Рішення № 93328059, 26.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2948/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.

за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Державної податкової служби України, м. Київ

про стягнення збитків у сумі 27 148,47 грн.

Представники:

від позивача Лосєв Д. В.

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення збитків у сумі 27 148,47 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку реєстрації електронних податкових накладних, за послугами наданими відповідачем позивачу відповідно до договору поставки № 2017/п/УТОП/97 від 03.01.2017, що призвело до позбавлення позивача можливості віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту, та у зв`язку із чим останній поніс збитки у розмірі 27 148,47 грн.

У відзиві на позов відповідач-1 заперечує проти заявлених позовних вимог, зазначаючи, що він належним чином та у строк, встановлений законодавством, оформив податкові накладні та направив їх для реєстрації.

На думку відповідача-1, позов є передчасним, оскільки письмові пояснення та документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 1 від 01.08.2018 подано 31.07.2019, 02.08.2019 прийнято рішення про її реєстрацію № 1243072/2448706102.

Щодо спірних податкових накладних, то вказані документи були подані в період з 08.08.2019 по 10.08.2019 та рішення про їх реєстрацію на момент подачі позову прийнято не було.

Таким чином, сам «факт порушення не набрав законної сили», адже відсутні документи податкового органу про зняття податкового кредиту.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Позивачем не доведено жодним документом той факт, що між «протиправними діями» відповідача-1 та нібито понесеними збитками, наявний причинно-наслідковий зв`язок.

З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов, з огляду на таке.

Як вбачається з додатків наданих відповідачем-1 до відзиві, останнім було надано пояснення та документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних, набагато пізніше звернення позивача з позовною заявою про відшкодування збитків.

Крім того, на момент відповіді на відзив, реєстрація спірних податкових накладних залишається зупиненою податковим органом.

З огляду на викладене, позивач вважає, що на відповідача-1, згідно приписів абзацу 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи те, що відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), у даному випадку існує прямий причинено-наслідковий зв`язок, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, між відсутністю факту реєстрації відповідачем податкових накладних на суму ПДВ та не включенням сум податку на додатну вартість до податкового кредиту позивача.

Таким чином, вказані обставини фактично унеможливлюють віднесення позивачем спірної суми до податкового кредиту, чим останньому завдано збитків, які на думку позивача, підлягають відшкодуванню з відповідача-1.

У відзиві на позов відповідач-2 заперечує проти заявлених позовних вимог, з огляду на таке.

ДПС забезпечено виконання рішення суду у повній відповідності до норм чинного законодавства шляхом занесення до системи інформації про судове рішення.

Проте, на поточну дату спірні податкові накладні мають статус «очікування реєстрації за рішенням суду».

Відповідач -2 зазначає, що для реєстрації спірних податкових накладних ФОП Різнику С.В. необхідно забезпечити реєстраційний ліміт відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, чинним Податковим кодексом України, а також Порядком № 1246 та Порядком № 546 не передбачено повноважень ДПС України в частині прийняття окремого рішення щодо реєстрації (зупинення реєстрації)/скасування податкових накладних за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач-2 вважає, твердження позивача про завдання ДПС України збитків через ухиляння від реєстрації в ЄРПН податкових накладних ФОП Різника С.В. є безпідставними, а вимоги щодо їх стягнення у сумі 27 148,47 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив відповідача-2, позивач з доводами останнього не погоджується, з огляду на таке.

Станом на день подання відповіді на відзив, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі № 160/9670/19 відповідачем-2 не виконано, спірні податкові накладні не зареєстровано, отже порушене право позивача поновлено не було.

На думку позивача, бездіяльність відповідачів та невжиття останніми необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, фактично унеможливили віднесення позивача спірної суми до податкового кредиту, чим завдали збитків АТ «ПІВДГЗК» у сумі 27 148,47 грн., які підлягають відшкодуванню.

Ухвалою від 16.07.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/2948/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.08.2019 від Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни до господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи.

Ухвалою суду від 15.08.2019 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни та призначено судове засідання у справі на 10.09.2019.

10.09.2019 відповідачем до суду подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Крім того, 10.09.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у судове засідання 10.09.2019 не з`явились, останні були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується залученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями (а.с. 126, 128).

Ухвалою суду від 10.09.2019 відкладено розгляд справи до 16.09.2019.

16.09.2019 у підготовчому засіданні позивачем подано клопотання про перехід від спрощеного позовного провадження до загального.

Відповідачем підтримано клопотання позивача.

Ухвалою суду від 16.09.2019 було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/2948/19 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 16.10.2019.

У підготовчому засіданні 16.10.2019 представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке підтримано позивачем, у зв`язку з чим ухвалою суду розгляд підготовчого засідання відкладався до 29.10.2019.

23.10.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2948/19 до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 160/9670/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Держаної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2019 зупинено провадження у справі № 904/2948/19 до розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом справи № 160/9670/19.

21.04.2020 на електронну адресу суду від фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 904/2948/19.

До клопотання залучено копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 160/9670/19, яке 04.03.2020 набрало законної сили.

Ухвалою суду від 27.04.2020 поновлено провадження у справі № 904/2948/19, підготовче засідання призначено на 10.06.2020.

20.05.2020 позивачем подано клопотання про зміну назви підприємства позивача.

До наведеного клопотання позивач додав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, із якої вбачається, що станом на 18.05.2019 повне найменування підприємства позивача - Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

У підготовчому засіданні, яке відбулось 10.06.2020, сторонами подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а також представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою суду від 10.06.2020 здійснено заміну назви позивача - з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та відкладено підготовче засідання до 15.07.2020.

13.07.2020 позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, а саме: Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄРДПОУ 43005393) та Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. сімферопольська, буд. 17-А, код ЄРДПОУ 43145015).

Ухвалою суду від 15.07.2020 залучено до участі у справі в якості відповідача: Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄРДПОУ 43005393) та відкладено підготовче засідання до 19.08.2020.

Представник Державної податкової служби України в підготовче засідання 19.08.2020 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с. 245-246), у зв`язку з чим розгляд підготовчого засідання відкладався до 16.09.2020, про що постановлено ухвалу суду.

Представники відповідачів в підготовче засідання 16.09.2020 не з`явились.

31.08.2020 на електронну адресу суду від Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни надійшло клопотання про проведення даного засідання без участі представника останньої.

16.09.2020 на електронну адресу суду від Державної податкової служби України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.09.2020 клопотання про відкладення розгляду справи Державної податкової служби України для розгляду її спочатку задоволено, призначено підготовче засідання на 07.10.2020.

07.10.2020 на електронну адресу суду від Державної податкової служби України надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі, яке останній обґрунтовує тим, що відносини між сторонами є такими, що виникли із податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами цивільного то господарського кодексів України.

Представники Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та Державної податкової служби України в підготовче засідання 07.10.2020 не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать підпис представника позивача на повідомленні про відкладення розгляду справи (Том № 2, а.с. 13) та залучене до матеріалів справи поштове повідомлення (Том № 2, а.с. 14).

Ухвалою суду від 07.10.2020 розгляд підготовчого засідання відкладено до 28.10.2020.

Представник позивача в підготовче засідання 28.10.2020 не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи поштове повідомлення (а.с. Том № 2, а.с. 95).

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарський суд вважає можливим завершити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 17.11.2020.

17.11.2020 відповідачем-1 була подана заява в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.11.2020 розгляд справи відкладався до 26.11.2020.

Позивачем 26.11.2020 через канцелярію суду було подано заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в яких останній зазначає, що предметом спору є саме відшкодування збитків, вимога вирішити публічно-правовий спір відсутня, а отже спір має розглядатися лише в порядку господарського судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт владних повноважень.

26.11.2020 у судове засідання представник відповідача не з`явилися, повідомлялися судом про час та місце розгляду справи належним чином, крім того матеріали справи містять докази на підтвердження того, що останній був обізнаний про розгляд справи № 904/2948/19 Господарським судом Дніпропетровської області.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1-2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою відкладення розгляду справи на 26.11.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

На день розгляду справи від представників сторін клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

З огляду на викладене, а також враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-2 за наявними у ній матеріалами.

26.11.2020 у судовому засіданні ухвалено рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо встановлення факту порушення умов договору поставки та чинного законодавства в частині своєчасної реєстрації податкових накладних в електронному вигляді в Єдиному реєстрі податкових накладних; понесення збитків через відсутність можливості позивача віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

03.01.2017 між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Позивач, Покупець) та Фізичною особою-підприємцем Різник Світланою Володимирівною (Відповідач-1, Постачальник) було укладено договір поставки № 2017/п/УТОП/97, за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю товар згідно зі Специфікаціями за цінами, які є простими, справедливими та ринковими, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах передбачених Договором (а.с. 16-20 том № 1).

Як зазначає позивач, відповідно до умов спірного Договору Постачальником було передано у власність Покупцю товар на загальну суму 162 890,82 грн., що підтверджується наявними документами долученими до матеріалів справи (а.с. 21-36 том № 1).

В свою чергу, Покупець виконав зобов`язання за спірним Договором - прийняв поставлений товар та оплатив його.

Пунктом 6.1 Договору сторони дійшли згоди, що Постачальник надає Покупцю на поставлений товар, наступні документи:

- рахунки-фактури на товар;

- сертифікат якості;

- податкову накладну, складену в електронному форматі з дотриманням умов відносно реєстрації в порядку визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку передплати, податкові накладні надаються в 3-х денний строк з моменту здійснення передплати;

- копія витягу з реєстрації платника податку на добавлену вартість/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку;

- видаткові накладні.

Як зазначає позивач, реєстрація податкових накладних №№ 1, 29, 39, 22, 1, 4, 9, 10 зупинена податковим органом на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

У зв`язку з тим, що відповідачем-1 не виконано вимоги податкового органу щодо надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та не оскаржено в судовому порядку рішень податкового органу про зупинення реєстрації та/або відмову у реєстрації податкової накладної, податкові накладні №№ 1 від 01.08.2020 на суму 35 717,46 грн., 29 від 12.10.2018 на суму 57 886,80 грн., 39 від 22.10.2018 на суму 13 960,56 грн., 22 від 12.11.22018 на суму 17 997,60 грн., 1 від 03.12.2018 на суму 7 174, 80 грн., 4 від 03.12.2018 на суму 20 160,00 грн., 9 від 03.12.2018 на суму 6 480,00 грн., 10 від 03.12.2018 на суму 3 513,60 грн. не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із чим останній був позбавлений можливості віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту та поніс збитки у розмірі 27 148,47 грн.

Вказане і стало причиною звернення останнього до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, є відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (статті 74, 76, 77 ГПК України).

Як встановлено з наданих матеріалів, між сторонами виникли правовідносини на підставі договору поставки № 2017/п/УТОП/97 від 03.01.2017, за яким відповідач-1 поставив товар позивачу в обумовлений цим договором термін.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Договору Постачальник зобов`язаний відшкодувати збитки в частині не визнаного ПДВ у зв`язку з порушенням порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, в разі якщо це не призвело до позбавлення Покупця права на податковий кредит.

Підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 Договору сторони погодили, що факт нанесення даних збитків підтверджується отриманою податковою інформацією про порушення (повідомлення та/або фактичне зняття податкового кредиту) та/або відповідним актом ненормативного характеру, винесеного податковим органом у відношенні покупця. При цьому з моменту отримання податкової інформації про порушення (повідомлення та/або фактичне зняття податкового кредиту) та до усунення такого порушення, та/або з моменту винесення податковим органом акту ненормативного характеру та до дати набрання ним законної сили, покупець має право здійснити при тримання грошових засобів, призначених до виплати постачальнику по даному Договору або іншим договором, в розмірі суми, вказаної в акті податкового органу, а у випадку вступу його в силу - здійснити першочергове погашення нанесених збитків за рахунок даної суми, а у випадку недостатності - пред`явити вимогу про погашення збитків в загальному порядку.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає, що відповідач-1 не виконав обов`язку щодо реєстрації електронних податкових накладних, що позбавило можливості позивача отримати податковий кредиту сумі 27 148,47 грн.

Стаття 14 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно із пунктами 200.1. - 200.4. Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, судом встановлено, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Позивачем не доведено та не надано належних доказів безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача-1 та втратою позивачем можливості отримання податкового кредиту на суму ПДВ, по розрахунках згідно договору поставки.

Так, згідно з абзаців 10, 14, 17 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов`язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Враховуючи викладене, права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем, разом з податковою декларацією, за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19.

Таким чином, у даному випадку необхідним елементом для стягнення збитків є - доведеність протиправних дій відповідача-1, саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки, при цьому.

Доказів звернення позивача із відповідною скаргою на дії відповідача-1 до податкового органу, результати здійснення перевірки відповідача-1 за її результатом, суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Фізична особа-підприємць Різник Світлана Володимирівна звернулась Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 13.08.2019 №1251512/2448706102, від 15.08.2019 №1253906/2448704102, від 15.08.2019 №1253907/2448706102, від 15.08.2019 №1253909/2448706102; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, виписані фізичною особою-підприємцем Різник Світланою Володимирівною: № 29 від 12.10.2018 на суму 57886,80 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 17.10.2018; № 39 від 22.10.2018 на суму 13960,56 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 23.10.2018; № 22 від 12.11.2018 на суму 17997,60 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 30.11.2018; № 9 від 03.12.2018 на суму 6480,00 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 28.12.2018.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, яке набрало законної сили 04.03.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 13.08.2019 №1251512/2448706102, від 15.08.2019 №1253906/2448704102, від 15.08.2019 №1253907/2448706102, від 15.08.2019 №1253909/2448706102.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, виписані фізичною особою-підприємцем Різник Світланою Володимирівною: № 29 від 12.10.2018 на суму 57886,80 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 17.10.2018; № 39 від 22.10.2018р. на суму 13960,56 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 23.10.2018; № 22 від 12.11.2018 на суму 17997,60 грн., датою фактичного відправлення податкової накладної 30.11.2018; № 9 від 03.12.2018 на суму 6480,00, датою фактичного відправлення податкової накладної 28.12.2018.

Таким чином, судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Різник Світланою Володимирівною податкові накладні № 29, 9, 22, 39, реєстрація яких зупинена відповідно до квитанцій від 17.10.2018, 23.10.2018, 30.11.2018 та 28.12.2018 надіслано для реєстрації до ЄРПН без порушення вимог чинного законодавства.

Щодо податкових накладних №№ 1 від 01.08.2018, 1 від 03.12.2018, 10 від 03.12.2018 та 4 від 03.12.2018, відповідачем надано докази до матеріалів справи стосовно того, що останнім були подані пояснення та документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, на підставі чого податковим органом прийняті рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних (а.с. 166, 140-145 том № 1).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із пунктом 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Таким чином, саме на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином було порушено зі сторони відповідача-1 його права.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової служби України й заявленим позовним вимогам до неї, суд зазначає таке.

Позивач звертаючись з даним позовом просить суд солідарно стягнути з відповідачів-1, 2 збитки завдані внаслідок того, що останній позбавлений можливості віднести суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги до відповідача-2, позивач зазначає, що станом на 10.07.2020 відповідно до витягу з ЄРПН № 586188 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 по справі № 160/9670/19 останнім не виконано, податкові накладні № 29, 39, 22, 9 не зареєстровані, у зв`язку з чим порушене право позивача поновлено не було.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи, що Державна податкова служба України не є учасником господарських правовідносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, які виникли між сторонами на підставі договору поставки № 2017/п/УТОП/97 від 03.01.2017, в даному випадку суд не вбачає підстав для застосування статті 224 Господарського кодексу України, щодо стягнення збитків з Державної податкової служби України.

Також суд звертає увагу, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, яке набрало законної сили 04.03.2020 зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних.

Таким чином, у разі невиконання рішення суду у добровільному порядку, сторони не позбавлені права звернутися до органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення збитків недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Фізичної особи-підприємця Різник Світлани Володимирівни та Державної податкової служби України про солідарне стягнення збитків, що відповідають сумі недоотриманого податкового кредиту - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 07.12.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко