Ухвала суду № 9329327, 23.04.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя першої інстанції Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач Арабей Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

23 квітня 2010 року справа № 2-а-14802/09/0570

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Арабей Т.Г.

суддів: Лях О.П., Малашкевича С.А.

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

на постанову

від

по адміністративній справі

за позовом

до

про Тімченко М.Ю.

Федотової О.В., за довіреністю № 316 від 16.04.2010р.

Віткової І.Л., за довіреністю № 315 від 16.04.2010р.

Гришакової Н.Є., за довіреністю № 4 від 1101.2010р. Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецького окружного адміністративного суду 28 грудня 2009 року

№ 2-а-14802/09/0570

Відкритого акціонерного товариства "Авторадіатор"

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009р. № 0001182342/0,- ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року по справі № 2-а-14802/09/0570 задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Авторадіатор" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009р. № 0001182342/0, в наслідок чого визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.08.2009р. № 0001182342/0, в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 126740 грн. та штрафних санкцій в сумі 63909,42 грн.

В апеляційній скарзі Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що судом прийнято рішення з порушенням вимог ст.182 ЦК України, п.4.9 ст.4 Закону України « Про податок на додану вартість» посилаючись на те, що з моменту опису майна державною виконавчою службою, підприємство мало перевести майно з виробничого фонду у невиробничий та оподаткувати саме як продаж невиробничих фондів,також порушені норми ст..9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», вимог п.п.4.5.1,п.п.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість, посилаючись на те , що зменшення суми податкових зобовязань платника податку дозволяється при повернені раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2,п.п. 5.3.9 п. 5.3, ст. 5, п.п. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.7.1, п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", посилаючись на те, що підприємством до складу валових витрат по рядку 04.1 Декларації про прибуток підприємства за 2008р. включена сума витрат у розмірі 110 851 грн., яка не підтверджена документами, оформленими відповідним чином, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та відповідно не пов'язана з господарською діяльністю ВАТ "Авторадіатор" та неправомірно до складу придаткового кредиту включено суму ПДВ по придбанню ТМЦ у розмірі 22 170 грн. у грудні 2008р.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні просили рішення суду І інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу таку, що задоволенню не підлягає, з наступних обставин.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 06.07.2009 року по 31.07.2009 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, термін проведення перевірки продовжувався з 03.08.2009 року по 14.08.2009 року, за результатами якої було складено акт від 18 серпня 2009 року №1969/23-2/00232093 з зазначенням виявлених порушень (а.с.8).

Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28 серпня 2009 року № 0001182342/0 на суму 197658,00 грн. , яке позивач оскаржує частково, в частині нарахування податку на додану вартість 53868,00 грн. за грудень 2007 року, 51902,00 грн. за жовтень 2008 року, та за грудень 2008 року 22170,00 грн.

Як встановлено по справі, 30 березня 2005 року, державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження, проведено опис та арешт майна виробничої ділянки позивача по Володарському шосе,1 , яке відповідно до протоколу № 270/4 від 11.08.2006 року було реалізовано на підставі прилюдних торгів. Підприємством дана операція у податковому обліку була відображена як продаж основного засобу , що на думку апелянта є порушенням, оскільки з моменту арешту майна в господарській діяльності це майно не використовувалось, а тому його необхідно було перевести від основних до виробничих фондів та оподатковувати їх за балансовою вартістю.

Оскільки опис майна в межах виконавчого провадження не припиняє його використання боржником як основного засобу у господарській діяльності до часу його відчуження, колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав обов'язкового переведення основних фондів до невиробничих з огляду на те, що підприємство продовжувало свою господарську діяльність та користувалось виробничим комплексом, до складу якого входило майно, яке було реалізовано тільки в серпні 2006 року, як невідємна частина всього виробничого комплексу.

Суд не приймає посилання апелянта на пункт 4.9. статті 4 закону про ПДВ з огляду на те, що балансова вартість є об'єктом оподаткування з ПДВ у разі прийняття самостійно рішення платником податку про переведення об'єкту групи 1 з виробничого фонду до невиробничого. Тобто, названа норма встановлює обов'язок розрахувати ПДВ з балансової вартості об'єкту у разі його переведення з виробничого фонду до невиробничого, а не обов'язок перевести об'єкт з виробничого фонду до невиробничого.

Колегія суддів, також не погоджується з доводами апелянта про неправомірність коригування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту внаслідок повернення йому нежитлового майна, раніше переданого гр.. ОСОБА_6 в рахунок виконання договірних обовязків за договором іпотеки.

Рішенням Жовтневого районного суду від 22.08.2009 р. державна реєстрація права власності ОСОБА_6. на будівлю літ. К-1 по АДРЕСА_1 скасована, договір дарування ОСОБА_6 будівлі літ. К-1 по АДРЕСА_1 її чоловіку ОСОБА_7 №366 від 01.03.07 р., а також його державну реєстрацію 25.04.07 р. визнано недійсними,що відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України визнає його недійсним з моменту його укладання ,тобто фактичним власником приміщення є ВАТ «Авторадіатор» .

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, однак дане майно до даного часу нікому фактично не переходило, що сторонами не спростовувалось.

З огляду на зазначене, колегія погоджує рішення суду першої інстанції коригування позивачем сум ПДВ, у період коли набрало законної сили судове рішення .

Щодо суми податку за грудень 2008 року - 22 170,00 грн. , судом встановлено , що 08 листопада 2006 року між позивачем та ХК «Автокраз» було укладено договір купівлі - продажу №1149 СИ та позивачем отримано ТМЦ на суму 133 020,61 грн. у тому числі ПДВ 22170,1 грн., оприбуткованого згідно прибуткового ордеру № 426 від 11.12.2008 року .Під час перевірки також була надана податкова накладна № 6872 від 11.12.2008 року, завірена копія акту приймання-передачі від 11.12.2008 року № 73463, оригінал якого також надавався перевіряючим та був предметом дослідження у судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Таким чином, позивач мав право на податковий кредит з часу отримання податкової накладної, а тому посилення апелянта про неможливість підтвердження факту реального проведення господарської операції без інших документів: товаро - транспортної накладної, шляхового листа, довіреності , видаткової накладної, тощо - колегією суддів не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року по справі № 2-а-14802/09/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2009 року по справі № 2-а-14802/09/0570 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 квітня 2010 року . Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 28 квітня 2010 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.Ухв ала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді О.П.Лях

С.А.Малашкевич