Рішення № 93297870, 03.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11517/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження №63266255 та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 19.10.2020 року, на адресу ОСОБА_1 надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 (надалі - приватний виконавець ОСОБА_3) про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року з примусового виконання постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 (надалі - приватний виконавець ОСОБА_2) про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 виданої 02.04.2020 року у сумі 73 311,94 грн.

Позивач вважає постанову приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року у сумі 73 311,94 грн., - неналежним виконавчим документом та зазначає, що приватним виконавецем ОСОБА_2 порушені положення частини 1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині зазначення: дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, що суперечить п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»; належного стягувача (у постанові про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року стягувачем зазначено АТ «Укрсиббанк», в той час як у оскаржуваній постанові - приватний виконавець ОСОБА_2 ), що суперечить п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Також, позивач зазначає, що у постанові приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року відсутні: ідентифікаційний код стягувача, що суперечить п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження»; дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що відповідачем, під час прийняття оскаржуваної постанови, порушено п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийнято до виконання неналежний виконавчий документ.

Окрім того, позивач звертає увагу, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року не підлягає виконанню у виконавчому провадженні №63266255 у зв`язку із тим, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з його припиненням в рамках виконавчого провадження №61706822 та не відповідає вимогам та порядку статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5, Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403VIII від 2 червня 2016 року.

Додатково позивач зазначає, що приватний виконавець ОСОБА_3, як виконавець, та приватний виконавець ОСОБА_2, як стягувач, можливо є близькими особами в розумінні ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки їх поєднує адреса офісу, тобто спільні відношення щодо оренди, у зв`язку із чим, на думку позивача, приватний виконавець ОСОБА_3, керуючись вимогами ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», був зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.

Відзив на позовну заяву обґрунтований наступним

Відповідач не погоджується з обставинами, викладеними у позовній заяві, вважає позовну заяву необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, після отримання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 02.04.2020 року, прийнятої в рамках ВП №63266255, відповідачем було перевірено виконавчий документ та встановлено, що вищенаведена постанова містить відомості щодо підстав її прийняття, строку пред`явлення до виконання та порядку виконання, розміру основної винагороди, всі необхідні реквізити боржника та стягувача, підпис і печатку приватного виконавця ОСОБА_2 та інші відомості, наявність яких є обов`язковим для прийняття постанови про стягнення з божника основної винагороди, що виключає можливість у приватного виконавця повернути виконавчий документ без прийняття до виконання.

Таким чином, проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», зокрема статті 3, 4, 26, приватний виконавець ОСОБА_3 дійшов логічного та законного висновку, що пред`явлені виконавчі документи містять всі необхідні реквізити та правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №63266255.

Щодо тверджень позивача про те, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 від 02.04.2020 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця, прийнята в рамках виконавчого провадження №62706822, є такою, що не підлягає виконанню, відповідач зазначає, що вищевказані твердження позивача, виходячи зі змісту позовних вимог, не є предметом дослідження у даній справі з огляду на оскарження у даній справі є саме постанови приватного виконавця ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року.

Водночас, відповідач зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини не можуть слугувати підставами для самовідводу приватного виконавця як такі, що викликають сумнів у їх неупередженості, оскільки заява містить лише припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами, що свідчили б про наявність прямої або опосередкованої заінтересованості у діях приватного виконавця ОСОБА_3 під час прийняття оскаржуваної постанови.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що звернення до виконання виконавчого документа, передбаченого п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, вважаємо, що дії приватного виконавця ОСОБА_3 повністю відповідають вимогам ефективності і пропорційності та спрямовані виключно на відновлення порушеного права стягувача, а тому у задоволенні вказаного позову слід відмовити у повному обсязі.

Процесуальні дії

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав не дотримання позивачем вимог ст.160, 161 КАС України та надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Заявою від 13 листопада 2020 року (вхід. №48184/20), у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Враховуючи наказ голови Одеського окружного адміністративного суду №22 ОС/Д/С від 20.10.2020 року «Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів», через перебування м. Одеса в «помаранчевій» зоні епідемічної небезпеки поширення COVID-19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №63266255 про стягнення зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , на користь приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 73 311,94 грн. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 надати витребувані судом документи у строк до 25 листопада 2020 року.

У зв`язку з тим, що станом на 25 листопада 2020 року витребувані ухвалою суду від 18 листопада 2020 року у приватного виконавця ОСОБА_3 документи не надійшли, будь-яких доказів невиконання або неможливості виконання ухвалу суду не надано, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року до отримання доказів витребуваних ухвалою суду від 18 листопада 2020 року по справі №420/11517/20.

30 листопада 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№50762/20) та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №63266255 у додатках.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року поновлено провадження по справі у зв`язку з усуненням обставин, що зумовлювали необхідність зупинення провадження по справі.

Станом на 03 грудня 2020 року будь-які інші заяви клопотання, відповідь на відзив та пояснення третьої особи до суду не надходили.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа №521/18957/15-ц виданого Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суми заборгованості загальному розмірі 25 678,67 доларів США та 5 898,56 грн., у межах виконавчого провадження №61706822, винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 02.04.2020 року, якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 2 567,87 дол. США та 589,86 грн. (а.с.70).

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 заявою від 08.10.2020 року направлено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 02.04.2020 року ВП №61706822 на примусове виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 (а.с.69).

Постановою приватного виконавця ОСОБА_3 від 09.10.2020 року ВП №63266255 відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року, виданої приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавеця ОСОБА_2 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 73 311,94 грн. (а.с.72).

Вважаючи постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року у сумі 73 311,94 грн., - неналежним виконавчим документом та, як результат, протиправною постанову приватного виконавця ОСОБА_3 від 09.10.2020 року ВП №63266255 про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).

Статтею 3 Закону №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Статтею 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги, які ставляться до виконавчого документа, де в частині 1 зазначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Позивач зазначає, що у виконавчому документі, яким є постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року у сумі 73 311,94 грн., не дотримано вимог положень частини 1 ст.4 Закону №1403-VIII, зокрема, в частині зазначення: дати прийняття і номеру рішення, згідно з яким видано документ, що суперечить п.2 ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII; належного стягувача (у постанові про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року стягувачем зазначено АТ «Укрсиббанк», в той час як у оскаржуваній постанові - приватний виконавець ОСОБА_2 ), що суперечить п.3 ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII. Також, позивач зазначає, що у постанові приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року відсутні: ідентифікаційний код стягувача, що суперечить п.4 ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII; дата набрання рішенням законної сили та строк пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п.6 ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII і вважає, що відповідачем протиправно не повернуто стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання.

Дослідивши наявну у матеріалах справи належним чином засвідчену копію постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року, суд встановив, що у ній наявні:

- назва (Постанова про стягнення з боржника основної винагороди) і дата видачі документа (02.04.2020);

- найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала (приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 ), дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ (у мотивувальній частині зазначеної постанови встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та зроблено посилання на положення ч.7 ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до якої приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи (викладено у повному обсязі у резолютивній частині вищезазначеної постанови);

- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача (код ЄДРПОУ 3039122757) та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ( НОМЕР_1 );

- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень ( стягнути з боржника: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП:: НОМЕР_1 , основну винагороду у сумі 2567,87 дол. США та 589,86 грн. на користь стягувача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року, як виконавчий документ, містить усі реквізити, що передбачені п.п. 1-5 ч.1 ст. 4 Закону №1403-VIII.

Щодо тверджень позивача про відсутність у постанові про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року дати набрання рішенням законної сили та строку пред`явлення рішення до виконання, що суперечить п.п. 6-7 ч.1 ст.4 Закону №1403-VIII, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року зазначено, що постанова набирає чинності та може бути пред`явлена до виконання у строки та в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (а.с.70 на звороті).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.12 Закону №1403-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлений законом і не може бути змінений. Тому, відсутність у виконавчому документі відомостей про строк пред`явлення його до виконання, в цьому випадку, не перешкоджає приватному виконавцю самостійно вирішити питання про дотримання стягувачем строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відповідно відкрити виконавче провадження, враховуючи дату прийняття постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року по справі №1.380.2019.002342.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року відповідає усім вимогам, що визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII та які ставляться до виконавчого документа.

Суд критично ставиться до тверджень позивача щодо можливості виконання постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 лише в рамках виконавчого провадження №61706822 з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що примусове виконання на підставі постанови про стягнення основної винагороди здійснюється виконавцем, який прийняв до виконання відповідний виконавчий документ, в рамках іншого виконавчого провадження.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність у приватного виконавця ОСОБА_3 підстав для повернення постанови приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року стягувачу без прийняття до виконання.

Щодо тверджень позивача про те, що постанова приватного виконавця ОСОБА_2 про стягнення з боржника основної винагороди ВП №61706822 від 02.04.2020 року у сумі 73 311,94 грн. є неналежним виконавчим документом та не підлягає виконанню у виконавчому провадженні №63266255 у зв`язку із тим, що обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з його припиненням в рамках виконавчого провадження №61706822, - то суд наголошує, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в даній справі не заявляє позовних вимог до приватного виконавця ОСОБА_2, відтак суд позбавлений можливості перевіряти рішення чи дії цього суб`єкта, вчинені стосовно позивача, на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства в межах цього судового процесу за наданими сторонами та зібраними судом доказами.

Щодо припущень позивача відносно того, що приватний виконавець ОСОБА_3, як виконавець, та приватний ОСОБА_2 , як стягувач, можливо є близькими особами в розумінні ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки їх поєднує адреса офісу, тобто спільні відношення щодо оренди, у зв`язку із чим, на думку позивача, приватний виконавець ОСОБА_3, керуючись вимогами ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» був зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача, суд зазначає таке.

Пунктом 1 частини четвертою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо: боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи. Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб. Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 23 Закону №1404-VIII у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Питання про відвід приватному виконавцю, який не заявив самовідвід, вирішується самим приватним виконавцем у строк до п`яти робочих днів після надходження заяви про відвід. У випадку самовідводу приватного виконавця він зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу або передати його за згодою стягувача іншому приватному виконавцю чи відповідному органу державної виконавчої служби. Постанова приватного виконавця про самовідвід або про відмову у відводі може бути оскаржена стягувачем, боржником або їхніми представниками до суду.

Позивач припускає, що приватний виконавець та стягувач у виконавчому провадженні №63266255 є близькими особами з огляду на ідентичну адресу офісу. В той же час, позивач не надає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження висловленого припущення, не надає доказів щодо заявлення відводів приватному виконавцю ОСОБА_3 у межах виконавчого провадження №63266255 та не оскаржує бездіяльність відповідача, в частині незаявлення самовідводу, в рамках даної позовної заяви.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63266255 від 09.10.2020 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_3 (вул. Гоголя, буд.19, офіс 1, м. Одеса, 65082).

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Суддя С.О. Cтефанов

.