Рішення № 93299585, 04.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2020 року м. Київ № 640/19880/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Машагросервіс» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Машагросервіс» (далі також - ТОВ «Машагросервіс», позивач) з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі також - МЮУ, Мін`юст, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 2419/5 від 06 серпня 2019 року за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ірини Садовської про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року у даній справі відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 16 листопада 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_1 (далі також - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення визначеного законом порядку прийняття оскаржуваного рішення, оскільки його, як заінтересовану особу, не було запрошено до участі у розгляді скарги третьої особи, за наслідком якого прийнято оскаржуване рішення.

Крім того, позивач зазначає про протиправність підписання оскаржуваного наказу заступником Міністра з питань державної реєстрації Ірини Садовської, а не самим Міністром. Також звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ був прийнятий під час здійснюваного на той час судового провадження.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2019 року ОСОБА_1 подала на ім`я відповідача скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора. Відповідно до скарги, третя особа просила скасувати реєстраційні дії від 05 червня 2019 року вчинені державним реєстратором відносно позивача, якими, в свою чергу, було скасовано реєстраційні дії щодо ТОВ «Машагросервіс», вчинені 31 травня 2019 року.

29 липня 2019 року, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 19 червня 2019 року, зареєстрованої в МЮУ за № 21372-33-19, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, прийняла висновок, на підставі якого, 06 серпня 2019 року МЮУ, за підписом заступника Міністра з питань державної реєстрації Ірини Садовської, було прийнято оскаржуваний наказ № 2419/5, яким вирішено скасувати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 червня 2019 року № 12249980026008362, № 12249980027008362 та № 12249980028008362 «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», проведені державним реєстратором комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною стосовно TOB «Машагросервіс».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо не зазначено іншого), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 було затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок), відповідно до п. 2 якого встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до п.п. 9, 10, 11 Порядку, під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 140/167/19, використання у п. 9 Порядку прислівника «обов`язково» свідчить про істотність вимоги запрошення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

У своєму відзиві МЮУ наголошує на тому, що в контексті вимог п. 10 Порядку, ним було обрано спосіб повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Дійсно, на офіційному веб-сайті Мін`юсту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено повідомлення про те, що 29 липня 2019 року за адресою: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка 15, кабінет № 1103 відбудеться засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на якому о 14 год. 00 хв. відбудеться розгляд по суті скарги ОСОБА_1 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21372-33-19.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що правова конструкція п. 10 Порядку передбачає, що таке повідомлення має бути розміщене не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті. У той же час, відомості офіційного веб-сайту Мін`юсту не містять даних про час розміщеного вказаного вище повідомлення.

Більше того, МЮУ, на виконання вимог ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача), не було надано суду доказів дотримання ним вказаного положення в частині повідомлення про час і місце розгляду скарги осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, не пізніше ніж за два дні до дня такого розгляду. Відповідних аргументів не було наведено відповідачем і у наданому суду відзиві.

Таким чином, матеріали справи не містять відомостей про дотримання відповідачем дводенного строку повідомлення до дня розгляду скарги.

В той же час, згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 140/168/19, неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

Так, згідно з вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

А тому, враховуючи встановлене вище порушення порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 19 червня 2019 року, зареєстрованої в МЮУ за № 21372-33-19, за наслідком якого і було прийнято оскаржуваний наказ, суд вважає наявними підстави для визнання такого наказу протиправним та його скасування.

Водночас, решта доводів позивача оцінюється судом критично.

Зокрема, щодо підписання оскаржуваного наказу заступником Міністра з питань державної реєстрації Ірини Садовської, а не самим Міністром, такі дії вбачаються правомірними з огляду на вимоги п. 10 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року № 37/5, відповідно до якого висновок комісії, оформлений відповідно до пункту 8 розділу III цього Положення, разом з проектом відповідного наказу Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України подає для підпису Міністру юстиції України, його першому заступнику або заступнику Міністра з питань державної реєстрації.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний наказ був прийнятий під час здійснюваного на той час судового провадження, слід зазначити наступне.

Дійсно, відповідно до п. 4 ч. 8 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги у разі наявності інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави.

Між тим, хибним є посилання позивача у контексті наведеного на провадження у справі № 904/2593/19, розпочате 24 червня 2019 року, оскільки предметом її розгляду були не реєстраційні дії, що оскаржувались третьою особою до МЮУ (від 05 червня 2019 року), а реєстраційні дії, що їм передували (від 31 травня 2019 року). Відповідно, предмет і підстави цієї справи не були тотожні тим, що розглядались відповідачем.

Разом з тим, безпідставність таких окремих доводів позивача не відміняє обставин порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного наказу, що є самостійною підставою для його скасування судом.

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на питанні юрисдикції, в контексті розгляду даної справи.

Так, суду відома позиція Верховного Суду, неодноразово висловлена у його постановах, зокрема у постанові від 14 серпня 2020 року по справі № 826/16769/16, відповідно до якої у випадку, якщо позовні вимоги про скасування рішення МЮУ є фактично похідними від вирішенні судом корпоративного спору, і основною метою звернення до суду позивача є захист саме його корпоративних прав, такий спір, не зважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, така позиція не може бути застосована у даному випадку, оскільки власне корпоративний спір щодо ТОВ «Машагросервіс», в контексті спірних правовідносин, був вирішений господарським судом при розгляді вже згаданої справи №904/2593/19. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2020 року було, зокрема: визнано недійсним договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «Машагросервіс» від 24 травня 2019 року; визнано недійсною заяву від 24 травня 2019 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Машагросервіс» від імені ОСОБА_3 на користь громадянки ОСОБА_1 , акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Машагросервіс», укладені від імені ОСОБА_3 (як продавця) та ОСОБА_1 (як покупця), підпис невідомої особи від імені ОСОБА_3 на яких посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В.; визнано недійсним рішення загальних зборів (нового власника) ТОВ «Машагросервіс», оформлене протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Машагросервіс» від 24 травня 2019 року; визнано незаконними та скасовано наступні реєстраційні дії: державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, номер реєстраційної дії 12241050023008362 від 31 травня 2019 року (зміна складу або інформації про засновників), та державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами до установчих документів, номер реєстраційної дії 12241070024008362 від 31 травня 2019 року (зміна місцезнаходження, зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) та номер реєстраційної дії 12241050025008362 від 31 травня 2019 року (інші зміни) щодо ТОВ «Машагросервіс», проведені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондарем Максимом Олексійовичем .

Враховуючи наведене, беручи до уваги вимоги статей 2, 4 та 19 КАС України, у суду відсутні підстави вважати, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Так, до позовної заяви було додано договір про надання юридичних послуг від 06 листопада 2015 року та додаткові угоди до нього від 21 грудня 2016 року та 29 червня 2020 року, акт приймання-передачі послуг від 01 липня 2020 року, платіжне доручення, які підтверджують сплату позивачем 10 000, 00 грн. за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Разом з тим, позивачем було додано до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору на суму 2 102, 00 грн.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 10 000, 00 грн. (витрати на професійну правничу допомогу) та 2 102, 00 грн. (судовий збір), що сукупно становить 12 102, 00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Машагросервіс» (49019, місто Дніпро, вулиця Ударників, будинок 25-Б ; код ЄДРПОУ 25529322) до Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2419/5 від 06 серпня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Машагросервіс» понесені останнім судові витрати у розмірі 12 102, 00 грн. (дванадцять тисяч сто дві гривні).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк