Рішення № 93299246, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/2712/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11 незаконною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11 у розмірі 91 686,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті позивачу відповідно до його вимоги від 11.12.2019 року інфляційних витрат у розмірі 91 686,83 грн. за невчасне виконання постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року.

Позивач зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75 % мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 липня 2010 року, з урахуванням проведених позивачеві виплат у розмірі 57 386,94 грн. Зазначене рішення виконане відповідачем 14.08.2019 року. Таким чином, в порядку передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач має компенсувати інфляційні втрати за період з 05.12.2011 року по 14.08.2019 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

24.04.2020 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до Порядку погашення заборгованість за рішенням суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах таких бюджетних асигнувань, таким чином Управління не має правових підстав для сплати позивачу компенсації інфляційних витрат, адже такі виплати мають проводитись Казначейством.

06 травня 2020 року від відповідача до суду надіслано копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, отримує основну пенсію, передбачену ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, передбачену ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інвалід ІІ групи.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-405/11, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року, задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, з порушенням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75 % мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 липня 2010 року, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

На виконання вищезазначеного рішення суду Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - Боржник) здійснено нарахування (перерахунок) та надано до Управління державної виконавчої служби довідку, в якій зазначено, що сума заборгованості становить 57 386,94 грн.

14 серпня 2019 року на поточний рахунок позивача НОМЕР_1 зараховано кошти в сумі 57 386,94 грн. на виконання зазначеного рішення суду.

11 грудня 2019 року позивачем виставлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві вимогу щодо сплатити компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виконання судового рішення щодо проведення перерахунку та виплат мені пенсії як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС із розрахунку інфляційних втрат на суму боргу 57 386,94 грн. за період з 05.12.2011 по 14.08.2019 року (включно), що становить 91 686,83 грн.

11 лютого 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 6671/02 відмовив у задоволенні вимоги, зазначивши, що згідно положень пунктів 19, 20 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою» бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік та зазначена заборгованість погашається органами Казначейства. Також, повідомлено, що положення цивільного законодавства України, а саме статті 625 Цивільного кодексу України, яка встановлює відповідальність грошового зобов`язання, не поширюється на правовідносини щодо пенсійних та соціальних виплат, за таких умов, вимоги щодо нарахування та сплати інфляційних витрат та 3% річних на суму боргу за невиконання рішення суду не підлягають задоволенню.

Позивач, вважаючи, що не нарахуванням та не виплатою інфляційних витрат на його вимогу відповідачем допущено протиправну бездіяльність, та порушено його права та інтереси, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 року (справа №523/1124/17) та від 03.07.2018 року (справа № 521/940/17) від 15.05.2019 року (справа № 727/7818/16-а).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 у справі № 2а-405/11, яким присуджено здійснити перерахунок та виплатити позивачу основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 75 % мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 липня 2010 року набрало законної сили 05.12.2011 року, а виконання зазначеного рішення шляхом виплат відповідних сум пенсії фактично проведено 14.08.2019 року.

Таким чином, враховуючи, що з 05.12.2011 року позивачу не виплачувались суми пенсії, обов`язок виплат яких була встановлена судом, відповідач мав відшкодувати позивачу інфляційні виплати за період з 05.12.2011 року по 14.08.2019 року.

З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем не було нараховано і сплачено позивачу компенсацію за втрачену частину доходу, суд дійшов до переконання про допущення позивачем протиправної бездіяльності щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11 та задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд зобов`язати відповідача сплатити йому компенсацію у розмірі 91 686,83 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Сума компенсації у розмірі 91 686,83 грн. розрахована виходячи із множення суми 57 386,94 грн. на помісячний індекс інфляції за період з 01.01.2012 року по 14.08.2019 рік.

Враховуючи встановлений факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо несплати позивачу суми компенсації за втрачену частину доходу, а також що відповідачем не надано до суду заперечень щодо сум и компенсації, що заявлена позивачем, суд дійшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11 у розмірі 91 686,83 грн.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) щодо виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрат частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 28.03.2011 року у справі №2а-405/11 у розмірі 91 686 (дев`яносто одна гривня шістсот вісімдесят шість) грн. 83 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко