Рішення № 93298985, 04.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року справа № 520/9468/2020

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Харківський прикордонний загін (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) збитки в розмірі 9 328,61 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 передано матеріали даного позову на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

02.10.2020 матеріали позовної заяви у справі № 520/9468/20 надійшли до Черкаського окружного адміністративного суду та шляхом автоматизованого розподілу справ передані на розгляд судді ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач звільнений з військової служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Відповідно до чинного законодавства, грошова допомога, виплачена відповідачу, підлягає стягненню у сумі, обчисленій, враховуючи кількість повних календарних місяців пропорційного часу, який залишився до закінчення дії контракту. Так, при кінцевому розрахунку за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 9 328,61 грн, що не заперечувалось останнім. Позивач вказує, що жодних дій з боку відповідача щодо погашення заборгованості вчинено не було, а тому вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 07.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 26.04.2018 № 147-ОС, ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, присвоєно військове звання «молодший сержант» та призначено відповідача молодшим інспектором прикордонного контролю групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Козача Лопань» (тип Б) відділу прикордонної служби «Дергачі» І категорії (тип Б).

Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 27.09.2019 № 443-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пп. «ж» (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас. Підстава звільнення: постанова Дергачівського районного суду Харківської області від 03.07.2019 № 3/619/873/19 по справі № 619/2462/19 за ч. 4 ст. 172/11 КУпАП, постанова Дергачівського районного суду Харківської області від 21.08.2019 № 3/619/873/19 по справі № 619/3320/19 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, клопотання начальника відділу прикордонної служби «Дергачі» І категорії (тип Б) від 30.08.2019, подання до звільнення, аркуш бесіди, аркуш попередження про дострокове припинення контракту та звільнення з військової служби.

Наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.10.2019 № 450-ОС, припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 .

У пп. 6.5 п. 6 наказу від 03.10.2019 № 450-ОС зазначено, зокрема: стягнути одноразову грошову допомогу після укладення військовослужбовцем першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

Кінцевий розрахунок при звільненні відповідача від 03.10.2019 № 131 містить суму заборгованості останнього – 9 328,61 грн, підписаний ОСОБА_3 із таким зазначенням: «Данні вказані в розрахунку вважаю вірними. Претензій не маю».

Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2019, останній зобов`язався повернути заборгованість по грошовому забезпеченню в сумі 9 328,61 грн через військову частину 9951 до 15.06.2020.

Листом від 26.06.2020 № 11/6573 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості у сумі 9 328,61 грн та вказав реквізити для її погашення.

Враховуючи, що вказана заборгованість відповідачем добровільно не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):

а) у зв`язку із закінченням строку контракту;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі;

ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- військовослужбовці-жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років;

- виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

- утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини віком до 23 років, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

- утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю, яка має будь-які види порушень функцій організму III-IV ступеня їх вираження та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II-III ступеня їх вираження відповідно до критеріїв встановлення інвалідності дітям, затверджених Кабінетом Міністрів України, або дитини з інвалідністю, яка має функціональні порушення в організмі та обмеження життєдіяльності, які відповідають критеріям для встановлення I чи II групи інвалідності для повнолітньої особи згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

- наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

- утримання військовослужбовцем дитини з інвалідністю підгрупи А віком до 18 років;

д) через службову невідповідність;

е) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

є) у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку;

ж) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

з) у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування тощо.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160-IX).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (далі – Інструкція № 558), Одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується військовослужбовцям після укладення ними першого контракту з особами: які приймаються на посади рядового складу; які приймаються на посади сержантського і старшинського складу; офіцерського складу.

Грошова допомога виплачується в таких розмірах:

1) особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

2) особам сержантського і старшинського складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року;

3) особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.

Пунктом 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців, зазначених у пункті 1 цієї глави, з військової служби до закінчення строку служби за першим контрактом у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», через службову невідповідність, у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку грошова допомога підлягає стягненню з них у сумі, обчисленій, ураховуючи кількість повних календарних місяців пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідачу на підставі укладання першого контракту (під час проходження військової служби) виплачена одноразова грошова допомога, яка складала дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, відповідно до п. 1 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 588.

У зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту, відповідача звільнено з військової служби наказом від 27.09.2019 № 443-ОС.

Наказом від 03.10.2019 № 450-ОС, припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення сержанта ОСОБА_1 .

При цьому, у вищевказаному наказі зазначено про стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги після укладення з ним першого контракту пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.

Згідно з кінцевим розрахунок при звільненні від 03.10.2019 № 131 заборгованість відповідача складала 9 328,61 грн, вказаний розрахунок підписаний ОСОБА_3 із зазначенням: «Данні вказані в розрахунку вважаю вірними. Претензій не маю». Така заборгованість виникла на підставі п. 4 Глави 5 Розділу IV Інструкції № 558.

Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від 03.10.2019, останній зобов`язався повернути заборгованість по грошовому забезпеченню в сумі 9 328,61 грн через військову частину 9951 до 15.06.2020.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем наказів від 27.09.2019 № 443-ОС та від 03.10.2019 № 450-ОС, тому суд висновує про їх правомірність.

Таким чином, відповідач при звільненні з військової служби був повідомлений про відшкодування отриманої одноразової грошової допомоги, що підтверджується його підписом на розрахунку, та обізнаний про граничні строки погашення такої заборгованості.

Судом встановлено, що у визначений строк, а саме до 15.06.2020, відповідачем заборгованість добровільно не сплачена.

Вказане також підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи, від 17.06.2020, підписаною головним бухгалтером – начальником фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, відповідно до змісту якої, станом на 17.06.2020 за звільненим з військової служби ОСОБА_4 заборгованість за завданий державі збиток складає 9 328,61 грн.

Станом на день розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України у розмірі 9 328,61 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не відшкодував добровільно суму одноразової грошової допомоги після укладення ним першого контракту у розмірі 9 328,61 грн, відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція, щодо розгляду даної категорії справ, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16, де ВП відступлено від свого попереднього правового висновку і зазначено про необхідність вирішення таких позовів про стягнення коштів з особи, яка перебувала на посаді, що відноситься до публічної служби за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про стягнення збитків – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) (61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228п, ідентифікаційний код 14321742) збитки в розмірі 9 328,61 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький