Рішення № 93299625, 04.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1051

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року м. Київ № 640/12010/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

приватного підприємства «Агросила»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «Агросила» (надалі - позивач), адреса: 04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1 до Головного управління ДПС у м. Києві, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0127550409 від 07 лютого 2020 року.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що складені приватного підприємства «Агросила» в електронній формі податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань були направлені до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН/Реєстр) у встановлених податковим законодавством термін, а тому розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму податку на додану вартість у розмірі 6 777,57 грн - є безпідставним.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Агросила» до Головного управління ДПС у міста Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач не погоджуючись з викладеними позивачем у позовній заяві аргументами подав відзив на адміністративний позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом правомірно та у межах передбачених чинним законодавством України, оскільки приватним підприємством «Агросила» були порушені граничні строки реєстрації податкових накладних в ЄРПН за вересень 2019 року.

При цьому, податковий орган у вказаному відзиві посилається на те, що порушення податкового законодавства приватним підприємством «Агросила», які були встановлені уповноваженими особами податкового органу під час проведення перевірки являються дійсними, а дії уповноважених осіб під час перевірки правомірними.

Керуючись викладеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних позовної заяви позивача та залишити в силі прийняте податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом в свою чергу було встановлено та проти чого не заперечуються сторони, ПП «Агросила» (код ЄДРОПУ 32306208) зареєстроване 17 березня 2003 року, дата запису 01 листопада 2006 року № 10671200000009244 та перебуває на обліку в Головному управлінню ДПС у місті Києві, ДПІ у Подільському районі.

Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі акту камеральної перевірки № 944/26-15-04-09- 20/32306208 від 21 січня 2020 року та даних ЄРПН встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201, та згідно із п. 1201.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів.

Позивач не погоджуючись з інформацією викладеною в Акті камеральної перевірки та надіслав на адресу Відповідача заперечення на Акт камеральної перевірки № 944/26-15-04-09-20/32306208 від 21 січня 2020 року.

У відповідь на зазначене заперечення Головним управлінням ДПС у місті Києві було надіслано лист № 23230/10/26-15-04-09-18 від 07 лютого 2020 року, в якому податковим органом було зазначено «Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у м. Києві, за результатами розгляду заперечення представника ПП «Агросила» (податковий номер 32306208) адвоката Гапоненка Романа Івановича від 31.01.2020 року №б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві №711/адв від 04.02.2020), висновки акту перевірки від 21.01.2020 N 9944/26-15-04-09-20/32306208 ПП «Агросила» (податковий номер 32306208) залишає без змін».

На підставі вищезазначеного Акту, Головним управлінням ДПС в місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0127550409 від 07 лютого 2020 року на суму 6 777,57 грн.

Відповідно до зазначеного податкового повідомлення-рішення, за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України: за затримку реєстрації Податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ, застосовується штраф у розмірі 10 %.

Загальна сума штрафних санкцій за порушення терміну реєстрації чотирьох Податкових накладних, що має сплатити Скаржник, складає 6 777,57 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень 57 коп.).

Не погоджуючись із висновками податкового органу викладеними в Акті перевірці та податковому повідомленні-рішенні, ПП «Агросила», в порядку ст. 55 Податкового кодексу України, було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0127550409 від 07 лютого 2020 року до контролюючого органу вищого рівня, а саме Державної податкової Служби України.

За результатами розгляду Скарги, які викладені у Рішенні про результати розгляду скарг № 14433/6/99-00-08-05-06-06 від 24 квітня 2020 року, ДПС України прийшла до наступного висновку «ДПС України погоджується з позицією Головного управління ДПС у місті Києві, щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та залишає податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу Позивача без задоволення».

Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Не погоджуючись з аргументами викладеними позивачем у позовній заяві, представник податкового органу у своєму відзиві вказує на те, що факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації податкових накладних підтверджує друга квитанція, а тому надані позивачем докази в якості підтвердження вчасної реєстрації спірних податкових накладних не можуть свідчити про належне виконання Підприємством свої податкових обов`язків, оскільки інформація щодо дати та часу відправлення електронного звіту в програмному забезпеченні «М.Е.Doc.» залежить від системних налаштувань дати та часу на комп`ютері, з якого проводиться відправлення документу та фіксується в протоколі подій.

На думку податкового органу, подані позивачем податкові накладні не вважаються зареєстровані автоматично, оскільки контролюючим органом не могло бути надіслано квитанцію про прийняття чи неприйняття податкової накладної до моменту її фактичної доставки до поштової скриньки ДПС України.

Керуючись вищевикладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вбачається, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно із пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Разом із тим пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Між іншим, відповідно до абзацу 14 та 16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, абзацом 2 пункту 1201.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

У той же час порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України - постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (надалі - Порядок №1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1246 операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Пунктом 3 Порядку № 1246 визначено, що операційний день триває в робочі дні з 8-ї до 20-ї години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.

Між тим пунктом 4 Порядку № 1246 передбачено, що до Реєстру вносяться відомості щодо податкових накладних та/або розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених п.192.1 ст. 192, п. 200 1.3, п. 200 1.9 ст. 200 1 та п. 201.1, п. 201.10 і п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

У пункті 8 та пункті 10 Порядку № 1246 встановлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця).

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1246 після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

При цьому за вимогами пунктів 12 - 14 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки. За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/ або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Згідно пункту 16 Порядку № 1246, якщо платником податку надіслано для реєстрації кілька примірників однієї податкової накладної та/або розрахунку коригування, зареєстрованими вважаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, відомості яких внесені до Реєстру, та платнику податку надіслана відповідна квитанція.

Таким чином, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що податковим законодавством чітко визначений порядок та механізм складання, підписання, надіслання, прийняття та реєстрації податкових накладних.

Разом із тим суд звертає увагу, що серед інших обов`язків платника податків (продавця товарів/послуг) передбачено обов`язок скласти в установлені терміни податкову накладну та надіслати її в електронному вигляді для реєстрації в ЄРПН до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у той час як такий орган зобов`язаний надсилати платнику податку в електронній формі протягом операційного дня квитанцію, сформовану за результатами проведеної в автоматизованому режимі перевірки, про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, за результатами здійснення господарських операцій ПП «Агросила» були складені податкові накладні № 14 від 30 вересня 2019 року направлена 15 жовтня 2019 року, № 10 від 11 вересня 2019 року, № 9 від 11 вересня 2019 року які були направлені 30 вересня 2019 року, вказані податкові накладні були надіслані в електронній формі до ДФС України для реєстрації в ЄРПН за допомогою «M.E.Dос.» - поширеного українського програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.

Тобто керуючись вищевикладеним та наданими доказами, суд приходить до висновку, що позивачем були надіслані податкові накладні вчасно, тобто в межах та в строк передбачений чинним законодавством.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд погоджується із доводами позивача про вчасне надіслання спірних податкових накладних в електронному форматі до ДПС України для їх реєстрації в ЄРПН, що не спростовано відповідачем у передбаченому статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більше того, контролюючим органом на підтвердження виконання вимог п.201.10 ст.201 ПК України щодо надіслання протягом операційного дня квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкових накладних не було надано до суду жодного доказу, як і не надано доказів несправності засобів телекомунікаційного зв`язку Підприємства чи інших доказів на підтвердження наявності вини позивача у порушенні граничного строку надіслання податкових накладних до ДФС України для реєстрації їх у ЄРПН.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на пункт 11 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827, в абзаці 3 якого зазначено, що якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом, оскільки спірні податкові накладні були надіслані Підприємством до закінчення операційного дня, а тому контролюючий орган був зобов`язаний надіслати першу квитанцію автору електронного документа до 20-ї години цього ж операційного дня, що узгоджується із абзацом 1 пункту 11 вказаного Порядку та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Між тим слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Москаль проти Польщі»).

Разом із цим, суд враховує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. При цьому відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування (ст.110 та ст.111 ПК України).

Крім того, суд вважає за належне звернути увагу на викладену позицію у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 804/5153/17 про те, що у разі вчинення платником податку з метою своєчасної реєстрації податкової накладної всіх необхідних дій, натомість її реєстрація була здійснена з порушенням граничного терміну з незалежних від платника податку причин, то в такому разі відсутні підстави для застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної.

Таким чином оскільки судом встановлено, що позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, тому навіть за умови відсутності у відповідача відомостей про дату виконання позивачем встановленого законом обов`язку з реєстрації податкової накладної, останній не підлягає притягненню до відповідальності.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що останнім вчасно, у встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України строки здійснені визначені цією статтею та Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних дії з реєстрації податкових накладних, однак невчасна їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних сталась не з вини позивача, а відтак не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого у статті 120-1 Податкового кодексу України.

Таким чином, дослідивши обставини направлення позивачем до податкового органу податкових накладних для реєстрації їх в ЄРПН, суд дійшов висновку, що позивачем було у повному обсязі виконано свій обов`язок щодо складання, підписання та надсилання електронних документів до органів державної податкової служби для їх реєстрації в ЄРПН з урахуванням встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України граничних строків для подання таких документів, проте відповідач всупереч визначеним вимогам податкового законодавства не виконав покладених на нього зобов`язань та не надіслав підприємству до закінчення операційного дня квитанцій в електронному вигляді у текстовому форматі про прийняття зазначених податкових накладних або про їх неприйняття із зазначенням відповідних причин, або зупинення реєстрації податкової накладних.

Згідно із цим, враховуючи передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України правові наслідки, відповідно до вимог якого у разі ненадіслання протягом операційного квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН, слід вважати податкові накладні подані позивачем до податкового органу для реєстрації зареєстрованими в ЄРПН у день їх надходження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду № К/9901/1807/17 від 23 січня 2018 року у справі № 806/832/17 та № К/9901/40743/18 від 17 квітня 2018 року у справі № 820/6330/16.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Агросила», оскільки матеріалами справи підтверджується вчинення позивачем усіх необхідних дій з метою реєстрації податкових накладних у встановлений ПК України термін, а тому суд не вбачає законних підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну їх реєстрацію в ЄРПН, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0127550409 від 07 лютого 2020 року підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Суд також зауважує, що у висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), у пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (Заява № 66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Lavents v. Latvia» (Заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про недоведеність співмірності сплачених послуг витраченому часу та обсягу наданих послуг, а тому, на переконання суду, з урахуванням не малозначності даної категорії справ та з урахування ціни позову, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід віднести суму витрат у розмірі 3 000,00 грн.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Агросила» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві № 0127550409 від 07 лютого 2020 року.

3. Стягнути на користь приватного підприємства «Агросила» (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1, код ЄДРПОУ 32306208) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

4. Стягнути на користь приватного підприємства «Агросила» (04071, місто Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1, код ЄДРПОУ 32306208) понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова