Рішення № 93296467, 09.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2020 року Справа № 160/10465/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

зобов`язати відповідача - Відділ з питань виплати пенсій № 4 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, надати суду для огляду пенсійну справу ОСОБА_1 ;

визнати неправомірними дії Відділу з питань виплати пенсій № 4 управління з питань виплати пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2017 року;

зобов`язати Відділ з питань виплати пенсій № 4 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплату раніше призначеної пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати, з серпня 2017 року, зі здійсненням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером та користується правом на отримання пенсії по інвалідності з 22 березня 1996 року. Вказує, що пенсійні виплати отримувала до липня 2014 року. З метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту на території проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 вимушена була покинути своє місце проживання в м. Харцизьк Донецької області та переміститися до м. Дніпро. Зазначає, що з серпня 2017 року і по теперішній час пенсійні виплати не отримує. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

30 вересня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1239004861 від 17.03.2016 року. На обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач перебуває з 01.05.2016 року згідно електронної пенсійної справи. Вказує, що згідно п.п.З та п.п.5 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат та отримання інформації від Держприкордонсдужби, МВС, СБУ, Мінфіну, національної поліції, ДМС, Дерфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 15 вищезазначеного Порядку, поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у разі їх припинення відповідно до підпункту 3 пункту 12 Порядку здійснюється на підставі рішення комісії за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, що внесене разом з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, з місяця, що настає за тим, в якому було усунуто факти, виявлені під час здійснення верифікації.

Орган Пенсійного фонду складає та направляє до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення списки осіб, які звернулись за призначенням (відновленням) пенсії для розгляду на Комісії, та на підставі рішення Комісії призначає (відновлює) пенсійні виплати.

На підставі даних, отриманих з інтегрованої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби, була виявлена тривала відсутність позивачки за місцем проживання та прийнято рішення про призупинення виплати пенсії, починаючи з 01.08.2017 року.

Поновлення виплат пенсій особам здійснюється у Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.20018 № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» у редакції «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України №788 від 21.08.2019 року».

ОСОБА_1 після 01.08.2017 року і по теперішній час до управляння не зверталась.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, згідно копії паспорту серії НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності 2-ї групи з 1996 року.

У зв`язку з неспроможністю держави забезпечити громадський порядок, захистити права, свободи та інтереси своїх громадян на території окремих районів Луганської та Донецької областей, з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, ОСОБА_1 змушена була залишити своє місце проживання у м. Харцизьк та у березні 2016 р. перемістилась до м. Дніпропетровська (зараз - м. Дніпро).

Згідно з копією довідки від 17.03.2016 р. № 1239004861 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

З березня 2016 року позивач перебуває на обліку у відділі з питань виплати пенсій № 4 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

ОСОБА_1 вказує, що починаючи з серпня 2017 р. пенсійні виплати припинилися.

07 липня 2020 р. позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з запитом щодо підстав припинення їй виплати пенсії.

Відділом з питань виплати пенсій № 4 Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь № 0400-0406-8/66290 від 10.08.2020р., в якій повідомлено позивача, що на підставі даних, отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, виявлена тривала відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання, у зв`язку з чим виплата пенсії управлінням не проводиться.

Зазначені обставини змусили позивача звернутися до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі по тексту Закон України №1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону України № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону України № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як вказує позивач в позові, виплату пенсії їй було призупинено в серпні 2017 р.

Так, судом встановлено, що призупинення виплати пенсії відбулось у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем проживання.

Водночас, суд звертає увагу, що Закон України № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність пенсіонера за місцем проживання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат з серпня 2017 року.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18), яка є зразковою справою.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи

Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії з серпня 2017 р., відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном.

Отже, враховуючи те, що позивачем доведено порушення відповідачем прав позивача шляхом припинення пенсійних виплат у спірний період, суд доходить висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з невиплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2017 р. і по теперішній час є протиправною та, задля належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з серпня 2017 р.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату пенсії із нарахуванням компенсації згідно вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд вважає за потрібне зазначити про таке.

Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. № 2050-III (далі Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Згідно статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159, слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.04.2017 р. може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органів пенсійного фонду із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та відмови відповідача здійснити нарахування і виплату такої компенсації.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви частково не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 800,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 з серпня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з серпня 2017 року та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 800,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник