Ухвала суду № 93298939, 03.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

03 грудня 2020 року Справа № 580/2229/20

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський завод автохімії” щодо встановлення судового контролю у справі № 580/2229/20,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді справа № 580/2229/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохіміхії» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський завод автохімії” задоволено у повному обсязі; визнатно протиправним та скасувано рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703477, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00030; зобов`язано Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № 100730/2020/703477, у митному режимі імпорту; визнано протиправним та скасувано рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00031; зобов`язано Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, у митному режимі імпорту; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» витрати зі сплати судового збору у сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.

Рішення суду від 07.08.2020 у справі № 580/2229/20 набрало законної сили 27.10.2020.

На адресу суду 25.11.2020 надійшла заява про встановлення судового контролю у справі № 580/2229/20, згідно з якої позивач просить суд зобов`язати відповідача подати звіт про ефективне виконання судового рішення у справі.

Зважаючи на те, що статтею 382 вказаного Кодексу не визначено обов`язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання позивача у письмовому провадженні.

Вирішуючи вказану заяву, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Крім того, суд враховує те, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”).

У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України “Про виконавче провадження” врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про ефективне виконання судового рішення у справі № 580/2229/20.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294, 370, 373, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаський завод автохімії” щодо встановлення судового контролю у справі № 580/2229/20 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Кульчицький