Ухвала суду № 93304450, 03.12.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7323/20

2-о/214/154/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Шевченко Ю.С.

за участю заявниці - ОСОБА_1

за участю представника заявниці - ОСОБА_2

за участю представників - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справурозглянувши заяву ОСОБА_4 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , заінтересовані особи: ОСОБА_6 , служба у справах дітей Саксаганської районної у місті ради, Саксаганське ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, про видачу обмежувального припису, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В судове засідання надійшла заява заявниці, особи, і інтересах якої вона діє, та представника заявниці, про відвід судді Прасолова В.М.

В обґрунтування заяви зазначено наступне. 03.12.2020 відбувається вже 10 судове засідання, в той час, ухвала про відкриття провадження була винесена судом ще 23.10.2020. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду (ст. 350-5 ЦПК України). Вказують, що суд ще на першому судовому засіданні розтлумачив відповідну норму по своєму, а саме, що суд має впродовж 72 годин відкрити провадження. Однак, термін «розглядає справу» означає не «відкрити провадження», а розглянути справу по суті та прийняти одне з трьох рішень: задовольнити, частково задовольнити або відмовити. Судом цього зроблено не було, що викликає сумнів у неупередженості та об`єктивності суду. Вказують, що окрім надмірно тривалого розгляду судової справи, що тільки посилює відчуття небезпеки та страху неповнолітньої ОСОБА_5 , так само є інші факти, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді. Не дивлячись на те, що ОСОБА_5 ще не досягла повноліття, їй всього чотирнадцять з половиною років, вона бажає приймати участь в судових засіданнях та висловлювати свою думку, реалізовувати своє право на участь. Вона бажає давати пояснення в суді по всім питанням, що обговорювались та просила суд надавати їй слово. Вказують, що на засіданні, яке мало місце 26.11.2020 року, під час розгулу судом клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи неповнолітня ОСОБА_5 декілька разів звернулась до суду з проханням висловити свою думку, оскільки перед цим її мати сказала (яку суд не перебивав та уважно вислухав), що вони були в квартирі, щоб зібрати речі та звільнити квартиру для ремонту, що не відповідає дійсності, про що ОСОБА_5 хотіла сказати суду. Натомість суд задав ОСОБА_5 питання: «А чому ви не у школі?», «Скільки у нас засідань, дитина постійно їх відвідує, а чому Ви не навчаєтесь?», «А взагалі на користь дитині стільки часу проводити в судових засіданнях» які вважає дискримінаційними, оскільки суд не задав такі ж питання до матері: «А чому Ви не на роботі?», «Скільки у нас засідань, ви їх постійно відвідуєте, а чому Ви не на роботі», «А взагалі на користь Вам стільки часу проводити в судових засіданнях». Вважають, що суд не має проявляти дискримінацію по відношенню до дитини у судовому процесі та дискримінувати в силу її віку, оскільки дитина так само є рівноправним учасником судового процесу. Коли у подальшому ОСОБА_5 все-таки захотіла сказати свою думку, суд сказав: «Та почекайте», «Послухайте, кожному суд дав висловитись, що Ви без кінця руку тягнете ну дайте ж справу розбирати». Натомість, коли після цього взяла слово ОСОБА_6 , суд знову її уважно вислухав та долучив документ до справи, проігнорувавши думку неповнолітньої ОСОБА_5 . Наполягають, що така упередженість суду до розгляду даної справи викликала у неповнолітньої ОСОБА_5 сильні емоції та сльози. Саме відношення та поведінка суду спрацювала, як тригер, коли так само мати дитини ігнорувала її, не надавала їй вільно висловлюватись. Зазначають, що на неупередженість суду вказує відверте висміювання судом на засіданні, що мало місце 26.11.2020 можливості фіксації порушення прав дитини шляхом запису, на телефон, а саме суддя сказав: «Вже все своє життя зняли!». Так само подібні висловлювання виказувались судом і на минулих судових засіданнях. Суду достовірно відомо, що у справі, як доказ, подані записи розмов між матір`ю та дитиною, що підтверджують застосування матір`ю домашнього насильства. Відповідні записи є чи не єдиним доказом фактів домашнього насильства, які могла зафіксувати дитина, разом з тим суд вже робить оцінку відповідним доказам.

Зазначають, що на судовому засіданні, яке мало місце 26.11.2020, під час допиту свідків зі сторони заінтересованої особи та поставлення питання заявником, суддя почав втручатися та коментувати запитання використовуючи викривлену інформацію, що було надано в цей день як факти, що підтверджують наявність економічної експлуатації дитини, що полягала у тому, мати ОСОБА_6 постійно вимагала від неповнолітньої ОСОБА_5 дзвонити заявникові ОСОБА_4 та просити кошти: на ремонт та погашення маминих боргів. При цьому мати ОСОБА_6 застосовувала маніпуляції до неповнолітньої дитини, погрожувала їй та здійснювала психологічний тиск, якщо вона не отримувала кошти. В свою чергу, суддя повів себе упереджено та не об`єктивно, не розібравшись у фактичних обставинах справи, перефразував та викривив зміст наданого факту та голосно промовив свій передчасний, упереджений висновок про причину виникнення конфлікту в родині, промовивши що як здається «все питання в коштах». Наполягають, що своєю поведінкою суддя принизив честь і гідність заявника та потерпілої сторони, голосно та з неповагою озвучивши свої висновки. Зазначають, що чи не на кожному судовому засіданні, а так само на судовому засіданні, яке відбулось 26.11.2020, суд виказує висловлювання щодо важливості примирення між матір`ю та дитиною. При цьому суд акцентує свою увагу на тому, що суд зобов`язаний роз`яснити сторонам про право на примирення, що є неприпустимим у справах, які пов`язані з домашнім насильством, так само справа про видачу обмежувального припису розглядається у порядку окремого провадження і по цій категорії справ, суд не має цього робити. Зазначають, що на упередженість суду свідчать факти щодо порушенням судом ч. З ст. 294 та ч. 1 ст. 350-5 ЦПК, зокрема: справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду та неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Разом з тим, на судовому засіданні, яке мало місце 20.11.2020, суд переніс розгляд справи, оскільки заінтересована особа сказала, що вона себе погано почувається та просить перенести розгляд справи, при цьому її адвокат знаходився у залі суду. Суд, порушуючи норми ЦПК України, ігноруючи позицію заявника, неповнолітньої дитини та її представника переніс розгляд справи, акцентуючи увагу на тому, що заінтересована особа бажає висловлювати свої думки у суді, а наразі не може приймати участь за станом здоров`я. В такому випадку, суд мав би продовжити розгляд справи, враховуючи положення ЦПК України. Так само, під час судового засідання, яке мало місце 26.11.2020, суд зазначив, що неповнолітня дитина може і не приймати участь в засіданнях, а її позицію може висловити її представник, що є демонстрацією подвійних стандартів, є дискримінаційним та свідчить так само про неупередженість суду до розгляду даної справи. Зазначають, що на судовому засіданні, що мало місце 12.11.2020, суд порушив черговість під час надання вступного слова учасникам провадження. А саме, не надав неповнолітній ОСОБА_5 сказати вступне слово після того, як сказала вступне слово заявник та представник неповнолітньої, дитини, потім надав слово заінтересованій особі (матері) та її представникові. У подальшому суд все-таки надав слово дитині, однак після вступного слова матері, що супроводжувалось емоційною «виставою» із використанням неправдивої інформації, яка немає жодного документального підтвердження, дитині було важко заспокоїтись та зібратись, оскільки як поведінка суду, так і її матері викликала у неї негативні почуття, сильні емоції та сльози. Вказують, що суд ставив на обговорення питання про зупинення розгляду справи, допоки не буде розглянута справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення домашнього насильства, що передбачено ст. 173-2 КУпАП, що суперечить так само нормам ЦПК України, оскільки це не передбачено у справах про видачу обмежувального припису. Сам факт постановки питання про зупинення розгляду провадження про видачу обмежувального припису на розгляд учасникам провадження свідчить про нерозуміння судом мети видачі обмежувального припису. Те, що на розгляді іншого суду знаходиться справа про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства свідчить тільки про те, що дитина потребує захисту суду та видачі обмежувального припису, оскільки поліцією сам факт підтверджено та складено адміністративний протокол. Зазначають, що суд не розуміє, що обмежувальний припис не є притягненням ОСОБА_6 до відповідальності, а покликаний надати захист до винесення будь-яких рішень про притягнення її до відповідальності. Вказують, що суд відмовив у задоволенні клопотання представника неповнолітньої ОСОБА_5 про приєднання до матеріалів справи рішення суду про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, що передбачено ст. 184 КУпАП, оскільки рішення не набрало законної сили, свідчить про те, що суд, у випадку притягнення матері до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, так само не візьме даний факт допоки рішення не набере законної сили. Ввважають, щло враховуючи, що розгляд справи у апеляційному провадженні є тривалим, що є загальновідомим фактом і суду про це відомо, свідчить про те, що суд не зацікавлений у розгляді даної справи у найближчий час. Зазначають, що або, є ризик того, що той факт, що заінтересована особа не буде притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, суд аргументує так, що особа взагалі не вчинювала домашнє насильство. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у разі якщо постраждалою особою є дитина, будь-які дії, що вчиняються щодо неї, базуються на принципах, визначених Конвенцією ООН про права дитини, яка ратифікована Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91. Зазначають, що під час судових засідань, щ боку судді мали місце удари або спроби ударити кулаком по столу, підвищення голосу під час того, як щось проговорює неповнолітня ОСОБА_5 , які так само спрацьовують, як тригери, попереднього негативного досвіду взаємодії з матір`ю, яка дозволяла собі побідну поведінку до дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (п. 1 ст. З Конвенції). Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (ст. 12 Конвенції). Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (ч. 1 ст. 19 Конвенції). Зазначають, що впродовж 9 судових засідань, що мали місце в даній справі, судом вищезазначені положення Конвенції ООН про права дитини, були проігноровані, що так само є підставою для відводу суду. Наполягають, що вищезазначені обставини свідчать про упередженість на необ`єктивність судді у розгляді справи про видачу обмежувального припису в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , у зв`язку з чим суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Просолов Володимир Миколайович не може розглядати справу і підлягає відводу. У судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 заяву про відвід підтримала. Крім того, пояснила, що під час розгляду справи висловлювала свою думку, клопотання, які подавалися стороною заявника, суд задовольняв. Вважає, що якщо хтось з учасників судового засідання хворіє або хвилюється, суд повинен надати можливість такій особі прийти в нормальній стан, їй особисто суд надав таку можливість.

Заявниця у судовому засіданні заяву про відвід підтримала. Також зазначила, що вони під час розгляду справи дійсно заявляли клопотання про виклик свідків.

Представник заявниці заяву про відвід підтримала. Також зазначила, що суд задовольняв клопотання, які заявлялися стороною заявника. Також вказує, що не було задоволено клопотання про долучення постанови про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності. При цьому пояснила, що ця постанова, хоч і не набрала законної сили, але може свідчити про вчинення правопорушення. Також зазначила, що на її думку, дитині не потрібні негативні емоції. Не може відповісти, чи є образливою надана в заяві про відвід оцінка пояснень ОСОБА_6 як «вистава». Також зазначила, що справа надійшла до суду 23 жовтня 2010 року, була призначена до розгляду на 26 жовтня 2020 року. На 26 жовтня 2020 року вони, сторона заявниці, не забезпечили явку свідків, клопотання про виклик свідків заявили 12 листопада 2020 року. Також пояснила, що виправляли зміст своєї зави після того, як суд роз`яснив, що в ній не відображено фактичних обставин щодо вчинення домашнього насильства. Також зазначила, що суд не казав, що якісь докази є недостовірними, недопустимими або неналежними. Впевнена в тому, що суд не повинен примиряти учасників подібних справ. Зазначила, що не може відповісти, чи буде примирення по таких справах на користь для сторін. Також зазначила, що головуючий бив кулаком по столу.

Представник ОСОБА_6 пояснив, що заява про відвід задоволенню не підлягає, є необґрунтованою. При цьому пояснив, що справа не розглянута за 72 години з об`єктивних причин, це викликано процесуальною поведінкою сторони заявниці. Справа була призначена до розгляду вчасно, сторона заявника двічі уточнювала заяву, суд надав іншій стороні можливість реалізувати своє прав на ознайомлення з цими зміненими заявами та надати на них відповідь. Зазначає, що його сторона могла б розцінити роз`яснення, які надавав суд щодо необхідності уточнити заяву, як дії на користь сторони заявниці. Вказує, що вважає, що по цій категорії справ, сторони можуть примиритися, ЦПК України не забороняє суду вживати по справах цієї категорії заходів для примирення сторін. Вважає, що суд обґрунтовано не задовольнив клопотання про долучення постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Представник служби у справах дітей Саксаганської районної у місті ради пояснила, що заяву про відвід не підтримує. Вказала, що суд намагається об`єктивно з`ясувати обставини справи, що буде на користь вирішення цієї справи. На її думку, участь неповнолітньої дитини у багатьох судових засіданнях, не є на користь дитини.

Як передбачено ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі; у такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, з наступних підстав.

Як передбачено ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України, під час розгляду справи, крім прав та обов`язків, визначених статтею 43 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; суд роз`яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника у разі, якщо за віком вона може усвідомити їх значення; суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Ве рховною Радою України.

Як передбачено ст. 197 ЦПК України, суд під час проведення підготовчого засідання з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді.

Згідно ст.214 ЦПК України, при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні; головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи ; у разі виникнення заперечень у будь-кого з учасників справи, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до протоколу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу ; головуючий вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

Як передбачено ст 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи; з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази; справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду; інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

На думку головуючого, об`єктивних підстав для сумніву у неупередженості судді, не мається.

Так, відповідачем, як підстава для відводу, зазначена та обставина, що суд не розглянув справу на протязі 72 години, а головуючий роз`яснив, що суд має впродовж 72 годин відкрити провадження. Головуючий 26 жовтня 2020 року зазначив, що розгляд справи повинен розпочатися не пізніше 72 годин з часу її надходження, але не зазначав, що на протязі 72 годин має бути відкрито провадження, отже це твердження не відповідає дійсності. По даній справі провадження відкрито 23 жовтня 2020 року ї її розгляд призначений з дотриманням вимог закону, на протязі 72 годин. Як передбачено ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. По даній справі сторона заявника двічі уточнювала свою заяву, суд надавав іншій стороні можливість ознайомитися з цими заявами. Сторонами заявлялися клопотання про допит чисельної кількості свідків, які суд задовольнив, для їх виклику та допиту потрібен був певний час. Тому справа за своїм характером, у зв`язку з заявленими клопотаннями, об`єктивно не могла бути розглянута на протязі 72 годин.

Довід про те, що суд 26.11.2020 року, своїми питаннями звертав увагу, що ОСОБА_5 багато разів присутня в судових засіданнях, в той час як повинна навчатися, не свідчить про неупередженість головуючого, так як остання є неповнолітньою дитиною, повинна здобувати знання, а її інтереси представляє сестра та адвокат.

Доводи про те, що головуючий не задав питання ОСОБА_6 про те, чому вона приймає участь у судових засідання, а не працює, і таким чином допустив дискримінацію, не є обґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 є повнолітньої особою, їй не потрібно навчатися.

Доводи про те, що суд не відразу надав можливість ОСОБА_5 встати та надати пояснення, а сказав: «Та почекайте, послухайте, кожному суд дав висловитись, що Ви без кінця руку тягнете, ну дайте ж справу розбирати», не свідчить про неупередженість головуючого, так як відповідно до ст. 214 ЦПК України, головуючий керує ходом судового засідання, вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку. Можливість ОСОБА_5 висловити свою думку у судовому засіданні, головуючий надавав неодноразово.

Твердження про те, що суд зробив оцінку відповідним доказам є необґрунтованим, так як суд ніяким доказам по справі оцінку не надавав.

Твердження про те, що головуючий зробив упереджений висновок про причину виникнення конфлікту в родині, промовивши що як здається «все питання в коштах», не відповідає дійсності, так як 26 листопада 2020 року за клопотанням заявниці судом були долучені документи, в яких містилася переписка між заявницею та ОСОБА_5 стосовно грошей на ремонт квартири, сторона заявниці тривало та наполегливо з`ясовувала у свідка ОСОБА_7 питання про отримання ОСОБА_6 грошей на ремонт, тому головуючий висловив припущення, що конфлікт міг виникнути і на цьому ґрунті.

Твердження про те, що таким зауваженням головуючий принизив честь і гідність заявника та потерпілої сторони, є необґрунтованими, так як заявниця сама зазначала, що ОСОБА_6 постійно вимагала від неповнолітньої ОСОБА_5 дзвонити заявникові ОСОБА_4 та просити кошти на ремонт та погашення маминих боргів, сторона заявниці ретельно з`ясовувала це питання під час допиту зазначеного свідка.

Твердження про те, що суд зазначав про можливість примирення між матір`ю та дитиною, не може свідчити про неупередженість головуючого. Дійсно, головуючий зазначав, що примирення в родині буде на користь обом сторонам. При цьому роз`яснення можливості примиритися, узгоджується з вимогами ст. 197 ЦПК України.

Твердження, яке міститься в заяві, що по справам щодо видачі обмежувального припису неможливо примирення сторін, не ґрунтується на положеннях закону та суперечить тому, що реально таке примирення може статися.

Та обставина, що суд переніс судове засідання 20.11.2020 року у зв`язку з поганим самопочуттям ОСОБА_6 не може свідчити про неупередженість головуючого так як ці дії були спрямовані на забезпечення здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав.

При цьому суд врахував, що ОСОБА_6 бажала приймати участь у розгляді справи, але за станом здоров`я, не могла продовжити участі. Отже задовольнивши клопотання про відкладення розгляду справи суд діяв в межах своїх повноважень та обов`язків.

Та обставина, що суд надав можливість висловити вступне слово ОСОБА_5 після всіх інших учасників, не може свідчити про неупередженість головуючого, так як ОСОБА_5 така можливість була надана.

Суд дійсно ставив на обговорення питання про зупинення розгляду справи, допоки не буде розглянута справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення домашнього насильства, що передбачено ст. 173-2 КУпАП. Вислухавши учасників, суд постановив ухвалу про відсутність підстав для зупинення справи. Тому ця обставина не може свідчити про неупередженість судді.

Вказівка про те, що суд не розуміє, що обмежувальний припис не є притягненням ОСОБА_6 до відповідальності, а покликаний надати захист до винесення будь-яких рішень про притягнення її до відповідальності не вілповідає дійсності.

Суд дійсно відмовив у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи рішення суду про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, що передбачено ст. 184 КУпАП,

Ця обставина не може бути підставою для недовіри суду, так як зазначене рішення не набрало законної сили, а тому не може мати значення для розгляду справи.

Твердження про те, що суд не зацікавлений у розгляді даної справи у найближчий час не є обґрунтованим, оскільки судом після 26 жовтня 2020 року було проведено 7 судових засідань з нетривалими термінами перерви, крім того, обговорювалися дати наступних засідань, якщо не виявитися за можливе закінчити розгляд справи

Твердження про те, в разі, якщо ОСОБА_6 не буде притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, суд прийде до висновку, що остання взагалі не вчинювала домашнє насильство є надуманим.

Твердження про те, що з боку судді мали місце удари або спроби ударити кулаком по столу, підвищення голосу під час того, як щось проговорює неповнолітня ОСОБА_5 , не може свідчити про те, що головуючий є неупередженим. Під час судового засідання головуючи дійсно вимушений був на виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 214 ЦПК України, звертатися більш голосно, що було викликано тією обставиною що на зауваження, які головуючий робив звичайний тоном учасник не реагував, але ніяких ударів головуючий не допускав.

Головуючий по справі об`єктивно та рівно ставиться до сторін по справі. Так під час розгляду даної справи, головуючий задовольняв чисельні клопотання обох сторін, роз`яснював сторонам їх права, сприяв об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи. Зауважень на такі дії головуючого від учасників не надходило.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява про відвід є необґрунтованою, об`єктивних підстав для сумніву в неупередженості та об`єктивності судді не існує. Не мається також підстав вважати, що головуючий прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Тому, відповідно до вимог ст.ст. 40, 252, 253 ЦПК України, належить зупинити провадження по справі до вирішення питання про відвід судді, суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 252, 253, 258-261 ЦПК України, суд

-

УХВАЛИВ:

Передати заяву про відвід судді Прасолову В.М. на вирішення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Зупинити провадження по даній справі до вирішення питання про відвід.

На ухвалу суду в частині зупинення провадження по справі може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений 4 грудня 2020 року.

Головуючий суддя В.М.Прасолов