Рішення № 93296788, 02.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р. Справа№200/10031/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В. , розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха в особі керівника І. Лубінця про визнання відмови в демонтажі незаконною,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха в особі керівника І. Лубінця про визнання відмови в демонтажі незаконною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на центральній площі м. Волноваха більше двох років встановлено стелу "Я ВОЛНОВАХА" як подарунок місту. Позивач вважає, що вказана стела є малою архітектурною формою МАФ, розташована на землі, що є комунальною власністю на підставі паспорту прив`язки, а тому для її розміщення необхідно рішення Волноваської міської ради, яка є органом виконавчої влади і до компетенції якої належить надання згоди на розміщення на території міста Волноваха нового об`єкта, проте рішення такого не існує. Також позивач наголошує, що паспорт прив`язки даного об`єкта не відповідає вимогам додатку №1 Наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 року та виданий на безстроковий період.

На підставі вказаного позивач вважає, що стела "Я ВОЛНОВАХА" підлягає демонтажу та просить суд:

визнати незаконною відмову Відповідача - військово - цивільну адміністрацію м. Волноваха в особі керівника І.Лубінця , демонтувати незаконно встановлену малу архітектурну форму у вигляді фотозони на центральній площі м. Волноваха;

зобов`язати Відповідача - військово - цивільну адміністрацію м. Волноваха в особі керівника І.Лубінця , демонтувати незаконно встановлену малу архітектурну форму у вигляді фотозони на центральній площі м. Волноваха;

зобов`язати Відповідача - військово - цивільну адміністрацію м. Волноваха в особі керівника І.Лубінця , стягнути земельний податок в дохід держави за весь час незаконного користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 02.11.2020 року відкрито провадження по справі.

23.11.2020 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого Військово-цивільна адміністрація м. Волноваха просила відмовити в задоволенні позовної заяви.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

06.10.2020 року позивач звернувся до керівника ВЦА м. Волноваха І.Лубінця з вимогою демонтувати незаконно встановлену стелу та стягнути з ОСОБА_3 орендну плату за використання земельної ділянки площею 10кв.м. на центральній площі міста.

У відповідь відповідачем було надано відповідь від 20.10.2020 року № ГР-327/1.1 згідно змісту якої встановлена раніше стела "Я ВОЛНОВАХА", на теперішній час є фотозоною-об`єктом комунальної власності та знаходиться на балансі військово - цивільної адміністрації м. Волноваха і розташована на центральній площі міста на законних підставах, а на стягнення орендної плати з ОСОБА_3 за використання на протязі 2-х років земельної ділянки немає законних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає про таке.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Отож, у справі, що розглядається, необхідно з`ясувати, чи має позивач ОСОБА_1 матеріально-правову зацікавленість (інтерес) в демонтажі стели "Я ВОЛНОВАХА".

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд вважає, що позивач звернувся за захистом не прав, а своїх законних інтересів, пов`язаних із здійсненням місцевого самоврядування, як член територіальної громади міста Волноваха. Цей інтерес позивач вбачає у незаконному знаходженні стели на території міста.

За своїм смисловим навантаженням термін "законний інтерес" є тотожним "охоронюваному законом інтересу", оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

З огляду на вимоги статтей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її");

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

(а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

(б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача. Це виключає можливість віднесення спору до "юридичного" відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України;

(в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);

(г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

(д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обгрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду:

а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або

б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або

г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід "зачіпає його безпосередньо" (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008)

Аналізуючи обставини, викладені в позовній заяві суд вважає, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обгрунтування негативного впливу зазначених у позові обставин на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а покликається на порушення інтересу територіальної громади, частиною якої він є, і для якої цей інтерес має значення.

Таким чином суд вважає, що безпосередньо позивач не є потерпілим від встановленої стели на території міста Валноваха, оскільки вказане не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Зазначений правовий висновок встановлений в рішенні Верховного суду від 20.02.2019 року по справі №522/3665/17.

Водночас, встановивши відсутність матеріально-правової заінтересованості в оскарженні рішення, суд проаналізував доводи позивача, що стосуються спірних правовідносин і дійшов висновку про нижчевикладене.

За змістом частини першої статті 26 цього Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району Донецької області створена згідно Указу Президента України «Про утворення військово- цивільної адміністрації» від 17.01.2019 року № 12/2019 та з моменту реєстрації 27.02.2019 року здійснює повноваження Волноваської міської ради.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Зокрема пунктами 11, 12, 14 та 27 статті 4 цього Закону на військово-цивільні адміністрації покладено повноваження щодо управління комунальним майном та регулювання містобудівних та земельних відносин.

Таким чином, відповідач, як тимчасовий державний орган, що виконує повноваження Волноваської міської ради, зобов`язаний виконувати усі повноваження міської ради.

Повноваження керівника військово-цивільної адміністрації визначені у статті 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації». Зокрема частиною 3 цієї статті передбачено, що керівники військово-цивільних адміністрацій організовують роботу відповідних військово-цивільних адміністрацій та здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть персональну відповідальність за виконання військово-цивільними адміністраціями покладених на них повноважень, представляють відповідні військово-цивільні адміністрації та територіальні громади у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами.

При цьому пунктом 8 частини 3 статті 6 цього Закону, прямо визначено, що накази та розпорядження керівника «мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).»

У статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно- правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів

(підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

За змістом частини першої статті 26 цього Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» установлено, що розміщення тимчасових споруд (так званих малих архітектурних форм) для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово- комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.

На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 листопада 2011 року № 244 (далі - Порядок). Порядком, визначено механізм розміщення тимчасових споруд, реалізація якого можлива на підставі документів на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 2.10., 2.12., 2.24., 2.25 Порядку паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника ТС, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Паспорт прив`язки підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.

За нормами пунктів 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку перелік документів для отримання паспорта прив`язки ТС є вичерпним. Зазначеними пунктами не передбачено надання документів про відведення земельних ділянок під розміщення ТС. Додаток 1 до Порядку не встановлює, порівняно з текстом Порядку, нових норм і правил поведінки, а лише визначає форму документа, що має назву «Паспорт прив`язки».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року по справі № 905/1552/16 провадження № 12-124гс18) зазначила, що єдиною підставою для встановлення такої тимчасової споруди є отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розміщення.

Суд зауважує, що порядок встановлення органами місцевого самоврядування тимчасових споруд (далі ТС) для потреби благоустрою наразі відсутній і надання дозволу передбачено лишень для розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності за зверненням особи, яка бажає встановити ТС. Наразі мова йде про те, що Відповідач за власної ініціатива на власній земельній ділянці встановив ТС для благоустрою території.

Тому для розміщення ТС не для підприємницької діяльності отримання дозволу на розміщення ТС не передбачене чинним законодавством.

Щодо вимоги зі стягнення земельного податку в дохід держави за весь час незаконного користування земельною ділянкою

Відповідно до пп 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі ПКУ) земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних

ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 10 ПКУ земельний податок віднесено до місцевих податків та зборів. Що зараховується в дохід місцевого бюджету. Наразі земельний податок сплачений з власників та постійних користувачів земельних ділянок, розташованих у м. Волноваха надходить до бюджету м. Волноваха.

Об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або постійному користуванні.

Згідно із статтею 79 Земельного Кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (грунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Разом з цим підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Пунктом 287.1 ст. 287 ПКУ передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 та низкою судових рішень судів касаційної інстанції було встановлено, що право користування земельною ділянкою, внаслідок його не оформлення, не втрачається, а зберігається до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів надання земельної ділянки, на якій розташовано стелу, у користування жодній особі, відповідно є підстави вважати, що така земельна ділянка використовується Відповідачем для власних потреб.

Згідно Розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації від 21.06.2019 № 178, Військово-цивільна адміністрація м. Волноваха має 100% пільгу із сплати земельного податку.

Таким чином згідно вищенаведених висновків суд не вбачає неправомірності в діях відповідача щодо відмови демонтувати незаконно встановлену малу архітектурну форму у вигляді фотозони на центральній площі м. Волноваха.

Відповідно наведеного, враховуючи відсутністі у позивача прав, які підлягають захисту в межах даного спору, та відсутність протиправності в діях відповідача щодо відмови демонтувати незаконно встановлену малу архітектурну форму у вигляді фотозони на центральній площі м. Волноваха, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначених норм, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача при розгляді заяви про надання інформації та недоведеність тверджень позивача про належність запитуваної інформації у розпорядженні Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха в особі керівника І.Лубінця (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна, 88, код ЄДРПОУ 42849315) про визнання відмови в демонтажі незаконною, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Стойка