Рішення № 93297431, 03.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2826/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (відповідь №3510-501/3510.1-20 від 17.07.2020) у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.27-28).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що після досягнення 45 років, 17.07.2020 вона звернулася до Фортечного районного відділу у місті Кропивницькому Управління державної міграційної служби України в Кіровоградській області ДМС України з проханням вклеїти до паспорта нову фотокартку. Проте, відповідачем відмовлено у здійсненні таких дій, роз`яснивши, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорту громадянину України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456 для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи повинні подати протягом 30 календарних днів відповідну заяву та фотокартки. Після спливу тридцятиденного строку, крім інших передбачених Порядком документів необхідно подати відповідне рішення суду щодо зобов`язання вклеїти фотокартку. Таку відмову вважає протиправною та такою, що порушує її конституційні права як громадянина України.

Відповідачем не подано до суду відзив на позов. При цьому, суд враховує, що у відповідності до ч.4 ст.159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.

Водночас, відповідачем подано заяву про повернення позивачеві позовної заяви, оскільки 30.01.2020 Кіровоградським окружним адміністративним судом по справі №340/3155/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії, прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд, не погоджується з такою позицією відповідача, та зазначає, що предмет та підстави позову у справі №340/3155/19 різняться із позовними вимогами, які заявлені та розглядаються у даній справі.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2020 позивач звернулась до Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області із заявою, в якій просила вклеїти фотокартку по досягненню 45 річного віку у паспорт громадянина України, зазначивши, що у зв`язку з її релігійними переконаннями відмовляється від пластикової ІD-картки (а.с.16-18). До даної заяви позивачем додано паспорт ОСОБА_1 , дві фотокартки 3,5х4,5 см., свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження (а.с.20-24).

У відповідь на дану заяву позивача Фортечним районним відділом у м.Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області листом від 17.07.2020 №3510-501/3510.1-20 відповідачем повідомлено, що згідно з чинним законодавством України, сплинув тридцятиденний термін протягом якого необхідно було звернутись із заявою про вклеювання фотокартки. Також, зазначено, що абзацом 3 пункту 2 розділу V Порядку №456 передбачено, що “... Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду щодо зобов`язання ДМС вклеїти фотокартку…”. Таким чином, вклеювання фотокартки можливе лише після надання вказаних документів (а.с.19).

Не погоджуючись з даною відповіддю позивач звернулась з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Закону України “Про громадянство України” від 18.01.2001 №2235-III (далі Закон №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. №5492-VI (далі за текстом – Закон №5492) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Зважаючи на зміст п.п.“а” п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492 паспорт громадянина України є одним із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4-6 ст.14 Закону №5492 форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом передбачено можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Так, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Пунктом 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ (далі за текстом – Положення №2503-ХІІ) визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Відповідно до п.п.2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пункт 5 Положення №2503-ХІІ визначає, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. З огляду на п.8 Положення №2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 8 Положення №2503-ХІІ встановлено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Згідно п.9 Положення №2503-ХІІ передбачено, що паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків.

Відповідно до п.п.10, 11 Положення №2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Зі змісту зазначених норм слідує, що Положенням про паспорт громадянина України визначено дві форми паспорта громадянина України: паспортна книжечка та паспортна картка.

Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), що відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі враховуються правові висновки Верховного суду, викладені у рішенні за результатом розгляду зразкової справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492 на відміну від норм Положення №2503 (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”) не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Також, при вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що фактична безальтернативність документування особи паспортом з безконтактним електронним носієм (ID-картки), у разі пропуску місячного строку, після досягнення певного віку, для звернення до уповноваженого органу для вклеювання нових фотокарток, була передбачена Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302.

Так пунктом 6 Порядку (в редакції постанови КМУ №795 від 03.10.2018р.) передбачено те, що обмін паспорту здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Судом встановлено, що позивачу виповнилось 45 років 09 липня 2019 року, тому вона мала звернутися до відповідача із заявою з проханням вклеїти фотокартку по досягненню 45-річного віку у паспорт громадянина України протягом місяця, тобто в строк до 09 серпня 2019 року. Проте таку заяву позивач подала лише 17.07.2020.

Враховуючи викладене, суд погоджується із висновком відповідача про пропущення позивачем строку для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку №302.

При цьому, суд звертає увагу, що за дане порушення позивач може бути притягнутою до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

З 21.06.2019 року набрав чинності Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 (далі - Порядок №456).

Приписами п.2 розділу V Порядку №456 визначено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Отже у зв`язку із зміною чинного законодавства, передбачено можливість вклеювання фотокартки, після спливу тридцятиденного строку, до паспорту громадянина України зразка 1994 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість вклеювання Державною міграційною службою фотокартки до паспорта громадянина України при досягненні відповідного віку особою після спливу тридцятиденного строку може бути реалізована лише за наявності подання такою особою рішення суду.

В той же час, така можливість може бути реалізована виключно за умови наявності судового рішення, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Тобто у будь-якому випадку, особа, яка через свої переконання, бажає залишити за собою право бути документованою паспортом зразка 1994 року, змушена звертатися до суду із зобов`язанням Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином у спірному випадку звернення позивачки із цим позовом до суду є необхідним для реалізації останньої зазначеного права, оскільки іншої можливості вклеювання фотокартки до паспорту зразка 1994 року, законодавством не передбачено.

При цьому, суд вважає, що рішення суду про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (як то передбачено Порядком №456) та рішення суду про зобов`язання органу Державної міграційної служби вклеїти фотокартку до паспорту зразка 1994 року (вимоги заявлені у цій справі), за своєю суттю є однаковими, оскільки направлені на досягнення однієї мети - бути документованою паспортом зразка 1994 року. При цьому заявити вимоги такого змісту, як зазначено в Порядку №456 - зобов`язати Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, у позивача підстав не існувало, оскільки вона має оформлений та виданий у встановленому порядку паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Таким чином, суд вважає належним обраний позивачем спосіб судового захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, оскільки законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 31 січня 2020 року у справі №200/6627/19-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 420/3253/19 та від 31 березня 2020 року у справі №460/842/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області вклеїти до паспорта громадянина України, зразка 1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягнення 45 років.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог щодо визнання протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області в особі територіального підрозділу Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (відповідь №3510-501/3510.1-20 від 17.07.2020) у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, оскільки така можливість, як зазначено вище, може бути реалізована лише за наявності рішення суду, доказів існування якого, на час виникнення спірних правовідносин, суду не надано. Що свідчить про відсутність у відповідача, станом на час виникнення спірних правовідносин, підстав для вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років. Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 420,40 грн. (а.с.15), підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25015, м. Кропивницький, вул. Єгорова, 25-А, ЄДРПОУ: 37795939) в особі Фортечного районного відділу у м. Кропивницькому Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 14) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області вклеїти до паспорта громадянина України, зразка 1994 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягнення 45 років.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 37795939).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина