Ухвала суду № 93296326, 04.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

04 грудня 2020 р. Справа № 120/7340/20-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 198689 від 13.10.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас, вказані положення поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Так, відповідно до вимог частини 1, 4 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Тобто, якщо подаються письмові докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів.

Поряд із цим, вимоги до оформлення письмових доказів, які подаються до суду, встановлено статтею 94 КАС України. Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади (за наявності), особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

В порушення наведених норм законодавства додані до позовної заяви копії документів (як для суду, так і для відповідача) не засвідчені позивачем із урахуванням зазначених правил.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 року по справі № 2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 року по справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 року по справі № 826/2935/14.

Отже, даний недолік позовної заяви позивачу необхідно усунути шляхом надання суду належним чином засвідчених копій документів, зазначених у додатках до позовної заяви, або засвідчення у встановленому законом порядку уже існуючих доказів долучених до позовної заяви.

Окрім іншого, позивач звернувся до суду з цим позовом як фізична особа. Однак суд зазначає, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення – це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій – особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Водночас статтею 60 вказаного Закону встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у виді адміністративно-господарських штрафів.

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, є автомобільний перевізник, який надає послуги чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Крім того, відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Як видно з оскаржуваної постанови за № 198689 від 13.10.2020, на позивача накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн. саме як на фізичну особу-суб`єкта господарювання на підставі положень абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Той факт, що у спірних правовідносинах позивач виступає як суб`єкт господарювання підтверджується також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата запису: 28.11.2018, номер запису: 21700000000001495) за основним видом діяльності 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт". Крім того, із долученого до позовної заяви копії договору оренди транспортного засобу від 01.07.2020 слідує, що він укладався ФОП ОСОБА_1 .

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачу необхідно уточнити свій процесуальний статус (фізична особа-підприємець), або ж навести додаткові обґрунтування (надати пояснення) щодо того, чому позивач вважає, що в цьому спорі він звертається до суду саме як фізична особа.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 належить залишити без руху з наданням строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, які вказані у цій ухвалі.

Керуючись ст. 94, 160, 161, 169, 171, 172, 256, 293 КАС України -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без руху.

Встановити позивачеві 5-ти денний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали суду.

Копію ухвали направити (надати) позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович