирнадцять тисяч девятсот сорок вісім) грн. 16 коп.

Також встановлено, що 06.02.2020 року декларантом - директором ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 до митного поста «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/010403 для проведення митного оформлення товару: легкового автомобіля марки «Renault», модель «Koleos», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013, модельний рік виготовлення - 2013, із об`ємом двигуна - 1995см3, потужністю - 110кВт, тип двигуна - дизель.

Відповідно до інвойсу № 3 286-ВВ, продавцем вказаного автомобіля виступила Литовська компанія BROLD Company OU з локацією у м. Таллінн. Вказаний транспортний засіб ввозився на адресу ТОВ «БРОКМІ СЕРВІС». У інвойсі зазначено дані авто: номер кузова, рік випуску - 2013, країна походження - Франція, об`єм двигуна - 1995см3 та ціна - 2200 Євро.

Окрім того, декларантом до митного органу подано експертну довідку ПП «Авалон-Сервіс», відповідно до якої усі дані, характеристики та комплектуючі відповідають даним, поданим у митних документах.

На основі поданої митної декларації, декларантом здійснено митні платежі із застосуванням вікового коефіцієнту (К вік), що становить 6, відповідно до заявленого календарного року виготовлення (2013); загальна сума - 71634,17 грн.

З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу, Координаційно-моніторингова Держмитслужба звернулась до офіційного імпортера GROUPE RENAULT - АТ «Рено Україна» та отримала відповідь, що автомобіль марки RENAULT COLEOS із номером кузова - НОМЕР_1 , виготовлено заводом виробником у грудні 2012 року для продажу на ринку Чехії та продано клієнту у липні 2013 року.

На підставі наданої відповіді, з урахуванням того, що при оформленні повинен був застосовуватись коефіцієнт 7 (для авто 2012 року випуску), а не 6, як було заявлено декларантом (для авто 2013 року випуску), Координаційно-моніторинговою Держмитслужбою було направлено лист до Поліської митниці Держмитслужби щодо перерахунку митних платежів; встановлена різниця у платежах - 4982,72 грн.

Таким чином, орган митної служби постановив, що у діях директора «БРОКМІ СЕРВІС» ОСОБА_1 наявний склад адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки останній не вжив заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення вказаного автомобіля, що призвело до зменшення суми митних платежів у розмірі 4982,72 грн.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність (ст. 458 МК України).

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак всупереч зазначеним нормам закону відповідачем не надано суду доказів, а відтак не доведено правомірність свого рішення, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Суд вважає, що для притягнення до відповідальності, згідно із ст.485 МК України, необхідно доведення факту з`явлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, а також наявність у діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.04.2008 року за №291/1498, затверджено «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Визначення календарного і модельного років виготовлення та першої реєстрації і терміну перебування в користуванні транспортного засобу (ТЗ) врегульовано п. 8 цих Правил.

Так, датою початкового користування ТЗ, що були у користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані повноважними державними органам та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі.

З вказаних нормативних положень слідує, що для того, щоб визначити розмір митних платежів, важливим є з`ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами, в тому числі - іноземними.

У відповідності до п. 8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів», основним документом, який підтверджує початок користування транспортним засобом, що були у користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації такого транспортного засобу, яка зазначена в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами іноземної держави та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.

Судом встановлено, що декларантом до митного органу було подано інвойс №3 286-ВВ, датований 21.01.2020 року, відповідно до якого транспортний засіб марки «Renault Coleos», із номером кузова - НОМЕР_1 , рік випуску - 2013, країна походження - Франція, об`єм двигуна - 1995см3 слідував із фірми «BROLD Company OU» з локацією у м. Таллінн Республіки Литва за ціною 2200 Євро до отримувача «BROKMI SERVICE LLC» з локацією у м. Луцьку Волинської області. Окрім цього, декларантом було подано технічний паспорт автомобіля, виданий відповідними державними органами, згідно якого вказаний автомобіль є 2013 року випуску. При цьому, відповідач не ставив під сумнів надані документи до митного оформлення.

На підставі поданих документів декларантом було подано митну декларацію та сплачено митні платежі відповідно до даних, які наявні у первинних документах на ТЗ.

Під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було; не було і зауважень безпосередньо до митної вартості.

Частиною 1 статті 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені Митним кодексом України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Частиною 7 статті 54 МК України встановлено, що якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, слід зазначити, що митний орган у разі сумніву щодо характеристик ТЗ, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались. Натомість, митний орган звернувся з листом до офіційного імпортера АТ «Рено Україна» для підтвердження технічних характеристик автомобіля марки «Renault Coleos» із номером кузова - НОМЕР_1 , звідки 05.06.2020 року за №189 надіслана відповідь про те, що вказаний автомобіль є 2012 року випуску.

Проте, на переконання суду, інформація отримана від офіційного імпортера не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводить наявності у його діях умислу на ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, шляхом надання неправдивих відомостей щодо року виготовлення автомобіля, оскільки при митному оформленні ТЗ позивач також керувався висновком експерта №200214 від 04.02.2020 року.

Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги в доказовій силі інформації від офіційного імпортера АТ «Рено-Україна», а не інформації, що містилась у експертній довідці №200214 від 04.02.2020 року, що була подана позивачем безпосередньо при здійсненні митного оформлення ТЗ.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивачем при митному оформленні ТЗ було подано реєстраційні первинні документи, видані уповноваженим державним органом, в тому числі іноземним, а саме - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, де вказана перша дата реєстрації - 10.07.2013 року.

Таким чином, суд вважає, що на момент оформлення автомобіля марки «Renault Coleos», позивач, який перебував на посаді директора «БРОКМІ СЕРВІС», подав необхідні для визначення дати першої реєстрації вказаного автомобіля документи, зокрема - реєстраційний документ на ТЗ, який є достатнім для визначення розміру митних платежів в розумінні п. 8 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, про те, що відповідач належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а тому постанова в.о. начальника Координаційно-моніторингової Держмитниці Стояновського Олексія у справі про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06.08.2020 року підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. суд враховує наступне.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

Судом встановлено, що 15 травня 2020 року між адвокатом Крючковим В.О. (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір).

Відповідно до акту наданих послуг №1 - 000000100 від 21.08.2020 року, виконавцем в інтересах клієнта, згідно Договору, у повному обсязі виконано зобов`язання:

- ознайомлення клієнта з його процесуальними правами та обов`язками - 1 год.;

- ознайомлення з документами, наданим клієнтом - 2 год.,

- юридичний прогноз справи та детальний аналіз вивчення фактичних обставин справи - 2 год;

- написання та подання письмових пояснень - 2 год;

- аналіз та вивчення постанови у справі про порушення митних правил - 2 год;

- вивчення судової практики з відповідних правовідносин - 2 год;

- підготовка та подання позовної заяви - 4 год;

- участь у судових засіданнях.

Оплата за надані послуги була проведена 21.08.2020 року, про що свідчить Акт та квитанція №1-к від 21.08.2020 року. Рекомендована вартість години роботи адвоката становить 1098,50 коп. у співвідношенні до 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на серпень 2020 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 21.08.2020 року, ОСОБА_1 сплатив 3000 (три тисячі) гривень адвокату Крючкову В.О. за надання правової допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвіїї» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Отже, враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Крім того, суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У матеріалах справи відсутні клопотання відповідача про зменшення відповідно до частини шостої статті 134 КАС України витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відтак, зважаючи на вищенаведене, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги є співмірною, належним чином підтвердженою, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби, як відповідача у даній справі.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2019 (справа №826/2689/15, адміністративне провадження №К/9901/4701/19).

Тому, суд дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на надання правової допомоги в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8-10, 77, 94, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби Стояновського О.О. у справі про порушення митних правил №0007/126000/20 від 06.08.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що у гривневому еквіваленті становить 14948 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) грн. 16 коп.

Провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-Моніторингової Держмитслужби (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, 3 корпус, код ЄДРПОУ 43333904) на користь ОСОБА_1 (судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-Моніторингової Держмитслужби (м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, 3 корпус, код ЄДРПОУ 43333904) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ківерцівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Представник позивача - Крючков Віталій Олексійович, адреса: вул. О.Гончара, 3/95, м. Луцьк, Волинської області.

Відповідач - Координваційно-Моніторингова митниця Держмитслужби, адреса: вул. Дегтярівська, 11г, корпус 3, місто Київ, код ЄДРПОУ - 43333904.

Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук