Рішення № 93308674, 25.11.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1880/19

Номер провадження 2/541/676/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 листопада 2020 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Городівського О. А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.

представник позивача Лисенко Р.О.

відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Сидоренка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку загального провадження за позовом Миргородської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

установив:

Позивач Миргородська міська рада Полтавської області звернулася до відповідача з позовною заявою, В обґрунтування своїх позовних вимоги зазначила, що згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №1698 від 22.06.2016 року відповідач став власником нежитлової будівлі КП «Шашлична» загальною площею 234,5 кв.м. та інших будівель, а саме сараї-5 шт., вбиральня та навіс, які є невід`ємною частиною об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані за земельних ділянка Миргородської міської ради площею 461 кв.м. кадастровий номер 5310900000:50:027:0053 та площею 113 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:027:0057. Дані об`єкти нерухомого майна знаходяться в межах м. Миргорода та до 17.12.2018 року були розміщені на землях комунальної власності. З моменту коли ОСОБА_1 стала власником вищевказаного нерухомого майна і до 17.12.2018 року відповідачем землекористування відповідно до чинного законодавства України не було оформлено. В зв`язку з цим, відповідачем безпідставно збережені кошти у вигляді плати за користування земельними ділянками. На підставі вищенаведеного представника позивача прохав стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками: площею 461 кв. м. кадастровий номер 5310900000:50:027:0053 та площею 113 кв.м., кадастровий номер 5310900000:50:027:0057 за період з 07.10.2016 по 17.12.2018 включено у сумі 230224 грн. 79 коп. та судові витрати у розмірі 3453,37 грн.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду від 29 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання (а.с.46).

13 березня 2020 року заочним рішенням позовні вимоги Миргородської міської ради задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2020 року заочне рішення скасовано, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву не скористався.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Сидоренко Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечили, вказували на невірності розрахунку позивача, окрім того зауважили, що два роки будівля не використовувалася.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 червня 2016 року, ОСОБА_1 , за результатами проведення електронних торгів, набула право власності на нежитлову будівлю КП «Шашлична», що знаходиться в АДРЕСА_2 , та в цілому складається з : КП «Шашлична» А-1, загальною площею 234,5, кв.м., підвалу А, сараю Б, сараю В, сараю Г,сараю З, сараю Ж, вбиральні Є, навісу И, яке посвідчене приватним нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Полтавської області Гілем Д.В. (а.с.95).

З набуттям відповідачем цього права, Миргородська міська рада Полтавської області пов`язує необхідність оформлення землекористування, ділянками, на яких розташоване нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що нерухоме майно, яке набуте відповідачем, розміщено на двох земельних ділянках які належать до комунальної власності, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 53100900000:50:027:0053 площею 461 кв. м. та 53100900000:50:027:0057 площею 113 кв. м.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що речові права на вказані ділянки зареєстровані. Окрім того, запис в реєстрі про земельну ділянку з кадастровим номером 53100900000:50:027:0053 має відомості про актуальні об`єкти нерухомого майна, а саме про: нежитлову будівлю КП «Шашлична», що знаходиться в АДРЕСА_2 , та в цілому складається з : КП «Шашлична» А-1, загальною площею 234,5, кв.м., підвалу А, сараю Б, сараю В, сараю Г,сараю З, сараю Ж, вбиральні Є, навісу И. (а.с.12-13).

Земельні ділянки з кадастровими номерами 53100900000:50:027:0053 та 53100900000:50:027:0057 зареєстровані в Державному земельному кадастрі (а.с.18-20,21-23).

11.05.2018 року Миргородська міська рада надіслала відповідачу, ОСОБА_1 , претензію, на сплату коштів за фактичне землекористування земельними ділянки з кадастровими номерами 53100900000:50:027:0053 та 53100900000:50:027:0057 (а.с.25-27). Претензія отримана 17.05.2018 року (а.с.28)

16.10.2018 року Миргородська міська рада повторно надіслала відповідачу, ОСОБА_1 , претензію, на сплату коштів за фактичне землекористування земельними ділянки з кадастровими номерами 53100900000:50:027:0053 та 53100900000:50:027:0057 (а.с.29-31). Претензія отримана 20.10.2018 року (а.с.32)

Сторонами по справі визнається та обставина, що договорів з приводу землекористування земельними ділянками з кадастровими номерами 53100900000:50:027:0053 та 53100900000:50:027:0057 за період з 07.10.2016 по 17.12.2018 не укладалося.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі N 6-88цс13).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України, в ред чинній на момент виникнення правовідносин). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 травня 2018 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цивільній справа N 629/4628/16-ц.

Зі встановлених обставин, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Позивачем доведено фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка на момент виникнення спірних правовідносин, належала територіальній громаді м Миргород та перебувала у комунальній власності.

Разом з тим, на переконання суду, необґрунтованими є доводи позивача, щодо фактичного використання відповідачем двома земельними ділянками з кадастровими номерами 53100900000:50:027:0053 та 53100900000:50:027:0057.

Миргородська міська рада, позовні вимоги пов`язувала з фактом набуття ОСОБА_1 нежитлової будівлі КП «Шашлична» за адресою АДРЕСА_2 .

Зі свідоцтва на нежитлову будівлю, вбачається, що вказаний об`єкт нерухомості з КП «Шашлична» А-1, загальною площею 234,5, кв.м., підвалу А, сараю Б, сараю В, сараю Г,сараю З, сараю Ж, вбиральні Є, навісу И.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що всі вищеперелічені складові нежитлової будівлі розміщенні виключно на земельній ділянці з кадастровим номером 53100900000:50:027:0053.

Вказане також підтверджується даними Державного земельного кадастру. Зокрема, на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 53100900000:50:027:0057 відсутні позначення, будь-яких, об`єктів нерухомості (а.с.19).

Тому, на переконання суду, позовні вимоги в даній частині є необгрутованими та недоведеними, що є наслідок відмови у їх задоволенні.

Обґрунтовуючи розмір позовних вимог, стороною позивача підготовано Розрахунок безпідставно збережених коштів за користуванння без правовстановлюючих документів земельною ділянкою з кадастровим номером 53100900000:50:027:0053, площею 461 кв. м. за період з 07.10.2016 по 17.12.2018 (а.с.41).

Верховним Судом у постанові від 11.02.2019 за наслідками перегляду судових рішень у справі №922/391/18, зауважено на обов`язку суду перевірити розрахунок коштів на предмет обґрунтованості порядку та підстав нарахування.

Так, з Розрахунку вбачається, що розмір безпідставно збережених коштів, обраховувався виходячи з розміру нормативної грошової оцінки взятий як за всю земельну ділянку з кадастровим номером 53100900000:50:027:0053, площею 461 кв.м.

Однак, в ході судового розгляду стороною відповідача наголошувалося, що тривалий час, після її придбання, нежитлова будівля не використовувалася за призначенням, а тому розрахунок має здійснюватися із фактично зайнятої земельної ділянки, нежитловою будівлею.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками касаційного перегляду судових рішень у цивільній справі N 629/4628/16-ц, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказала, що суди також не з`ясували, чи користується відповідач земельними ділянками лише в межах його об`єктів нерухомого майна або більшою площею, а відтак, чи не ґрунтується на припущеннях встановлення комісією орієнтовної площі для обрахунку збитків.

У відповідності до ч.6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За відомостями Державного земельного кадастру щодо експлікації земельних угідь земельної ділянки з кадастровим № 53100900000:50:027:0053, площа під капітальними одноповерховими будівлями складає 289 кв. м.

Таким чином, стороною позивача доведено використання відповідачкою, ОСОБА_1 , без відповідної правової підстави, земельною ділянкою в межах нежитлової будівлі КП «Шашлична» та її складових елементів, що згідно Державного земельного кадастру займає площу у 289 кв. м.

Суд наголошує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається я на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Отже сторона яка посилається на ті чи інші обставини має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказів фактичного використання всієї площі земельної ділянки з кадастровим № 53100900000:50:027:0053 матеріали справи не містять. Доказування даної обставини зводиться лише до припущень, що є недопустимим під час судового провадження.

Тому, на переконання суду, позов підлягає до часткового задоволення, тобто стягненню підлягають кошти, за користування земельною ділянкою в межах об`єкта нерухомого майна.

Згідно з Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2016-2018 р.р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 53100900000:50:027:0053 площею 461 кв. м. у 2016 році складала 727 167,77 грн (а.с.34); у 2017 році – 770 801,22 грн.(а.с.127); у 2018 році 770 801,22 грн.(а.с.36).

За таких обставин, нормативна грошова оцінка частина цієї ділянки розміром 289 кв. м. у 2016 році складала 455 859,93 грн.; у 2017 році - 483 213,78 грн.; у 2018 році 483 213,78 грн.

Таким чином, використовуючи для обрахунку розмір нормативної грошової оцінки, еквівалентний розміру ділянки, яка перебувала у користуванні, а саме 289 кв. м., то розмір безпідставно збережених коштів у 2016 році складає 11645,60 грн; у 2017 році – 53 153,51 грн; у 2018 році – 51 114,75 грн.

Отже, загальний розмір безпідставно збережених коштів, котрий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 115 913,86 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1738,71 грн., що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13; 62; 81; 141; 258; 264; 265, 354 ЦПК України; -

ухвалив:

Позовні вимоги Миргородської міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь Миргородської міської ради Полтавської області (37600, м. Миргород Полтавської області, вул. Незалежності, 17 код ЄДРПОУ 21051131) безпідставно збережені кошти у вигляді плати за користування земельною ділянкою в АДРЕСА_2 за період з 07.10.2016 по 17.12.2018 включено у сумі 115913 (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот тринадцять) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь Миргородської міської ради Полтавської області (37600, м. Миргород Полтавської області, вул. Незалежності, 17 код ЄДРПОУ 21051131) судові витрати в сумі 1738 грн. 71 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 04.12.2020 року.

Суддя: О. А. Городівський