Ухвала суду № 93322598, 04.12.2020, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-227/11

Номер провадження: 6/511/97/20

04.12.2020 Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Ільяшук А.В.

за участю секретаря судового засідання Плохотнюк Н.С.,

майнового поручителя за договором іпотеки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, заяву приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича, про зміну способу виконання, -

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2020 року приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерій Миколайович звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з заявою про зміну способу виконання.

З даної заяви вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича знаходиться виконавче провадження АСВП №61936699 з примусового виконання виконавчого листа №2-227/2011 від 25.07.2012 року виданого Роздільнянським районним судом Одеської області.

В резолютивній частині рішення вказано: «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №325-08/П-3 від 23.07.2008 року, що станом на 22.02.2012 року становить 38 545,77 дол. США та 77 256,86 гривен, звернути стягнення на предмет іпотеки –нерухоме майно – житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,060 га Роздільнянської міської ради Одеської області, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Роздільнянської міської ради Одеської області 31.01.2008 року на підставі рішення №202 від 27.12.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства.»

Боржником - ОСОБА_1 було надано приватному виконавцю заяву, в якій він вказує, що погоджується з рішенням суду, зобов`язується його виконувати, також зазначає, що ним було приватизовано земельну ділянку, на якій розташовано будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вже після передачі даного будинку в іпотеку ПАТ АТ «Укргазбанк». Боржник вказує, що крім пенсії інших доходів не має, і тому просить звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку.

На підставі викладеного, приватний виконавець просить суд задовільнити заяву про зміну способу виконання у виконавчому провадженні № 2-227/2011 від 25.07.2012 року виданого Роздільнянським районним судом Одеської області та надати дозвіл на реалізацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви приватного виконавця, та вказав, що він не надавав дозволу щодо реалізації земельної ділянки. Заяву писав під диктовку приватного виконавця, та не усвідомлював правові наслідки.

Приватний виконавець Притуляк Валерій Миколайович надіслав на адресу суду заяву про розгляд подання без його участі, заявлені вимоги підтримує, та просить задовольнити.

Дослідивши матеріали заяви, вислухавши думку учасників, суд прийшов до наступних висновків.

30 травня 2012 року Роздільнянським районним судом Одеської області ухвалено рішення, згідно якого позовну заяву Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 28.08.2006 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Суворовським РВУМВС України в Одеській області 23.03.2007 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк» (03087, м.Київ, вул. Єреванська,1, поштова адреса: 01004, м.Київ, вул..Червоноармійська,39, код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478, рахунок № НОМЕР_6 ), заборгованість за Кредитним договором №325-08/П-3 від 23 липня 2008 року, яка становить 38 545,77 доларів США та 77256,86 гривень, з яких: залишок по кредиту - 22564,78 дол. США; заборгованість по кредиту прострочена - 4003,67 дол. США; прострочена заборгованість по сплаті процентів - 11977,32 дол. США; пеня за прострочену сплату кредиту –13232,57 гривень; пеня за прострочену сплату процентів – 64024,29 гривень.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №325-08/П-3 від 23.07.2008 року, що станом на 22.02.2012 року становить 38 545,77 дол. США та 77 256,86 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно – житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,060 га Роздільнянської міської ради Одеської області, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Роздільнянської міської ради Одеської області 31.01.2008 року на підставі рішення №202 від 27.12.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що 28 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження №61936699, за виконавчим листом №2-227/2011, який виданий 25.07.2012 року Роздільнянським районним судом Одеської області, боржиник ОСОБА_1 .

Постановою від 28 квітня 2020 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 70,40 кв.м., житловою площею 36,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Роздільнянської міської ради №566 від 19 вересня 2008 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0807 гектарів. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Приватним виконавцем долучено заяву ОСОБА_1 , згідно якої останній повідомляє, що ним була приватизована земельна ділянка під будинком, після того, як він оформив іпотеку на будинок. Він є пенсіонером, та отримує пенсію у розмірі 3 400 гривень, та інших доходів не має. У зв`язку з чим просить звернути стягнення на будинок та землю для погашення заборгованості по рішенню суду.

На запит суду надійшла довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, згідно якої за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї/зареєстрованих/входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Положення частини 3 статті 435 ЦПК України, визначають, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закону), за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Доспозиція частини 3 статті 33 Закону, визначає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У свою чергу, згідно частини 1 статті 50 Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Станом на час розгляду заяви приватного виконавця, рішення суду не виконано, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 2-227/11.

Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 2-1927/11) від 04 травня 2020 року, зазначив, що при вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

З цього приводу суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно допуску до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язались поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, – а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, – і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Проте, суд зазначає, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №325-08/П-3 від 23.07.2008 року, звернено стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно – житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,060 га Роздільнянської міської ради Одеської області, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Роздільнянської міської ради Одеської області 31.01.2008 року на підставі рішення №202 від 27.12.2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб`єктом оціночної діяльності згідно чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15 висловив правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Аналіз наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.

Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 цього Закону протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то не може бути підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) зроблено висновок про те, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерієм Миколайовичем, не доведено наявність підстав для зміни способу виконання у виконавчому провадженні № 2-227/2011 від 25.07.2012 року, оскільки не наведено жодних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Керуючись статтями 260, 353, 435 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича, про зміну способу виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня винесення ухвали на підставі пункту 15.5 Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя : Ільяшук А. В