Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 461/2930/20
Провадження № 1-кс/461/7838/20
УХВАЛА
01.12.2020 року,слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
за участі
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції уЛьвівській області,старшого лейтенантаполіції ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12019140000000601 від 16 липня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшло відповідне клопотання слідчого, яке вмотивоване тим, що в ході досудового розслідування встановлено, що особи ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького», використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, проігнорували вимоги Статуту підприємства та законодавства України, передавши майно державного підприємства в користування без укладення договору оренди державного майна за встановленою законодавством процедурою.
Зазначає, що ним було проведено обшук у м.Львів,вулиця Любінська,168,тобто вприміщенні дефункціонує державнепідприємство «Міжнароднийаеропорт «Львів»ім.Данила Галицького»,де буловиявлено ряддокументів. Тому, просить слідчого суддю надати дозвіл на арешт документів, які було визнано речовими доказами.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовільнити в повному обсязі.
Захисник, в судовому засіданні зазначив, що клопотання слідчого про накладення арешту датоване 27 листопада 2020 року, тоді як постанова про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні предмети, які були вилучені - винесена слідчим 28 листопада 2020 року. У зв`язку з цим, керуючись положеннями Кримінально-процесуального кодексу України, у задоволенні клопотання просив відмовити.
Представник власника документів в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КК України, неприбуття слідчого, прокурора, власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12019140000000601 від 16 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_7 , від 23 листопада 2020 року, було надано дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні (нежитловому приміщенні) за адресою м. Львів, вулиця Любінська, 168, тобто в приміщенні де функціонує державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», де було виявлено ряд документів.
В ході проведення обшуку було виявлено та вилучено певні документи, внаслідок чого, слідчим було ухвалено постанову від 28 листопада 2020 року, про їх визнання речовими доказами у кримінальному провадженні. Тому, 30 листопада 2020 року, слідчий звернувся до слідчого судді з метою накладення арешту на документи, які були вилучені під час проведення обшуку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.
уданому провадженніпрокурор не навів достатніх підстав вважати, що документи відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України,для накладення арешту на майно не вбачається.
Долучена до клопотання прокурора постанова слідчого СУ ГУНП у Львівській області від 28 листопада 2020 року, про визнання майна речовим доказом датована пізніше, ніж клопотання про накладення арешту, тому слідчий суддя вважає що воно є лише формальним, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1ст. 98 КПК України.
Слідчий суддя зазначає,що органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що майно, на яке прокурор та слідчий просять накласти арешт, має важливе доказове значення для доведення будь якої з обов`язкових ознак кримінального провадження, що розслідується -та воно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також слідчий суддя вважає за необхідне відмітити, що в прохальній частині слідчим не вказано між ким саме було укладено договори, щодо яких просять надати дозвіл на арешт, тобто встановити що саме ці договори є знаряддям вчинення злочину чи містять іншу інформацію неможливо, як неможливо встановити й те, що ці договори оренди стосуються господарських відносин з саме ТзОВ «ДРІМ КАРД СІСТЕМ МЕНЕДЖЕМЕНТ» чи з іншими суб`єктами господарської діяльності.
Отже, слідчий суддя прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надано допустимих, в розумінніст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий або опосередкований зв`язок перелічених договорів з фірмою ТзОВ «ДРІМ КАРД СІСТЕМ МЕНЕДЖЕМЕНТ», яка зазначена у мотивувальній частині клопотання слідчого, з подією кримінального правопорушення, та як наслідок, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у даному кримінальному провадженні, визначенимст. 98 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні клопотання слідчого слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції уЛьвівській області,старшого лейтенантаполіції ОСОБА_6 про накладення арешту на документи, які були вилучені 27 листопада 2020 року, під час проведення обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2020 року, у кримінальному провадженні № 12019140000000601, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України - відмовити.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини.
Повний текст ухвали проголошений 04 грудня 2020 року о 16 год. 15 хв.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 93318954, Галицький районний суд м. Львова було прийнято 01.12.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 461/2930/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: