Рішення № 93290386, 05.11.2020, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/4172/19

(провадження №2/658/375/20)

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, застосування повороту його виконання.

Позов мотивовано тим, що 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Брокбізнесбанк» укладено кредитний договір за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 10 000 грн.

Позивач в обумовлені строки перераховував на рахунок Банку грошові кошти на погашення заборгованості до 2014 року часу запровадження тимчасової адміністрації. В подальшому у зв`язку з відсутністю повідомлення його про нові реквізити зарахування кредитних коштів припинив виплату.

У вересні 2019 року позивач виявив, що з його грошового забезпечення здійснюється відрахування на підставі постанови приватного виконавця.

01 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського обласного нотаріального округу Колейчик В.В. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на не сплачену в строк за кредитним договором грошову суму 9 922,21 грн. на користь ТОВ«Фінансова компанія «Сіті Фінанс».

Вважає, що вчинений виконавчий напис є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на момент вчинення виконавчого напису у відповідача були відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором.

При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не перевірено безспірність суми заборгованості, не з`ясовано у боржника наявності заперечень щодо вчинення виконавчого напису, нотаріусу не було надано необхідний перелік документів, що підтверджують безспірність наявної заборгованості. Крім того, при видачі виконавчого напису приватним нотаріусом не було враховано пропуск ТОВ«Фінансова компанія «Сіті Фінанс» строку позовної давності.

За вказаних обставин позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського обласного нотаріального округу Колейчик В.В. за № 3199 від 01 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 9 922,21 грн. таким, що не підлягає виконанню; зобов`язати приватного виконавця повернути позивачу безпідставно стягнуті грошові кошти, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В судове засідання позивач не з`явився надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, відповідно до змісту якої на задоволенні позовних вимог наполягав, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте в судове засідання не з`явився вдруге, про причини неявки, їх поважність суд не оповістив; будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Третя особа приватний нотаріус Браворського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належними чином; будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи за відсутності її учасників.

08 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 59879533 (а.с. 32 - 33).

Від приватного виконавця на виконання вказаної ухвали суду 21 жовтня 2019року надійшла постанова про зупинення вчинення виконавчих дій від 16 жовтня 2019 року (а.с.46).

26 червня 2019 року задоволено заяву позивача про витребування доказів. Витребувано в приватного нотаріуса Браворського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. копії виконавчого напису, документів на підставі яких був виданий виконавчий напис (а.с. 104 - 105).

На підставі ухвали суду від 02 вересня 2020 року витребувано в приватного виконавця Юхименко О.Л. виконавчий напис про стягнення з боржника ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ Фінанс" заборгованість в розмірі 9 922,21 грн., вчиненого 01 серпня 2019 року, реєстраційний № 3199 (а.с. 113 - 114).

28 вересня 2020 року від приватного виконавця на адресу суду нідійшли матеріали на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02 вересня 2020 року (а.с. 120).

Будь-яких інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року між ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття обслуговування поточного рахунку з оформлення платіжної картки (а.с. 125 – 129).

Відповідно до умов вказаного договору Банк оформлює власнику рахунку платіжну картку та пін-код до неї, відкриває поточний рахунок в гривні та здійснює обслуговування власника рахунку згідно переліку послуг та на умовах, викладених в тарифах.

Згідно до Додаткової угоди № 1 про відкриття кредитної лінії в межах зарплатних проектів до договору № 338049500588576 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформлення платіжної картки від 01 жовтня 2013 року (далі - Додаткова угода), Банк надав Власнику рахунку грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом у сумі 9 000 грн. на строк з 01 жовтня 2013 року по 30вересня 2015 року зі сплатою процентів за користування лінією у розмірі 32% річних на споживчі цілі (а.с. 121 - 124).

Відповідно до п. 16 Додаткова угода, у разі несплати Власником рахунку двох платежів за цією Додатковою угодою, що йдуть підряд, термін повернення кредитної лінії вважається таким, що настав і відповідно власник рахунку зобов`язаний повернути кредитну лінію, сплатити проценти за користування кредитною лінією.

Приватним виконавцем Юхименко О.Л. 05 вересня 2019 року при примусовому виконанні виконавчого напису № 3199, виданого 01 серпня 2019 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 17).

Згідно виконавчого напису № 3199, вчиненого 01 серпня 2019 року приватним нотаріусом Браворського районного нотаріального округу Київської області КолейчикВ.В. на підставі ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ Фінанс» стягнуто не сплачену в строк за Кредитним договором № 338049500588576 від 01 жовтня 2013 року заборгованість у розмірі 9 422,21 грн. Строк, за який проведено стягнення з 01серпня 2018 року по 20 червня 2019 року (а.с. 131).

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає, що спростовує безспірність заборгованості боржника при зверненні товариства до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і відсотки нараховані за період 01 серпня 2018 року по 20 червня 2019 року, тобто після спливу терміну на який встановлювався кредитний ліміт - 30вересня 2015 року.

Отже, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог ст.88Закону України «Про нотаріат» та п. 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

За вказаних обставин суд вважає, що вимог позивача щодо визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом є обґрунтовані, та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання приватного виконавця повернути грошові кошти, які були стягнуті під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса суд виходить з наступного.

Під час примусового виконання рішення суду приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

На виконання вказаної постанови, як вбачається з наданого розрахункового листа з місця роботи, з позивача стягнуто в рахунок погашення заборгованості 1 829,26 грн. (а.с.12).

Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою ст. 11 ЦК України.

Частиною другою ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу.

Разом з тим, договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під час судового розгляду судом не встановлено та матеріали справи не містять даних про те, що кредитний договір на підставі якого було вчинений нотаріусом виконавчий напис визнано недійсним. Сам по собі виконавчий напис є лише виконавчим документом, що є наслідком невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

За вказаних обставин суд не вбачає підстав передбачених законом для стягнення з відповідача грошових коштів, що були стягнуті з позивача за виконавчим написом, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Розподіляючи судові витрати по справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом досліджені надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат, а саме: квитанція № 0.0.1485693392.1 від 07 жовтня 2019 року за яким позивачем сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с. 1); квитанція №0.0.1485800305.1 від 07 жовтня 2019 року за яким сплачено судовий збір в розмірі 384,20 грн (а.с.20); додаток до усного договору № б/н про надання правової допомоги 05жовтня 2019 року, відповідно до якого адвокатом Зозулею О.М. надано позивачеві правову допомогу з досудової підготовки матеріалів - ознайомлення з законодавчою базою, збір та комплектування інформації, збір інформації з реєстрів та написання позовної заяви, заяв про забезпечення позову в сумі 1 500 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та часткове задоволення позовних вимог немайнового характеру і відмову у задоволенні вимог майнового характеру, суд приходить до висновку про стягнення в рівних частинах з відповідача на користь позивача судових витрат, які підтвердженні позивачем під час розгляду справи в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4 – 5, 10, 12 – 13, 77 – 81, 141, 211, 228,

235, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (юридична адреса: м.Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41; ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 39508708), третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович (адреса зайняття нотаріальною діяльністю: м. Бровари, вул.Грушевського, 15, оф. 6); приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, оф. 19) - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01серпня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 3199, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (яке є правонаступником акціонерного товариства «Брокбізнесбанк») невиплачених в строк, відповідно до умов кредитного договору №338049500588576 від 01 жовтня 2013 року та розрахунку заборгованості за договором за період з 01 серпня 2018 року по 20 червня 2019 року, грошових коштів у сумі 9 422,21 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання приватного виконавця вчинити дії щодо повернення коштів відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків