Рішення № 93310243, 26.11.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3986/18

н/п 2/953/126/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.

за участю секретаря - Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надії Юльянівні, треті особи: Служба у справах дітей Київського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, АТ «Акцент-Банк» про визнання договору іпотеки недійсним, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надії Юльянівни, третя особа: Служба у справах дітей Київського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання договору іпотеки недійсним, в якому просить суд визнати недійсним договір іпотеки квартир № HAD0GK01270042 від 28.02.2007року укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гончаренко Н.Ю, зареєстрований в реєстрі № 926.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.02.2007року між позивачем та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № HAD0GK01270042, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії на суму 32124,10 доларів США. В якості забезпечення зобов`язань за даним договором між позивачем та банком було укладено договір іпотеки HAD0GK01270042, посвідчений ПН ХМНО Гончаренко Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі №926, відповідно до якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані та постійно проживають позивач з дружиною та сином ІНФОРМАЦІЯ_1 . В момент підписання договору іпотеки малолітній син позивача мав право користуватись зазначеною квартирою та передача квартири в іпотеку порушила права дитини, оскільки відсутня попередня згода органів опіки та піклування на підписання договору іпотеки. Відсутність згоди органу опіки на підписання договору іпотеки є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Ухвалами суду було відкрито провадження, витребувані докази, справу призначено до судового розгляду та залучено до участі у справі правонаступника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - АТ «Акцент-Банк».

В судове засідання відповідач, ПН ХМНО Гончаренко Н.Ю., не з`явилась, повідомлялась судом належним чином, надала заперечення на позов, в яких зазначає, що предметом спірного договору іпотеки була квартира, яку позивач купив на своє ім`я в день укладання договору іпотеки 28.02.2007року. В цей же день договір був посвідчений нотаріально. Малолітня дитина не була ні користувачем, ні власником купленої квартири, а тому згода органів опіки та піклування в даному випадку не вимагалась.

Відповідача, АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином. Представником відповідача, АТ КБ «Приватбанк», надано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що саме позивач при укладанні договору іпотеки приховав можливий факт користування квартирою його малолітньою дитиною. Крім того, з документів доданих до позову не вбачається, що на момент укладання договору іпотеки право користування спірною квартирою мав малолітній син позивача. Також представник банку просить справу розглянути без його участі.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначає, що договір купівлі-продажу квартири, кредитний договір та договір іпотеки укладались одночасно, а тому позивач разом з дружиною та сином не могли на момент укладання договору іпотеки бути зареєстрованими у квартирі. Позивач зазначає, що його неповнолітній син мав право користуватись квартирою, яка передана в іпотеку.

Третя особа, Служба у справах дітей по Київському району, в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом належним чином, надала заяву, в якій просить рішення прийняти на розгляд суду з врахуванням інтересів дитини.

Третя особа АТ «Акцент-банк» в судове засідання не з`явилась, повідомлялась судом належним чином.

Суд, дослідивши надані докази приходить до наступного.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 28.02.2007р. між позивачем та банком був укладений кредитний договір № HAD0GK01270042 про надання позивачу кредитних коштів у вигляді невідновлюваної лінії в сумі 32124,10 дол. США..

Для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк», 28.02.2007року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір іпотеки № HAD0GK01270042, посвідчений ПН ХМНО Гончаренко Н.Ю.

Предметом договору іпотеки є нерухоме майно, а саме квартира за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі продажу від 28.02.2007 року.

Згідно статуту АТ КБ «Приватбанк» (який міститься в загальному доступі) - організаційно-правова форма Банку - акціонерне товариство ; тип акціонерного товариства - приватне. Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов`язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "ПриватБанк".

Право вимоги за кредитним договором № HAD0GK01270042 від 28.02.2007року укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було відступлене АТ «Акцент-Банк» згідно договору факторингу від 01.11.2007року.

Позивач, ОСОБА_1 , має малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані : позивач ОСОБА_1 з 07.03.2007року, дружина позивача ОСОБА_3 з 25.05.2009року та син ОСОБА_2 з 16.04.2015року.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої/неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини щодо житлового приміщення.

Отже, вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.

Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Малолітня дитина позивача має право користування житлом, як члени сім`ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», та зберігає це право протягом часу перебування його в іпотеці, і на час вирішення справи цього права не позбавлені.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що: дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків; сама по собі відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування не є беззаперечною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 20.11.2019року № 520/15250/15-ц.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі «Ейрі проти Ірландії» (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним позивач зазначив факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, проте не послався на факти порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, не надав суду жодного доказу про обмеження дитини в праві користування предметом іпотеки на час дії договору. При цьому, судом враховується, що договір іпотеки та договір купівлі продажу квартири, яка і є предметом іпотеки, були укладені в один день 28.02.2007року та на момент укладання договору іпотеки ні позивач, ні його дружина, а також малолітня дитина не були зареєстровані та не мешкали у квартирі, яка є предметом іпотеки. Сам факт наявності у іпотекодавця на момент укладання договору малолітньої дитини не свідчить безумовно про порушення житлових прав дитини.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що при укладенні спірного договору право малолітньої дитини на користування житлом було порушено. Відтак відсутність згоди органу опіки та піклування при укладенні зазначеного договору не призвело до зменшення чи обмеження житлових прав дитини.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 757/60219/16-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, місто Київ, вул. Грушевського, б.1Д), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Надії Юльянівні (61001, м.Харків, пр-т Гагаріна,б.43), треті особи: Служба у справах дітей Київського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (61002, м.харків, вул.Чернишевська, б.55), АТ «Акцент-Банк» (49074, м.Дніпро, вул.Батумська, б.11, код 14360080) про визнання договору іпотеки недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2020р.

Суддя Бородіна Н.М.