Рішення № 93327965, 26.11.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2020 р. Cправа № 902/636/20

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді - Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", вул. Богдана Хмельницького, буд.43, село Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л", вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС", вул. Південна, буд.55, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", вул. Мандролька, буд.19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865

про стягнення 13 900 000 грн

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" про стягнення 13 900 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/415/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.06.2020. Також вказаною ухвалою залучено до участі в розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.

25.05.2020 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" на позовну заяву.

02.06.2020 року через канцелярію суду від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження справ №902/116/20 та №902/415/20.

Окрім того, 02.06.2020 року надійшло клопотання представника третьої особи про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" як співвідповідача.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року (суддя Тварковський А.А.) справу № 902/415/20 передано на розгляд судді Господарського суду Вінницької області Міліціанову Р.В., у провадженні якого перебуває справа № 902/116/20, для об`єднання в одне провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року повідомлено учасників, що підготовче судове засідання у справі № 902/116/20 (об`єднана зі справою №902/415/20 в одне провадження на підставі Ухвали Господарського суду Вінницької області від 02.06.2020 року у справі №902/415/20) відбудеться 23.06.2020 року.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року роз`єднано у справі № 902/116/20 в окреме самостійне позовне провадження матеріали справи в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" про стягнення 13 900 000,00 грн та передано матеріали роз`єднаної справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.

На підставі автоматизованого розподілу матеріалам справи в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" про стягнення 13 900 000,00 грн присвоєно новий номер справи: № 902/636/20.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 04.08.2020 року та повідомлено сторін.

23.07.2020 року на адресу суд від відповідача 3 (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС") надійшов відзив на позовну заяву № 21 від 20.07.2020 року, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

30.07.2020 року до суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. канц. № 01-34/6724/20 від 30.07.2020 року), в яких останній підтримує заявлені позовні вимоги. В якості додатків додано докази надіслання відповіді іншим учасникам справи та докази на представництво позивача. Зазначені документи представником позивача сформовано в системі "Електронний суд".

04.08.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача 3 (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС") надійшли заперечення № 26 від 03.08.2020 року, в яких останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні.

04.08.2020 року до суду від представника відповідача 3 (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ") надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/6812/20 від 04.08.2020 року) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з хворобою уповноваженого представника.

В судовому засіданні 04.08.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/636/20 на 18.08.2020 року об 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

14.08.2020 року на адресу суду від представника ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшла заява (вх.канц. № 01-47/16/2020 від 14.08.2020 року) про відвід судді Міліціанова Р.В. від розгляду справи № 902/636/20.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" (вх.канц. № 01-47/16/2020 від 14.08.2020 року) про відвід судді Міліціанова Р.В.

В судовому засіданні 18.08.2020 року в межах дня оголошувалась перерва.

За результатами судового засідання 18.08.2020 року судом закрито підготовче провадження у справі № 902/636/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020 року, про що постановлено протокольну ухвалу.

Про дату наступного судового засідання учасників справи повідомлено під розпис в розписці суду від 18.08.2020 року.

09.09.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 09.09.2020 року, в якій останній просить суд долучити в якості доказів до справи копію рішення Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 року по справі № 902/116/20. Також, у заяві останній просить суд зупинити провадження у справі № 902/636/20 до набрання законної сили рішення у справі № 902/116/20.

Крім того, 09.09.2020 року не електронну адресу суду від представника третьої особи (ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ") надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/795820 від 09.09.2020 року), в якому останній просить продовжити строк провадження у справі та відкласти розгляд справи на іншу дату.

09.09.2020 року до суду від представника ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" надійшло клопотання (вих. № 9 від 08.09.2020 року) в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості уповноваженого представника з`явитись в судове засідання, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 09.09.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 09.09.2020 року.

Ухвалою суду 24.09.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 06.10.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.10.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 06.10.2020 року.

Ухвалу 09.10.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

20.10.2020 року на електронну адресу суду від Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 02-22-4681 від 20.10.2020 року.

21.10.2020 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.канц. № 01-34/9517/20 від 21.10.2020 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 21.10.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 04.11.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 21.10.2020 року.

Ухвалою суду від 23.10.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

29.10.2020 року до суду від Гайсинської районної державної адміністрації на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист (№ 0053/10/20 від 26.10.2020 року).

04.11.2020 року до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 04.11.2020 року) про долучення до матеріалів справи доказів.

05.11.2020 року від представника відповідача 1 до суду надійшло ряд документів серед яких:

- заява (б/н від 02.11.2020 року) про відкладення судового засідання на іншу дату;

- письмові пояснення (б/н від 02.11.2020 року);

- клопотання про зупинення провадження у справі № 902/636/20 до набрання рішення у справі № 902/116/20 законної сили.

Разом з тим 04.11.2020 судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Міліціанова Р.В. у відпустці.

Станом на 16.11.2020 суддя Міліціанов Р.В. приступив до роботи, тому ухвалою суду повідомлено учасників про розгляд справи № 902/636/20 по суті 26.11.2020 року.

У судове засідання прибули представники позивача, представники відповідачів ТОВ "Кузьминецьке Л", ТОВ "Кузьминецьке Плюс", які підтримали раніше висловлені позиції

Представники відповідача ТОВ "Кузьминецьке" та третьої особи ТОВ "Ситковецьке" до суду не прибули, ухвалу суду щодо дати судового засідання направлено за місцезнаходженням юридичних осіб.

При цьому, 26.11.2020 року на адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність ТОВ "Ситковецьке".

Щодо можливості розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Кузьминецьке" суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/597/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ними.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ес рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника ТОВ "Кузьминецьке" та третьої особи.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави вимог позивач посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

В зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" грошових зобов`язань за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулось з позовом до суду про стягнення 20 405 221,27 грн основного боргу, 3 373 993,37 грн 24% річних, 2 083 454,16 грн пені та 6 121 566,38 грн штрафу.

Крім того, 05.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" укладено Договір поруки, за умовами якого відповідач поручився за виконання зобов`язань, які виникли з Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року в межах Основного боргу не більше 13 900 000,00 грн, що підлягає погашенню у строк до 31.08.2018 року, коригування основного боргу, усі штрафні санкції та збитки, передбачені статтею 8 Договору поставки.

Оскільки, у відповідача виникло солідарне зобов`язання зі сплати 13 900 000,00 грн, яке не виконано основним Боржником, тому позивач просив стягнути дані кошти з ТОВ "Кузьминецьке".

Крім того, позивач дізнався, що 21.12.2018 року Загальними Зборами товариства прийнято рішення про припинення ТОВ "Кузьминецьке" шляхом поділу, внаслідок чого утворено ТОВ "Кузьминецьке Л" та ТОВ "Кузьминецьке Плюс".

Розподільчим балансом ТОВ "Кузьминецьке" не передбачено правонаступника, який відповідатиме перед ТОВ "Суффле Агро Україна", тому товариства правонаступники несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

У відзиві на позов (вх. №01-34/4615/20 від 25.05.2020 року), який подано ТОВ "Кузьминецьке Плюс", відповідач 3 зазначає, що позивачем невірно визначено склад відповідачів, оскільки Розподільчим балансом від 16.09.2019 року не зафіксовано правонаступництво ТОВ "Кузьминецьке Плюс" після ТОВ "Кузьминецьке" з виконання зобов`язань, зокрема тих, що випливають з Договору поруки від 05.04.2018 року.

Тому, позов відповідач вважає незаконним і необґрунтованим.

18.06.2020 року до суду надійшла відповідь ТОВ "Суффле Агро Україна" на відзив (вх. №01-34/5534/20) ТОВ "Кузьминецьке Плюс", у якому зазначено, що ТОВ "Кузьминецьке" не було припинено протягом тривалого. часу сторонами умисно не оцінено право оренди земельних ділянок як активи, проігнорували при складенні розподільчого балансу договір поруки, тому точно визначити правонаступника неможливо.

30.07.2020 року позивачем надано відповідь на відзив (вх. №01-34/6724/20), у якому зазначено, що на позабалансові рахунки відповідачів - правонаступників передано активи ТОВ "Кузьминецьке", однак сторонами не передбачено наявності заборгованості за договором поруки, що є підставою виникнення солідарної відповідальності.

Також, позивач вказує, що договір поруки не припинив свою дію, посилається на положення п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, згідно якого цей Закон також застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, в аспекті застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Сторонами Договору поставки 05.03.2019 року продовжено строки оплати основного боргу до 15.08.2019 року, даний договір не порушує інтересів поручителів, був спрямований на надання можливості боржнику самостійно погасити заборгованість, однак ні в 2018, ні у 2019 році основне зобов`язання не було виконано.

04.08.2020 року ТОВ "Кузьминецьке Плюс" направлено до суду заперечення (вх. №-1-34/6814/20), у яких викладено позицію щодо припинення строку дії договору поруки, оскільки строк виконання основного зобов`язання настав до вступу у дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", тому положення Закону не впливають на договірні відносини, котрі випливають з Договору поруки від 05.04.2018 року.

05.11.2020 року ТОВ "Кузьминецьке" надано пояснення з приводу долучених копій доказів у судовому засіданні 06.10.2020 року (вх. №01-34/10044/20) у яких вказано про порушення процесуального порядку надання позивачем та витребування судом матеріалів реєстраційних справ ТОВ "Кузьминецьке Л" та ТОВ "Кузьминецьке Плюс".

На думку відповідача дані докази не можуть прийматися судом до уваги, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" укладено Договір поруки (том. 1 а.с. 53-55).

За умовами підписаного сторонами договору ТОВ «Кузьминецьке» поручилося перед ТОВ «Суффле Агро Україна» за виконання ТОВ «Ситковецьке» всix наступних (та кожного окремо iз) зобов`язань зобов`язань за Договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року: оплати суми Основного Боргу за поставлені товари iз врахуванням суми Коригування Основного Боргу, а також будь-яких можливих штрафних санкцій, неустойок, пені, інфляційних та інших збитків, що можуть бути застосовані до Боржника у paзі порушення строків оплати суми Основного Боргу за поставлені товари, включаючи:

1.1.1. Суму Основного Боргу за поставлені товари згідно ycix специфікацій до Договору Поставки, як укладених на момент укладення даного Договору поруки, так i таких, що будуть чи можуть бути укладені в майбутньому, однак в межах суми Основного Боргу не більше 13 900 000 (тринадцять мільйонів дев`ятсот тисяч) грн 00 коп, що підлягає погашенню у строк до 31 серпня 2018 року (включно).

1.12. Коригування Основного Боргу, що підлягає погашенню у строк до 31 серпня 2018 року (включно). Коригування Основного Боргу - перерахунок Основного Боргу в частині Товарів, ціна яких виражена в iноземній валюті відповідно до умов Договору Поставки.

1.1.3. Уci штрафні санкції (неустойка, пеня, штрафи) та збитки, передбачені статтею 8 Договору Поставки.

Згідно п. 1.2. Договору поруки, Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом вищезазначеного Договору поставки.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, у paзі порушення Боржником обов`язків за Договором Поставки Поручитель відповідає перед Кредитором солідарно з Боржником.

Поручитель зобов`язаний сплатити Кредитору несплачену Боржником суму протягом 3 (трьох) 6aнківських днів з моменту отримання вимоги, шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Кредитора.

Моментом сплати суми боргу Поручителем є дата зарахування такої суми на рахунок Кредитора.

У Розділ 5 Договору поруки сторони погодили набрання чинності договором з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (п. 5.1. Договору).

В силу положень п. 5.2. Договору поруки, цей Договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного Кодексу України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 року у справі №902/116/20, яке залишено без змін Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 року, встановлено прострочення виконання Основного зобов`язання, яке було предметом Договору поруки від 05.04.2020 року.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" 19 905 221,27 грн - основного боргу за Договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року; 1 126 190,15 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 1 979 281,45 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 2 907 744,03 грн - 15% штрафу; 244 234,67 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначена процесуальна презумпція імперативно застосовується судом, достатньою підставою для її застосування є сам факт наявності судового рішення, яке встановлює юридичні факти. котрі не потребують повторного дозування при розгляді інших справ.

Тому, суд критично оцінює доводи відповідачів відносно порушення позивачем строків надання доказів, так як встановлені при розгляді справи №902/116/20 обставини стосуються строків виконання основного грошового зобов`язання, котрі повинні встановлюватись судом при вирішенні питання щодо настання відповідальності поручителя.

Судом встановлено, що 01.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Покупець) укладено договір поставки № 1300020657 (а.с. 43-52, т. 1).

Відповідно п. 1.1.1 Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

Згідно п. 1.1.2 у відповідності до умов статті 5 Договору, Продавець може надавати Покупцю інформаційно-консультаційні послуги, спрямовані на оптимізацію використання азотних та отримання максимального врожаю.

Загальний об`єм плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідне до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5 %. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки, помножений на ціну (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.

В разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору (п. 8.1 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору.

У 2018 році на виконання умов укладеного договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснило поставку товарів ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 13 588 496,28 грн (встановлено Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 року у справі №902/116/20).

17.04.2018 року відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35 грн, що підтверджується коригуваннями кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за № 5190023642 на суму 132 149,71 грн, та за № 5190023679 на суму 739 324,64 грн.

04.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено Договір купівлі-продажу №1000037345, відповідно до якого відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04 грн,

Внаслідок того, що між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов`язання з оплати товару та сторони здійснили їх зарахування.

08.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Сторона 2) укладено договір №1000006994 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно п. 1.1 Договору Сторона 1 має зобов`язання перед Стороною 2 щодо оплати товару за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року в розмірі: 12 717 021,93 грн. Товар був поставлений упродовж 2018 року (Зобов`язання 1).

Згідно п. 1.2 Договору Сторона 2 має зобов`язання перед Стороною 1 за Договором № 1000046159 від 17.0112018 року в розмірі: 1 082 562,04 грн (Зобов`язання 2).

Для приведення у відповідність взаємних поставок та розрахунків, сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, домовились припинити Зобов`язання 1 та Зобов`язання 2 на суму у розмірі 1 082 562,04 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов`язань, в результаті чого з моменту підписання даного договору: зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 згідно Договору № 1000046159 від 17.11.2018 року на суму: 1 082 562,04 грн. погашено в повному обсязі; зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 згідно Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року на суму: 12 717 021,93 грн. погашено частково в сумі 1 082 562,04 грн (п. 2 Договору).

За змістом п. 3 Договору зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 з оплати поставленого товару за Договором поставки вказаним у п. 1.1 Договору у сумі 11 634 459,89 грн зберігають свою силу та підлягають виконанню Стороною 1 у порядку, визначеному вказаним Договором.

05.03.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Угоду про погашення боргу (а.с. 57, т. 1).

У відповідності до змісту п. 1 угода укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості Покупцем, що виникла на підставі договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що Покупець порушив умови оплати згідно Договору Поставки, у зв`язку із чим Сторони домовилися погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу в силу даної угоди.

Загальна сума основного боргу Покупця за договором поставки із врахуванням Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019 року складає 11 634 459,89 грн. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу Покупцем до 15.08.2019 року (включно) (п. 2 Угоди).

10.04.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково (а.с. 58, 59 т. 1).

Крім того, протягом 2019 року, позивачем здійснено поставки товару ТОВ «Ситковецьке» на загальну суму 8 770 761,38 грн.

ТОВ «Ситковецьке» не здійснено повної оплати за товар, поставлений у 2018 та у 2019 роках.

16.03.2020 року ТОВ «Ситковецьке» погашено частину заборгованості за поставлений товар в сумі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.06.2020 року закрито провадження у справі № 902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

Таким чином, заборгованість ТОВ «Ситковецьке» перед ТОВ «Суффле Агро Україна» становить 19 905 221,27 грн (22 359 257,66 грн (13 588 496,28 грн (поставка товару у 2018 році) + 8 770 761,38 грн (поставка товару у 2019 році) - 871 474,35 грн повернення товару - 1 082 562,04 грн зарахування зустрічної поставки - 500 000,00 грн погашено 16.03.2020 року).

Враховуючи позиції сторін та фактичні обставини справи, предметом спірних правовідносин є встановлення обставин стосовно обсягу зобов`язань, за які поручився ТОВ "Кузьминецьке", строку дії поруки, вирішення питань стосовно припинення поруки внаслідок виконання основного зобов`язання, погоджених сторонами строків пред`явлення кредитором вимог до поручителя, застосування до спірних правовідносин положень п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, згідно якого цей Закон також застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, в аспекті застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Суд констатує, що предметом спору є стягнення з Поручителя саме суми основного боргу за Договором поставки, тому судом надається оцінка спірним правовідносинам у межах предмету позовних вимог.

З приводу обсягу прав, які перейшли до поручителя за Договором поруки від 05.04.2018 року судом встановлено, що згідно п. 1.1.1. Договору ТОВ «Кузьминецьке» поручилося за виконання Основного Боргу за поставлені товари згідно ycix специфікацій до Договору Поставки, як укладених на момент укладення даного Договору поруки, так i таких, що будуть чи можуть бути укладені в майбутньому, однак в межах суми Основного Боргу не більше 13 900 000 (тринадцять мільйонів дев`ятсот тисяч) грн. 00 коп, що підлягає погашенню у строк до 31 серпня 2018 року (включно).

Отже, існує невідповідність у визначенні строку погашення основного зобов`язання у договорі поруки (до 31.08.2018 року) та договорі поставки (не пізніше 31.10.2018 року - п. 4.3 Договору).

Відповідно ч. 2 ст. 553 ЦК України в редакції від 07.03.2018 року, яка була чинною на момент укладення договору поруки, порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

ТОВ «Кузьминецьке» поручилося за часткове виконання основного зобов`язання за договором поставки, обмеживши свою ймовірну відповідальність 13 900 000,00 грн.

В силу ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Таким чином, слід розрізняти зміст забезпеченого зобов`язання та строк настання відповідальності поручителя.

Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Обов`язок ТОВ «Ситковецьке» за договором поставки, який кореспондує зобов`язанню позивача зі своєчасної поставки товару належної якості, полягав у своєчасній сплаті грошових коштів за поставлений позивачем товар.

Таким чином, зазначення у Договорі поруки невірної дати оплати вартості поставленого товару не впливає на зміст та розмір основного зобов`язання, за виконання якого поручилося ТОВ «Кузьминецьке».

Оскільки, сторонами поруки визначено конкретну суму, якою обмежується відповідальність поручителя, розмір якої не залежить від терміну поставок, так як обсяг поруки поширюється і на майбутні поставки.

Крім того, згідно п. 1.2. Договору поруки, ТОВ «Кузьминецьке» підтверджує обізнаність із змістом Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, зокрема зі змістом п. 4.3. Договору.

Тобто, ТОВ «Кузьминецьке» було обізнано з можливим строком виникнення обов`язку проводити розрахунок за порушення основного зобов`язання.

Враховуючи встановлені обставини та системне розуміння ст. ст. 509, 553 ЦК України, суд доходить висновку, що сторони договору поруки погодили усі істотні умови забезпеченого зобов`язання, даний договір недійсним не визнавався, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд звертає увагу, що при визначенні строку дії поруки сторони узгодили посилання на підстави припинення поруки, передбачені ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції від 07.03.2018 року

На момент підписання договору поруки позивачем поставлено ТОВ «Ситковецьке» продукції на суму 13 588 496,28 грн зі строком оплати не пізніше 31.10.2018 року, тому виникнення забезпеченого зобов`язання обумовлено наданням зі сторони ТОВ «Ситковецьке» на користь ТОВ «Суффле Агро Україна» додаткових гарантій належного виконання основного зобов`язання.

Станом на дату укладення Договору поруки, підстави її припинення законодавчо урегульовувалось (ЦК України у редакції від 07.03.2018 року) наступним чином:

- порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки;

- у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

- якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки, договір поруки не містить кінцевого строку дії договору, такий строк не визначено сторонами, отже на момент підписання забезпечувального зобов`язання діяв шестимісячний строк чинності поруки з моменту порушення виконання основного зобов`язання.

Представники сторін підтвердили у судовому засіданні, що підписуючи договір поруки вони мали на увазі шестимісячний строк для пред`явлення кредитором вимог до поручителя.

Суд критично оцінює доводи позивача, що сторони узгодили дію поруки з урахуванням можливого внесення законодавцем змін до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Такий висновок суду ґрунтується на дотриманні у спірних правовідносинах принципу правової визначеності, який є складовою конституційної засади: верховенство права.

Правовідносини сторін повинні бути чіткими, передбачуваними та чітко визначеними.

У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави у сферу його прав.

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абз. 4, абз. 6 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі від 2 березня 2015 року № 213?VIII від 23 січня 2020 року № 1-р/2020).

Суд вважає, що при укладенні договору поруки сторони жодним чином не могли передбачити внесення змін до ч. 4 ст. 559 ЦК України та збільшення строку дії поруки до трьох років.

Внесення таких змін суттєво впливає на рівність сторін у спірних правовідносинах та надає позивачу значну перевагу у пред`явленні вимог до поручителя.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що позивач мав шестимісячний строк для пред`явлення вимог до поручителя ТОВ «Кузьминецьке».

Як встановлено судом протягом 2018 року на виконання умов укладеного договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснило поставку товарів ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 13 588 496,28 грн.

Тобто, дана сума є Основним зобов`язанням, яке забезпечено порукою та частково охоплює предмет Договору поруки, котрий обмежено 13 900 000,00 грн суми основного боргу за договором поставки.

Різниця у сумі поставок за 2018 рік та предметом поруки становить 311 503,72 грн.

Враховуючи узгодження поручительства залежно від поставок товару, суд виходить з того, що оскільки виконання основного зобов`язання здійснюється частинами, то строк поруки також обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Тому, не суперечить предмету поруки поширення її дії на поставлений у 2019 році товар на суму 311 503,72 грн, оскільки дана обставина не збільшує розміру та обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

17.04.2018 року відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35 грн, що підтверджується коригуваннями кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за № 5190023642 на суму 132 149,71 грн, та за № 5190023679 на суму 739 324,64 грн.

04.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено Договорів купівлі-продажу №1000037345, відповідно до якого відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04 грн.

Зазначені обставини встановлено Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.08.2020 року у справі №902/116/20.

Таким чином, Основне зобов`язання виконано на суму 1 954 036,39 грн, що є наслідком припинення поруки у цій частині.

Оскільки, п. 4.3. Договору поставки визначено граничний строк розрахунку за поставлений у 2018 році товар - 31.10.2018 року, то починаючи з 01.11.2018 року відбулося прострочення виконання основного зобов`язання.

Отже, з 01.11.2018 року виникло право вимоги ТОВ «Суффле Агро Україна» до поручителя у розмірі 11 634 459,89 грн і розпочався перебіг шестимісячного строку вимоги забезпеченого зобов`язання.

Тому, сплив шестимісячного строку пред`явлення вимоги закінчувався 01.05.2019 року.

Як встановлено судом, 05.03.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Угоду про погашення боргу, згідно положень якої загальна сума основного боргу складає 11 634 459,89 грн. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу Покупцем до 15.08.2019 року (включно) (п. 2 Угоди).

При цьому, основний борг у сумі, вказаній в пункті 2 Угоди, підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2,0 % на місяць (24 % річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.01.2018 року (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно) (п. 3 Угоди).

За змістом п. 6 дана угода вступає в силу з моменту її підписання за винятком пунктів 2 та 3 Угоди, які вступають в силу під відкладальною умовою, а саме: з моменту укладення Іпотечного договору між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Іпотекодавець) на забезпечення зобов`язань Покупця, зазначених у пунктах 2-4 Угоди, предметом якого буде комплекс будівель та споруд, загальною площею 5485,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Вокзальна, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230), а також невід`ємне обладнання елеватора. Угода діє до її повного виконання Сторонами. Іпотечний договір видається за рахунок Покупця.

15.04.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки (а.с.94-102, т.1).

Тобто, п. п. 2, 3 Угоди вступили у дію 15.04.2019 року.

Таким чином, сторонами Основного зобов`язання продовжено строк його виконання з 31.10.2018 року до 15.08.2019 року.

Крім того, 10.04.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково (а.с.103-104, т. 1).

Таким чином, сторонами погоджено строки виконання грошових зобов`язань ТОВ «Ситковецьке» за поставлений у 2019 році товар до 31.10.2019 року, а отже і момент виникнення права вимоги за Договором поруки від 05.04.2018 року на суму 311 503,72 грн, починаючи з 01.11.2019 року.

Тому, строк вимоги до поручителя у даному випадку закінчувався б 01.05.2020 року.

В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України в редакції від 07.03.2018 року, порука припиняється також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тому, основним критерієм припинення поруки у даному випадку є встановлення обставин збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок внесених сторонами Основного зобов`язання змін до Договору поставки.

Під обсягом відповідальності поручителя суд розуміє саме розмір матеріальних вимог, які можуть бути пред`явлені кредитором до поручителя.

Тому, внесення інших змін до Основного договору, які не впливають на обсяг відповідальності поручителя не вливає на чинність поруки.

У такий спосіб законодавцем лише частково обмежено свободу сторін Основного зобов`язання на зміну його умов без згоди поручителя.

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд не одноразово наголошував на підставах припинення поруки у випадку внесення змін до Основного договору, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Зокрема, подібні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 569/8360/16-ц Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/13109/18 від 26.05.2020 року.

Однак, численні висновки Верховного Суду з даного питання зроблено у кредитних правовідносинах, де збільшення терміну дії поруки неодмінно призводить до збільшення тривалості нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, штрафних санкцій та інших платежів, нарахування яких залежить від строку дії зобов`язання.

Тому, наведені правові позиції Верховного Суду до спірних відносин, які досліджуються в рамках справи №902/636/20, не враховуються судом.

За матеріалами справи №902/636/20 розмір відповідальності ТОВ «Кузьминецьке» обмежено конкретною та остаточною сумою вимог за Основним зобов`язанням на рівні 13 900 000,00 грн.

Розмір вимог, за які поручилося ТОВ «Кузьминецьке» не залежить від строку їх виконання (позицію суду стосовно обсягу та змісту поруки наведено вище), оскільки до предмету поруки входить виконання зобов`язань за окремим поставками товару на зазначену суму.

Можливість пред`явлення до поручителя вимог зі сплати штрафних санкцій обмежено лише тими, які передбачені у Розділі 8 Договору, однак Угодою від 05.03.2019 року не внесено змір до цих положень Договору поставки.

Таким чином, внаслідок перенесення ТОВ «Суффле Агро Україна» та ТОВ «Ситковецьке» строків виконання основного зобов`язання з 31.10.2018 року на 15.08.2019 року не збільшився обсяг відповідальності ТОВ «Кузьминецьке».

Тому, підписання Угоди від 05.03.2019 року, яка набрала чинності 15.04.2019 року, не є підставою, в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України у редакції від 07.03.2018 року, для визнання поруки припиненою.

Не змінює правових наслідків припинення поруки у спірних правовідносинах, що є предметом спору у справі №902/636/20 і чинна редакція ч. 1 ст. 559 ЦК України, в частині визначення, що у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Оскільки, обсяг такої відповідальності існує протягом строку вимоги за договором поруки.

Строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань, словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14 та Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 910/2774/17.

Водночас, сторонам основного зобов`язання надано право вносити зміни до договору, якщо вони не збільшують обсяг відповідальності поручителя, як умову збереження чинності поруки

При цьому, сторони основного зобов`язання не можуть змінювати або подовжувати строк пред`явлення вимог за простроченим основним зобов`язанням, яке забезпечено порукою.

Даний строк виникає одномоментно та преклюзивним.

Тому, початок перебігу такого строку обумовлює також його закінчення зі спливом шестимісячного терміну.

Внаслідок укладення Угоди від 05.03.2019 року, яка вступила у дію в частині продовження строків оплати основного боргу 15.04.2019 року, фактично продовжено строк пред`явлення вимог за вимогами в сумі 11 634 459,89 грн, термін виконання яких настав 01.11.2018 року.

Такий строк для поручителя продовжено з кінцевої дати 01.05.2019 року (за первісними умовами п. 4.3. Договору поставки з терміном оплати до 31.10.2018 року) до 15.02.2020 року (за п.2 Угоди зі строком оплати до 15.08.2019 року).

Судом встановлено, що ТОВ «Суффле Агро Україна» направлено відповідачам вимоги за договором поруки 23.01.2020 року, та 01.04.2020 року, однак до суду позивач звернувся лише 22.04.2020 року (дата відмітки відділення поштового звязку на конверті, яким направлено позов до суду).

Підсумовуючи суд доходить висновку, що підписання Угоди від 05.03.2019 року не вплинуло на перебіг строку пред`явлення вимог до поручителя, який розпочався 01.11.2018 року на суму 11 634 459,89 грн.

Таким чином, шестимісячний строк за вимогами, котрі випливають з договору поруки на суму 11 634 459,89 грн сплинув 01.05.2019 року, тому станом на момент звернення до суду поруку у цій частині припинено.

Не впливають на такі висновки положення п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, на застосуванні якого наполягав представник позивача.

Згідно п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, цей Закон також застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

Дійсно ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою врегульовано підстави припинення поруки викладено у новій редакції: «Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання».

Тому, законодавцем продовжено до трьох років шестимісячні строки пред`явлення вимог до поручителів за договорами, у яких не передбачено строку поруки.

Даний закон введено в дію 04.02.2019 року.

Однак, суд вважає, що положення п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року не можуть мати зворотної дії в часі в аспекті застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України стосовно припинення Договорів поруки, які було укладено до введення його в дію.

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції від 07.03.2018 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Дана законодавча норма містить закінчений склад цивільного зобов`язання та умову виникнення відповідальності поручителя.

Така відповідальність настала 01.11.2018 року, закон набрав чинності 04.02.2019 року, тобто після формування зобов`язання в цілому.

Тому, внаслідок вступу у дію нової редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України, з урахуванням п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, законодавець, маючи намір по новому врегулювати кредитні правовідносини, втрутився у всі без виключення чинні правовідносини за договорами поруки, котрі було укладено з узгодженням сторонами усіх істотних умов до набрання ним чинності.

Незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин, зважаючи на те, що на дату набрання ним чинності (04 лютого 2019 року) строк виконання зобов`язань за кредитним договором від 15 вересня 2005 року № 2005-20-Ф вже настав (позиція Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 761/839/16-ц).

Така дія закону суперечить як загальним засадам цивільних правовідносин, так і положенням Основного Закону.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, акт цивільного законодавства може застосовуватись лише до тих відносин, які виникають після набрання ним чинності, поширення його дії на відносини, які уже виникли та продовжують існувати, порушує вимоги ст. 5 ЦК України.

Правовідносини між поручителем та сторонами Основного зобов`язання виникли ще 05.04.018 року, право вимоги з 01.11.2018 року, тобто до вступу у дію нової редакції ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Тому, зазначення у п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року про те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію суперечить загальним засадам цивільного законодавства і не може застосовуватись при розгляді цієї справи.

Положення ст. 5 ЦК України втілює у цивільних правовідносинах імперативний припис ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, закон може мати зворотну дію у часі виключно за однієї умови: пом`якшення або скасування відповідальності особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 року в рамках розгляду справі №1-7/99 дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Тобто, Конституційним судом розтлумачено лише другу частину ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії закону про відповідальність фізичної особи.

Тлумачення першої частини ч. 1 ст. 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі) не обмежено за суб`єктним складом, тому на думку суду може застосовуватись до усіх законів, котрі також впливають на правовідносини між юридичними особами.

Такий підхід є продовженням та втіленням засади верховенства права (ст. 8 Конституції України) та принципу правової визначеності як її невід`ємної складової.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має, найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі, зокрема передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абз. 3 пп. 3.1 п. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року №17-рп/2010).

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і не двозначності правової норми (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Принцип верховенства права передбачає внесення законодавчих змін із визначенням певного перехідного періоду (розумного часового проміжку між офіційним оприлюдненням закону і набранням ним чинності), який дасть особам час для адаптації до нових обставин.

Тривалість перехідного періоду при зміні правового регулювання суспільних відносин має визначати законодавець у кожній конкретній ситуації з урахуванням таких критеріїв: мети закону в межах правової системи і характеру суспільних відносин, що ним регулюються; кола осіб, до яких застосовуватиметься закон, і їх здатності підготуватися до набрання ним (його новими положеннями) чинності; інших важливих обставин, зокрема тих, що визначають час, необхідний для набрання чинності таким законом (абзаци 4, 5 підпункту 4.1 пункту 4 Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).

Втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни юридичного регулювання у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими (абзаци другий - четвертий підпункту 2.2 пункту 2 Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі від 23 березня 2017 року № 1989-VIII від 5 червня 2019 року № 3-р(І)/2019).

З огляду на зазначені висновки Конституційного Суду, застування положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, з урахуванням зворотної дії у часі п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, суперечить принципу правової визначеності, оскільки збільшує строк відповідальності поручителя, скасовує легітимні очікування останнього на припинення зобов`язання, визначеного договором поруки, покладає надмірний тягар з виконання зобов`язання.

Суд також враховує, що і Кредитор добровільно погодився на застосування шестимісячного строку дії поруки, тому посилання на необхідність застосування норм даного закону суперечить добросовісній діловій практиці.

Відносно правовідносин у справі №902/636/20, то нормами п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року без згоди сторін збільшено строк дії поруки, який первісно сторонами обмежено з посиланням на редакцію ч. 4 ст. 559 ЦК України, яка передбачала шестимісячний строк вимог до поручителя.

Тому, застосування даного положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року та ч. 4 ст. 559 ЦК України у новій редакції суперечить ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України.

На підставі чч. 6, 7 ст. 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Отже, суд доходить висновку, що п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, згідно якого цей Закон також застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, в аспекті застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції від 04.02.2019 року стосовно припинення поруки, у разі коли строк припинення не встановлено у договорі поруки, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя, суперечить ст. 8, ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Тому, суд застосовує при вирішенні справи норми Конституції України як норми прямої дії, зокрема ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Оскільки, ГПК України не встановлено кінцевого строку звернення до Верховного Суду з поданням щодо неконституційності закону, враховуючи, що рішення суду набирає чинності з підстав, визначених ст. 241 ГПК України, відповідне подання слід направити після вступу рішення у закону силу.

Отже, вимоги до ТОВ «Кузьминецьке» в сумі 11 634 459,89 грн пред`явлено з порушенням шестимісячного строку існування права вимог до поручителя, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вимоги в сумі 11 634 459,89 грн до солідарних боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" є похідними від вимог до первісного поручителя, ґрунтуються на порушенні зобов`язання забезпеченого порукою, тому також не підлягають задоволенню у даній частині позовних вимог.

З приводу можливості задоволення позову в частині вимог на суму 311 503,72 грн суд виходить з наступного.

Першочергово суд вважає за доцільне засувати підстави виникнення солідарного зобов`язання на стороні відповідачів.

Судом встановлено, що 19.06.2019 року Протоколом Загальних Зборів ТОВ «Кузьминецьке» складено Розподільчий баланс про припинення товариства шляхом поділу, у якому зазначено про перехід усіх зобов`язань перед кредиторами, дебіторами, в тому числі з організації, обліку та оплати праці, право оренди земельних ділянок, речові права на земельні ділянки, всі активи і пасиви переходять до новоутворених товариств - правонаступників - ТОВ «Кузьминецьке Плюс» і ТОВ «Кузьминецькке Л» у відповідних частках.

Детальне розшифрування поточних зобов`язань, що переходять до правонаступника ТОВ «Кузьминецьке Л» визначені у Додатках 1, 2,3.

У різі, якщо після підписання розподільчого балансу виникнуть нові зобов`язання ТОВ «Кузьминецьке» перед третіми особами, не зафіксовані у наведеному балансі на момент його підписання та затвердження, та які випливають з правовідносин, що мали місце та виникли до підписання та затвердження даного балансу - переходять до ТОВ «Кузьминецьке Л».

Право оренди земельних ділянок, яке переходить до правонаступників ТОВ «Кузьминецьке Л» та ТОВ «Кузьминецьке Плюс» визначено у Додатку 4 та Додатку 5 відповідно.

Таким чином, при складенні розподільчого балансу, без згоди кредитора ТОВ «Суффле Агро Україна», ТОВ «Кузьминецьке» передано зобов`язання двом новоствореним юридичним особам.

Суд констатує, що станом на момент складення розподільчого балансу ТОВ «Кузьминецьке», з урахуванням положень Угоди від 05.03.2019 року не було прострочено виконання грошових зобов`язань за Основним договором на суму 11 634 459,89 грн, оскільки строк виконання за поставками 2018 року продовжено до 15.08.2019 року.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, до розподільчого балансу повинні включатися усі без виключення права щодо вимог кредиторів. При цьому законодавець не вказує на обовязкове прострочення таких зобов`язань, як умови включення до розподільчого балансу.

Однак, будучи обізнаним про укладення Договору поруки від 05.04.2018 року ТОВ «Кузьминецьке» не включено відповідні зобов`язання до розподільчого балансу, не передбачено правонаступника за договором поруки.

Також, передбачаючи перехід зобов`язань, які виникнуть після складення розподільчого балансу лише до ТОВ «Кузьминецьке Л» не отримано згоду кредитора ТОВ «Суффле Агро Україна» на заміну сторони у зобов`язанні, що суперечить вимогам ст. 518 ЦК України.

Суд також вважає, що наведене формулювання у розподільчому балансі відносно переходу зобов`язань, які виникнуть після складення розподільчого балансу, до одного правонаступника не може підтверджувати переходу зобов`язань за Договором поруки від 05.04.2018 року, оскільки зобов`язання, котрі випливають із даного договору уже існували на моменту затвердження розподільчого балансу, однак не були простроченими.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 6 ст. 107 ЦК України, якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється.

Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи (Постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано: якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що «у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації».

Таким чином, внесення запису про припинення юридичної особи у процесі поділу є не виключною підставою переходу прав та обов`язків до новостворених юридичних осіб.

Даний висновок обумовлено також тим фактом, що права та обов`язки виникають з юридичних актів та юридичних вчинків, а не записів у державному реєстрі.

Таким чином, ті обставини, що відомості про припинення ТОВ «Кузьминецьке» не внесено до Державного реєстру не впливає на виникнення зобов`язань за Договором поруки від 05.04.2018 року у ТОВ «Кузьминецьке Л» і ТОВ «Кузьминецьке Плюс».

Проаналізувавши Розподільчий баланс ТОВ «Кузьминецьке» та Додатки до нього, які оглянуто судом у матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Кузьминецьке Л» і ТОВ «Кузьминецьке Плюс, судом встановлено, що при поділі визначено перелік контрагентів ТОВ «Кузьминецьке», права та зобов`язання по відносинам з якими переходять до правонаступників.

Надані сторонами документи, які стосуються поділу ТОВ «Кузьминецьке», не містять відомостей стосовно передачі прав та обов`язків перед ТОВ «Суфле Агро Україна» згідно Договором поруки від 05.04.2018 року.

Однак, за приписами ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Тому, до Розподільчого балансу ТОВ «Кузьминецьке» мали бути внесені усі зобов`язання, незалежно від підстав їх виникнення та настання строку виконання зобов`язання.

Отже, відповідачами порушено вимоги ч. 2 ст. 107 ЦК України.

Суд також враховує, що шляхом поділу та складення розподільчого балансу відповідачами протиправно без згоди кредитора змінено боржника у зобовязанні, що суперечить вимогам ст. ст. 518-522 ЦК України.

Тому, позивач управнений вимагати захисту своїх прав.

Враховуючи не дотримання при складенні розподільчого балансу вимог ст. ст. 107, 518 ЦК України та відсутності відомостей щодо переходу обов`язків за Договором поруки від 05.04.2018 року, суд доходить висновку про виникнення у відповідачів солідарного обов`язку перед ТОВ «Суфле Агро Україна», в розумінні ч. 6 ст. 107 ЦК України.

Як встановлено судом строк вимоги до поручителя та солідарних боржників по зобов`язаннях за поставленим товаром протягом 2019 року, з урахуванням положень п. 4.3. Договору поставки від 01.01.2018 року та п. 1 Додатку №1 до Договору поставки від 10.04.2019 року, у розмірі 311 503,72 грн розпочався 01.11.2019 року і спливав 01.05.2020 року.

Тому, звернувшись до суду 22.04.2020 року позивачем дотримано строку пред`явлення вимог до ТОВ «Кузьминецьке» у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, враховуючи наведене вище розуміння судом ч. 6 ст. 107 ЦК України позов своєчасно пред`явлено на суму 311 503,72 грн до відповідачів.

Не впливає на можливість задоволення позову у цій частині сплата 16.03.2020 року ТОВ «Ситковецьке» частини заборгованості за поставлений товар в сумі 500 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.06.2020 року закрито провадження у справі № 902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

Дана ухвала не оскаржена сторонами, також не висловлено заперечень відносно періоду заборгованості, за який зараховано сплачені кошти.

Припинення 01.05.2019 року поруки в частині вимог за поставками у 2018 році на суму 11 634 459,89 грн не позбавляло можливості ТОВ «Ситковецьке» виконувати основне зобов`язання перед ТОВ «Суффле Агро Україна».

Відтак дана оплата зарахована на погашення зобов`язань 2018 року та не впливає на чинність вимог за поставками 2019 року.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 311 503,72 грн.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, згідно ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового слід пропорційно залишити за позивачем в сумі - 203 829,60 грн.

Водночас, на відповідачів слід у рівних частинах покласти понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним вимогам (2,24% ціни позову) в сумі 4 670,40 грн, тобто на кожного відповідача по 1 556,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вх. №338/20 від 27.04.2020 року) задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (вул. Південна, буд.55, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд.43, село Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068) 311 503,72 грн заборгованості за Договором поруки від 05.04.2018 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (вул. Південна, буд.55, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 670,40 грн, у рівних частинах, тобто по 1 556,80 грн з кожного.

4. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд.43, село Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712), Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (вул. Південна, буд.55, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700) в частині вимог про солідарне стягнення 11 634 459,89 грн заборгованості за Договором поруки від 05.04.2018 року.

5. Звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності та відповідності вимогам ст. 8, ч.1 ст. 58 Конституції України п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018 року, згідно якого цей Закон також застосовується до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, в аспекті застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України в редакції змін від 04.02.2019 року стосовно припинення поруки, у разі коли строк припинення не встановлено у договорі поруки, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 203 829,60 грн залишити за позивачем.

7. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 07 грудня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Богдана Хмельницького, буд.43, село Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068);

3,4 - відповідачу 1 та відповідачу 2 (вул. Слободи, буд.11, село Кузьминці, Гайсинський район, Вінницька область, 23712);

5 - відповідачу 3 (вул. Південна, буд.55, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700);

6 - третій особі (вул. Мандролька, буд.19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865)